Проповідь на неділю Праотців (28-му неділю по Зісланні Святого Духа)

Почули ми з вами сьогодні Євангельську розповідь про покликаних на вечерю. Один з фарисейських начальників запросив Ісуса, як це виглядає на перший погляд "скуштувати хліба", але не це справді було мотивом покликати Його, головною метою було "спостерігати за Ним". Бачачи як покликані на вечерю, зі звичайним дріб'язковим честолюбством, випереджаючи один одного, займали перші, найбільш почесні місця за столом, Спаситель говорить їм про необхідність скромності і смиренності, зазначає, що гостинність із розрахунку не має ніякого морального значення, а благодійність із розрахунку є не що інше, як замасковане самолюбство і марнославство.

Один з гостей, бажаючи загладити неприємність враження від вихідних з вуст Христа настанов, сказав: "Блажен, хто хліб споживатиме в Царстві Божому". І у відповідь на це зауваження Христос розповів притчу про покликаних на вечерю, сказав це з метою щоб показати їм, що "куштування хліба в Царстві Божому" вимагає умов, яких не захотіли прийняти саме ті, хто були в повній впевненості, що Царство Боже належить тільки їм. У цій притчі Господь розкриває нам сумну історію вибраного  народу. Народ, який перший би мав успадкувати від Бога порятунок, так трагічно не зрозумів і не пізнав свого благословенного покликання. І не з побожним поклонінням, а з люттю і жовчю юрмилася місцева чернь близько великого жертовника Нового Завіту, на якому Син Божий віддав дух Свій Отцю.

Притча розповідає : Один чоловік влаштував вечерю-бенкет і розіслав безліч запрошень, але, коли настав час вечері, всі запрошені, як би змовившись, відмовилися з'явитися, кожен послався на свою зайнятість - одні були зайняті господарством, інші - своїми особистими і сімейними справами. Чи законні були причини відмовилися прийти на вечерю; їх гріх і божевілля полягали в тому, що вони всі свої тимчасові життєві турботи перетворили в ціль всього свого життя. Тоді, розгніваний на нешанобливих покликаних та їхню нечуйність, господар посилає слугу свого по вулицях і провулках і велів покликати жебраків, калік, сліпих. Виконавши волю господаря, слуга сказав: "ще є місце", і послав його господар покликати мандрівників і безпритульних у брамах та при дорогах.З багатьохпокликаних виявилося мало обраних. "Слава Ізраїлю", про яку пророкував Богом натхненний старець Симеон, не привернула до себе поглядів тамтешніх релігійних вождів і старійшин, які звикли більше блукати по землі, ніж звертати свої очі до неба.

Інеминуче сталося: спадкоємці вічного спасіння, заради полів, волів і взятої дружини відмовилися від уготованої їм Божественної вечері. У дім Отця на Його трапезу зібралися ті, кого зневажала ізраїльська старшина, - народи язичницькі. І з непроханих вийшли вибрані.

Слухаючи цю притчу про покликаних, фарисей і його численні гості розуміли, що Христос зобразив у притчі їхній характер, та показав як вони виглядають зі сторони. Моральне положення притчі було зрозумілим для всіх присутніх. Віддане світу серце, цілком поглинене господарськими клопотами, накопиченням багатства або просто чуттєвістю самовдоволеного життя, - всі ці речі несумісні з прагненням до Небесного Царства. Язичники і суспільством знедолені, блудниці й митники, придорожні робітники і жебраки можуть опинитися в Царстві Небесному швидше, ніж книжники з їх зарозумілою вченістю і фарисеї зі своєю показною набожністю. Господь Ісус Христос показує Своїм співплемінникам, що у Царство Боже запрошують багатьох, усі, хто чує проповідь євангельську, але істинними членами цього Царства робляться не всі запрошені. Так, і юдеї були всі покликані до Царства Божого і покликані особливим чином: до них і пророки приходили, і Сам Бог промовляв, до них був посланий і Син Божий. Але чи багато юдеїв вступило в Церкву Христову? чи не довелося апостолам і їх наступникам йти по вулицях і провулках міста і приводити жебраків, калік, кривих та сліпих, тобто звернутися з проповіддю до зневажуваних правовірними юдеями митарям і поганам? Дорогі в Христі! Господь кожного з нас кличе на бенкет вічного блаженства в Царстві Його, але ми часто відмовляємося слідувати цьому заклику, ваблені легко, як нерозумні діти, тимчасовими життєвими радощами і нікчемними турботами про речі абсолютно малоцінні для нашого спасіння? Так, дуже сумно, що ми так чинимо, цідячи комара ми поглинаємо верблюда; набуваючи матеріальне, тлінне, втрачаємо з уваги вічне і безсмертне: втрачаємо і губимо свою душу.

"Багато покликаних, але мало обраних" - Цими словами закінчив Христос притчу. Не приналежністю до того чи іншого народу визначається гідність людини в очах Божих. Всі ми, дорогі брати і сестри, покликані до участі в Божій славі, але чи будемо ми в числі обраних - залежить від нас, бо гідність людини і народу в очах Божих визначається вірою - прийняттям Месії-Христа, як Спасителя світу і твого особистого Спасителя, - станом серця і ступенем вольового зусилля до любові до Бога і ближнього. Амінь.

Протоієрей Тарас Огар


Вхід/Вихід