Лука 8, 27 – 40
Оздоровлення геразинського біснуватого
Щойно ми чули чудову євангельську розповідь, яка віщує про діяння апостолів, адже чоловік з Геразинського краю, з цілковито поганської землі, першим був посланий звістувати Євангеліє Господа Ісуса серед своїх, так само, як самарянка серед самарян.
Чоловіка опанував диявол, тобто той, через кого у світ увійшла смерть. Ісус звільнив його. І ми також у хрещенні отримали звільнення від закону, від гріха, від смерти, від диявола. Саме задля цього перед хрещенням священик читає молитви екзорцизму. Ми немов здобули імунітет, але мусимо бути пильними, тому просимо Отця: «Не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого». Спокусник застосовує єдину тактику – обман. Бо саме обманом він викликає недовіру, вселяє страх у серце (див. Бут. 3).
Але ми, відроджені до свободи через Христа, маємо Святого Духа, Духа істини, Який наповнює нас і вчить розпізнавати те, що керує нашим серцем. Иноді у ньому сидить «легіон», і тоді ми перебуваємо в сум’ятті. Тоді ми вже не знаємо, що робимо – пелена заступає наш погляд. Ми стаємо рабами страху і дозволяємо йому вести нас. Ледве бачимо, бо наше серце вже не слухає голосу Отця. Ми ховаємося від Нього. Страх заступає нам Його обличчя; якщо ж ми з ним, то в нашому серці панує мир і довіра, – почуття, які непомильно засвідчують єдність із Богом.
Нехай під час молитви Утішитель поверне нам усвідомлення свободи. Як і тому чоловікові, нам слід сидіти, але не бездіяльно, а слухаючи Слово Боже. Така постава не раз згадана в Євангелії: згадаймо Марію з Витанії, яка «сівши в ногах Господа, слухала Його слова» (Лк. 10, 39). Якщо ми в тайні серця слухаємо Ісуса, Святий Дух зодягає нас, але не в одяг, а в самого Христа. До того чоловіка повернувся здоровий розум. Саме через слухання до Божих дітей повертається духовне здоров’я, яким би не було їх каліцтво. Ісус є тим живим середовищем, в якому ми відроджуємося. В Ньому ми вже не загублені, а віднайдені.
Кожному з нас, що творимо Церкву, творимо Тіло розп’ятого й воскреслого Господа, дано отримати звільнення і бути посланими «розказати все те, що Бог зробив» нам (див. Лк. 8, 39). Розповідати слід не про себе, а про Нього, нашого чудотворця, нашу «Добру Новину» (Мт. 11, 5), яку Отець подарував для всіх.
Жан Корбон, Це називається світанком, Львів, Свічадо 2007