Знову радіємо з безмірної доброти та Божої премудрості, що в чудесний спосіб у водах ріки Йордан, влаштувала для нас через занурення в них плоттю Господа Слави, освячення води, і в такий спосіб Господь Бог подає нам образ і спосіб таємничого оновлення людини. Хрещення та Богоявлення відбувається в один час все це є неописана премудрість і таємниця Божа, яку можна тільки вірою сприймати і розуміти, а не близькозорим та затьмареним людськими страстями розумом .

Свята Церква повчаючи нас про тайну святого Хрещення Господа Ісуса Христа говорить, що Спаситель хрестившись в Йорданських водах потопив людський гріх Своєю безмірною праведністю, освятив воду на всі часи і дав їй силу освячення. Тим самим відкрив нам Небо, що було закрите гріхопадінням Адама і послав на землю Духа Святого. Святий Амвросій Медіоланський з цього приводу повчає : « Христос охрещується не для того, щоб омитися водою, але для того, щоб Самому освятити воду і зануренням Своїм в потоках води очистити їх». Святий Прокл, архієпископ Константинопольський. «І так, прийдіть і побачте славні чудеса: Сонце правди омивається у Йордані, Вогонь очищається у воді, Бог освячується від людини. Нині все творіння славословить і співає: «Благословен, хто йде в ім’я Господнє»». Його хрещення було не для Нього самого, але ради нас усіх. Не для Себе бо Він не мав у цьому потребу, як цілковито безгрішний як по Божеству так і по Своїй людській природі. Це було заплановано ще від самого Його народження, як Відкупитель, Він взяв на себе гріхи цілого людства і все що Він робив – звершував виключно щоб визволити нас від гріха. З такими можна сказати і чужими для Нього потребами, добровільно прийнятими на себе Він прийшов на ріку Йордан. «В особі Ісуса Христа, як вчить нас митр.Макарій Булгаков, від Івана хрестилося ціле людство, що стало початком зішестя Духа Святого на всіх людей».

 

Св. Предтеча в річці Йордан хрестив народ – хрещенням покаяння. Ми знаємо, що у Безгрішного Богочоловіка не було а ні гріха, а ні звичок. У Нього не було гріхів, Йому не було потреби каятись. Хоча в Нього не було особистих гріхів, але на Його Божественній совісті тяжів гріх цілого людства. Як пастир, коли перед ним кається грішник – духовний син, бере на себе весь тягар болю і возносить цей плач до Господа, як власний, так і Христос, як Божественний Пастир, коли застогнала в покаянні вся Палестина, Всевидячим Своїм Оком бачачи ці гріхи, преклонив Свою голову під руку Предтечі, складаючи під неї Свою молитву про очищення та покаяння світу гріховного. Звичайно що ми бачимо дивну картину. Цар Вселеної хреститься від раба.

У короткій розмові з Іваном Христос повчає його, що Він повинен виконати закон, а ти також маєш упокоритись і покласти свою руку на голову Сина Божого, через це ти проявиш свій послух Одкровенню, яке ти отримав у пустині, і тоді пізнаєш правду Пресвятої Тройці. Хреститель розумів, що є грішником та згідно Одкровення, яке отримав у пустині, він мав проповідувати покаяння і хрестити всіх, хто до нього звертатиметься. У виконанні цього і сповнялася його правдива покора. Власне на це звернув увагу Христос, тому Іван діяв згідно свого сумління. Він пам’ятав, що не може робити ні для кого виключення, а тому і вирішив допустити Ісуса до Хрещення. Коли Господь увійшов у Йордан, Хреститель поклав на Нього руку і погрузив у воду. Після цього, коли виходив з води Ісус «А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього.»Ів.3.16 «розкрилось йому небо» як це нам розуміти? Звичайно мова йде не про фізичне небо, а це означає, що Іван Хреститель побачив надприродній світ, Божу славу, яку можуть бачити тільки ангели. Він побачив Духа Святого, Який прийняв вигляд голуба, мирної пташини, щоб показати що настав час примирення Бога та людини. Голуб мирно зійшов і спочив на Господі, явившись в першу чергу для Івана Хрестителя, щоби цим вказати, що слова ««Це Син мій любий, що його я вподобав.»Ів.3.17 відносяться саме до Ісуса Христа. Звичайно ми не знаємо, що чули присутні, але одне є для нас зрозуміле, це те, що вони не розуміли до кінця, що відбувається. Одне можна стверджувати, що вони чули звуки грому і бачили незвичайне світло, бо відкрились небеса. Пізніше Святий Предтеча буде говорити : «І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був він» Ів.1.31 «І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, - той і христить Святим Духом. І я бачив і засвідчив: Він - Син Божий.» Ів.1.33-34. Отже це Одкровення було для нього особисто, щоб він пізнав Месію. Після цього він не боявся нічого. Бачимо яка велика користь послуху. Іван Хреститель виконав волю Божу,і через виконання цього всього отримує таємницю пізнання Пресвятої Тройці.

Під час Богоявління було чути голос Небесного Отця , яким Він звертав увагу на Свого Сина. «Це Син мій любий, що його я вподобав..»Ів.3.17. Своїм Хрещенням Іван виконав хрещення юдейське і відкрив двері хрещенню новозавітної Церкви, тому Хрещенню в якому на кожну людину справді сходить Святий Дух і всі справедливо можуть від того часу називатися синами Отця Небесного.

«Ви що в Христа хрестилися у Христа зодягнулися» співаючи ці слова під час наших богослужінь, свідчимо про те, що охрестившись в ім’я Пресвятої Тройці, ми зодягнулися в Христа духовно. Запитаймо себе : «Чи зодягнулися ми в Христа сьогодні?» якщо ні, тоді ми не Христові, з цього приводу ап.Павло вчить : «Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить» Рим.8.9

Від усього серця зичу щиро всім нам, щоби кожен із нас ще хоча би раз почув про себе : «Це Син мій любий, що його я вподобав..»Ів.3.17.Амінь.

Протоієрей Тарас Огар