«Слава во вишніх Богу, і на землі мир в людях благовоління».

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Амінь. Христос народився!

Преосвященні владики, преподобні, всечесні отці, преподобні сестри, дорогі в Христі брати і сестри. Дозвольте мені у цей день світлого празника Різдва Христового сердечно усіх вас привітати з тим глибоким, небесним святом. Щиро вітаю всіх вас, які присутні тут, у цьому святому храмі, а також усіх тих, які поєднані в цій хвилині разом з нами при допомозі телебачення і радіо. Вітаю всіх вас: тих, що є в Україні і поза її межами, хто є близько і хто є далеко, хто є вдома і хто є на чужині. У цей день свята Різдва Христового ми всі разом творимо одну боголюдську родину, святкуючи присутність між нами новонародженого Христа – Бога, Який став людиною.

«Слава во вишніх Богу, і на землі мир в людях благовоління». Це є спів ангелів, який почули у цю різдвяну ніч бідні пастушки, які чували вночі над своїми отарами. А це є небесний переспів слів пророка Ісаї, який чув як небо і земля радіє, коли Господь визволяє Своїх дітей із вавилонської неволі, коли сповіщає повернення усіх додому, до рідної домівки, коли сповіщає об’явлення Бога, як Того, Хто є Богом-Визволителем, Богом, Який творить історію.

Сьогодні ми святкуємо день, коли поєднуються, здавалося б, абсолютні протилежності – Бог стає людиною, Творець стає Своїм власним сотворінням. Ми святкуємо воплочення, вхід у людську історію Того, Кого називаємо одним із Святої Тройці – Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Це - Той, про Якого Отці Церкви говорили, що Він споконвічно був народжений від Небесного Отця, повний Духа Святого, і тому зветься Син Божий. Але сьогодні Він народжується від матері без отця, як син людський. В тій дитині, каже апостол Павло, спочиває вся повнота божества. Тому ми кажемо, що свято Різдва Христового – це є свято дуже глибокої, ніжної близькості Бога до людини.

У другій половині минулого століття, осмислюючи великі лиха, які пережило людство під час Першої та Другої світових війн, шукаючи причини, чому на землі забракло того миру, який сповіщають сьогодні ангели, різні мислителі, історики говорили про те, що начебто наново в людському суспільстві появилася ідея так званої «зайвої людини». Про таку «зайву людину» ще говорили класики російської літератури, серед них Тургенєв у середині ХІХ століття. Він навіть написав щоденник «зайвої людини». А різні нелюдські тоталітарні системи та ідеології ХХ століття зробили «зайвими» не тільки одну чи іншу людину, а цілі народи, цілі держави, цілі соціальні групи та релігійні спільноти. Ми добре пригадуємо фразу: є людина – є проблема, немає людини – немає проблеми.

Але ми сьогодні можемо сказати, що у своєму воплоченні, в цьому божественному акті, коли Бог стає людиною, Він стає саме тою людиною, яку хтось назвав «зайвою». Він - Цар Небесний, у Якого хтось інший узурпував Його царство. Він є Володарем неба і землі, Який дав Своєму народові Обітовану землю, а Йому навіть не знайшлося місця у заїзді. «Прийшов до Своїх, а Свої Його не прийняли», — каже євангелист Йоан. Звірята Його прийняли і народився у яслах на сіні. Став вигнанцем із Свого рідного дому після першої хвилини Свого народження.

Але у Своєму різдві Він показав, що та людина, яку хтось назвав «зайвою», є центром історії людства, є господарем неба і землі, і саме вона творила, творить і буде творити історію, бо Господь "є Той самий вчора, сьогодні й навіки".

Дорогі в Христі брати і сестри, ми, українці, які будуємо незалежну Україну в новому тисячолітті, дуже часто у своєму серці відчуваємо, що сьогодні хтось нам каже, що ми нібито є «зайві» люди. Хтось нам сьогодні каже, що нас є виключено із джерел існування. Сьогодні молоде покоління часто чує себе виключеним з того суспільства, в яке воно прагне інтегруватися. Кожен з нас у будь-яку хвилину може стати «зайвою» людиною на своїй рідній землі. Але в сьогоднішньому святі – у Різдві Христовому наш Творець нам каже, що в Нього немає «зайвих людей», що Він нікого зайвим не створив. Він сьогодні каже, що є разом з нами. Він воплотився, щоби розділити кожночасний момент людської історії, щоб ми відчули себе любленими Богом. «Син Божий став Сином Людським, щоби синів і дочок людських зробити синами і дочками Божими», — каже святий Іриней Ліонський.

Тому сьогодні ми так тішимося, бо наш Творець є з нами. «З нами Бог» — ми співали перед початком цієї Божественної Літургії. Це не є якась порожня мрія чи казка, а тверда істина, яка є джерелом нашої надії, нашої радості і нашої з вами віри.

У цей день світлого празника Різдва Христового радіймо разом, веселімся присутністю Бога між нами. Відчуваймо, як Господь Бог нас любить, що в цьому маленькому новонародженому Дитятку виявляє до нас ніжність цієї Дитини. Як маленька дитина огортає і цілує свою матір і свого батька, так сьогодні наш Творець огортає і цілує кожного з нас вустами новонародженого Христа. Тому ми сьогодні радіємо разом з небом і разом із землею і разом з ангелами співаємо: «Слава во вишніх Богу, і на землі мир в людях благовоління». Нехай це свято стане ще одним моментом, коли ми відчуємо себе близько Бога. Разом з Ним підсумуємо всю нашу попередню історію, але разом з Ним очима віри подивімося у наше майбутнє.

Цей рік наша Церква проголосила Роком віри: тому що тільки очима віри можна побачити в цьому новонародженому хлоп'яткові вічного Бога, тільки очима віри можна відкрити свою власну гідність, тільки у вірі – захистити свою власну свободу, і тільки у вірі можна віднайти своє власне місце в історії і творити наше вільне, Богом наповнене суспільство.

Нехай новонароджений Христос Своєю рукою благословить кожного з нас, щоб ми словами коляди співали: «Бог предвічний народився, зійшов днесь із небес, щоб спасти люд Свій весь і утішився». Амінь. Христос народився!

 

Блаженніший Святослав Шевчук, Глава і Отець УГКЦ

Вхід/Вихід