Лк. 24, 36-53. 

Свято Вознесіння - це одне з центральних свят усього християнського світу. Вознесіння, тобто відхід Ісуса Христа з цього світу до Отця, є ще одним величним Господнім празником. Хоча для апостолів розлука з Ісусом була до певної міри сумною подією, певною втратою, бо вже більше не бачили його на землі у людському тілі. Бо кожна втрата близької особи приносить для душі смуток і неспокій. Але для віруючої людини Вознесіння Христа на небо є радісною подією, бо ним Ісус пригадує нам наше призначення, мету нашого життя – Царство Небесне, бути разом з Отцем. Ним він оживляє нашу надію на щасливе майбутнє, бо нашою дорогою до нього є Христос, який перебуває разом з Отцем і очікує там кожного з нас, яких відкупив з неволі гріха, щоб дарувати нам радість вічного життя, у якій перебуває разом з Отцем і Святим Духом. 

Роздумуючи про Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа на небо, можна назвати кілька важливих його причин чи значень.

Вознесіння Ісуса можемо назвати одним з величних плодів воскресіння, який потверджує ту правду, що своїм воскресінням Христос справді визволив всіх людей з неволі гріха і відчинив двері раю, відновив нам дорогу до Царства Небесного прощенням гріхів. 

Царство Небесне, колись закрите для нас, царство істини, добра і краси, тепер відчинено і підготовлено для людини. І для його придбання не потрібно багато слів або яких-небудь великих справ. Досить, пробачивши образи і відкинувши сумніви, згадати про любов Божу і примиритися з Ним, через Ім’я Господа Ісуса Христа, яке доступне тепер усім людям. Бог дає нам життя і дає його з надлишком, дає його даром в нагороду за нашу віру. Він дає вічне життя!

У вознесінні Господнім вище з’єдналося із земним. Блаженний Августин з цього приводу говорить: Вознісшись від землі на небо як Бог, і як людина з нашим тілом, Він Богочоловік, тим самим об’явив правду, що і нам людям через Нього відкрилось небо, яке так довго було закрите для нас і зменшилась на кінець відстань між небом і землею.

Своїм вознесінням на небо Господь не залишив нас. Він завжди там, де збираються двоє чи троє в Його ім’я: „Бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них” (Мт. 18, 20). Він серед всіх і серед нас, тому що і ми збираємось у храмах в Його ім’я. Він поблизу серця кожного хто шукає Його і прагне до Нього. Від серця починає свій шлях людина до Бога. І ми розуміємо, що на небеса Господь зійшов не для того, щоб піти від людей, а для того, щоб ще більше наблизитися до кожної людини у Святих Тайнах. Він не залишив апостолів і перебував з ними підчас їх проповіді. Він перебував із мучениками під час їх страждань, і вони відчували Його допомогу. Господь перебував із преподобними і полегшував їх подвиг. Він з усіма, хто Його любить і виконує Його заповіді.

Своїм Вознесінням на небо Ісус увійшов у повноту своєї небесної слави, яку мав від Отця ще перед приходом на землю, яку об’явив на землі людям своїм навчанням, страстями і славним воскресінням, яку приготував йому Отець: „Отець мій, про якого кажете: Він Бог наш - Він мене прославляє” (Ів. 8, 54). 

ознесіння Ісуса стало нагодою зміцнення віри апостолів в те, що Христос невидимо, духовно залишився з ними у таїнстві Євхаристії, у дарах Святого Духа, як записав євангелист Матей: „Ось я з вами по всі дні, аж до кінця віку” (Мт. 28, 20).  

Господь наш Ісус Христос видимо і урочисто зійшов на небо, щоб відкрити шлях невидимій благодатній дії Святого Духа, бо всі особи Святої Тройці приймають участь у нашому спасінні. Діло відкуплення людства було звершене Ісусом Христом, а діло благодатного освячення належало звершити Святому Духові.

Отже Вознесіння, це свято не стільки прощання з Христом у тілі, скільки зустрічі із Ним як вічним Главою Церкви, який і в цю мить, і завжди присутній в ній у Святих Тайнах. Присутній невидимо для нас, але відчутно для наших з вами сердець. Він, Господь і Бог, наповнює наше життя тим сенсом, який увиразниться остаточно за кілька днів, коли на Сіонську горницю зійде послання до всіх народів. Зійде видимо, зображуючи полум’яними вогнями благодать дарованого через молитву Спасителя Святого Духа. 

Тож, дорогі браття і сестри, молімося до нашого Спасителя, щоб Він зіслав на нас щедрі дари Святого Духа, зміцнив нашу віру, прийняв нашу посильну працю, щоб ми полюбили Його всією душею, всім серцем і всією думкою і щоб Господь перебував з нами завжди, нині, повсякчас і на віки віків. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Вхід/Вихід