ПЯТА НЕДІЛЯ ПОСТУ

( Мк. 10:2-45)

Слава Ісусу Христу! Дорогі в Христі брати і сестри! Великий Піст з кожним тижнем наближається до свого завершення. І в останні тижні Великого Посту, Церква чимраз ближче приводить нас до Голготи, де Ісус Христос приніс себе в жертву за ввесь людський рід.

Одного разу Ісус ідучи зі своїми учнями в Єрусалим, вперше повідомляє їм про те, що в скорому часі має з Ним статися: « Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять Його на смерть, бичуватимуть Його й уб’ють, і Він по трьох днях воскресне». ( Мк. 10:33-34)

Здавалося б, що вістка про смерть Вчителя до глибини зворушить і потрясе всіх апостолів. Але так не сталося. Апостоли Яків та Іван мислять чисто світськими категоріями. Вони думають про Ісуса, як про юдейського царя і про Його земне царство, в якому вони посідали б належне місце, по правиці та лівиці Ісуса.

Христос вказує своїм учням, що Він прийшов на цей світ не на те, щоб Йому служили, а на те, щоб послужити іншим і дати життя своє як викуп за багатьох. Основна проблема апостолів Якова та Івана була в тому, що вони, в першу чергу, бачили Ісуса воскреслого, тріумфуючого, прославленого. Але Христос вказує їм, і так само нам усім, що перш ніж бути тріумфуючим, прославленим, потрібно багато страждати і терпіти. І тільки тоді, коли людина з терпеливістю перенесе всі страждання, тільки тоді вона може бути прославленою.

Проблема багатьох людей полягає в тому, що багато людей хоче слави, багатства, почестей, але не усвідомлює того, що на це треба заслужити, воно не дається задарма. А заслужити можна тільки своїм терпінням, покорою, самовідреченням.

Дуже часто, ми люди, думаємо про Ісуса і про Його Церкву як про таких, що мали б насамперед, задовольняти наші земні бажання і розв’язувати всі наші проблеми. Дуже часто ми молимося до Бога тільки в потребі, а Якщо Він не вислуховує наших прохань, тоді ми і знати про Нього не хочемо. Один малий хлопчик одного разу, перед сном так молився до Господа: « Господи, оце зараз я лягаю спати. Якщо ти, Господи справді існуєш, якщо ти мене дійсно дуже любиш, тоді зроби так, щоб зранку, коли я встану у мене під подушкою лежав мільйон доларів. Якщо ти Господи це для мене зробиш, тоді я буду знати, що ти справді мене любиш.» Звичайно зранку цей хлопчик грошей не отримав, тому що молився не до Бога, а до грошей. Основною метою його молитви були гроші. Цей хлопчик ще був малим і не можна дивуватися з його прохання, але, на жаль, в наш час так молиться багато дорослих людей. Якщо ми і справді так молимося, тоді ми зводимо Бога до ролі « комп’ютера», який розв’язує всі наші логічні проблеми.

Ніколи не шукаймо остаточної слави тут на землі. Ісус вказує, що найповнішим щастям для людини на цій землі є разом з Ним страждати. Візьмім приклад із святих людей. Зараз вони знаходяться в небесній славі, але здобути цю славу для них було дуже нелегко. Вони пройшли через різні страждання, труднощі, перемогли спокуси, злі нахили, звички, робили діла милосердя, любили Бога і ближнього. І за це після смерті, дуже часто ще й за життя, Бог прославив їх численними чудами, а Церква зачислила їх до лику святих. Не може стати святою людина, яка цілий день сидить, нічого не робить, п’є чай і спить. Нібито вона нічого поганого не робить, але разом з тим вона не робить і нічого доброго. Щоб стати святим замало є просто не робити зла, потрібно робити добро.

Тому завжди стараймося робити щось добре на цій землі, щоб заслужити собі небесну славу після смерті. Разом з тим, умертвляймо всі наші земні члени: розпусту, нечистоту, гнів, пожадливість заради любові до Христа. Великий Піст є найкращою нагодою для цього. Не дивімося на те, що піст уже підходить до завершення. Ніколи не повинно завершуватися наше прагнення до святості. Пам’ятаймо, що коли ми помремо з Христом, тоді ми разом з Ним і воскреснемо, як вибрані Божі, святі і любі.

Слава Ісусу Христу!

Паньків Михайло