Мають Мойсея і пророків;

Нехай їх слухають”

(Лк.16.29)

Вступ. Мойсей і пророки – це вчителі Божого закону, котрий треба виконувати з любов’ю. Любов – це плід Святого Духа, однак залежність від багатства робить людину нездатною любити. Серце вільне від матеріального багатства і наповнене любов’ю до ближнього відкриває благодать радості та надії у часи потреби. Першоджерелом радості є зустріч людини з Ісусом, щастя прийняти Його до себе у гостину і піти за Ним у життя, терплячи і люблячи Його як Лазар.

І). Багато людей пропливають життям, як корабель морем, — хвилі були великі, а сліду не залишилось” (Олександр Духнович). Ісус Христос притчею про багача і Лазаря навчає, що життя на Землі є дуже коротке, а хвилі гордості від розкішного життя дуже високі. Високе суспільне становище людини, багатство і достаток ще не гарантують вхід до Раю і не запевнюють їй щастя. Рівночасно земні терпіння з любові до Бога приносять людині Боже благословення. Хоча людська справедливість і погляди на життя не завжди співпадають зі справедливістю Божою. Одначе, людина дивиться на життя по-земному, а Бог інакше оцінює наші вчинки. Зі смертю закінчиться багатство заможних і терпіння бідних, але хто жив з Христом на землі, той отримає вічну радість в небі, а хто жив без Бога – отримає вічні терпіння. Люди у пошуках щастя покладають надію на становище у суспільстві і матеріальний достаток. Хоча достаток не є злий сам у собі, однак надмірна надія на нього притуплює духовний зір людини і серце її стає не чутливим на потреби ближніх.

Приклад. Одна багата жінка була дуже скупою. Вона перед прохачами милостині закривала хату. Одного разу, коли жінка поверталася з городу із зеленою цибулею у кошику, підійшов до неї вбогий і просив подати милостиню. “Я нічого для тебе не маю”, – відповіла вона. “Дай мені хоч одну цибулину”, – просив жебрак. Жінка вибрала найменшу, дала бідному і пішла до хати. Та все на світі минає. Померла ця багачка й опинилась на місці муки. Бачачи радість праведних, вона кличе і перелічує скільки молитов відмовила та свічок поставила перед образами. “Це несправедливо, – нарікає вона, – щоб я тут мучилась з іншими грішниками”. І раптом чує голос із Неба: “Замало твоїх молитов, а де твої діла милосердя?”. Замовкла вона, бо справді не мала жодного доброго вчинку на своє оправдання. Раптом пригадала собі, що дала колись одному бідному цибулю і крикнула: “Я дала бідному цибулину”. “Добре, – озвався небесний голос, – він прийде на берег безодні і дасть тобі цибулину. Тримайся сильно, може він тебе витягне з місця муки”. Появився вбогий з цибулею, жінка вхопилась за неї і цей святий жебрак почав її тягти. Ще трішки і витягне, але несподівано вона відчула, що хтось із тих, що з нею мучились, вирішив скористатися з нагоди вирватись на волю і вхопився за її ногу. “Ах ти ж, поганче, відчепися”, – крикнула вона зі всієї сили копнула його другою ногою. Від цього несподіваного руху гичка цибулі не витримала, обірвалася і немилосердна скупа жінка полетіла назад у безодню. Цей її вчинок був проявом закам’янілого егоїзму, що залишився в неї і після смерті.

ІІ). Життя євангельського багача, суд нам – це попередження людям. Притча пригадує, що багатий одягався у м’які та дорогоцінні одежі з кармазину та вісону і все своє життя проводив у бенкетах. Аж ось він помер і, опинившись у полум’ї вічного вогню, раптом закричав до Авраама: Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пішли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум’ї цім!”. (Лк. 16. 24). Виникає логічне питання: “Що стало причиною вічного засуду тогочасному олігарху?”.

2.1). Першою причиною засуду – це закам’яніле серце. Іван Богослов говорить: Бог є любов” (1 Ів. 4. 16, 21), а багач не тільки не любив ближнього, але він також не любив і Бога. Хто не любить, той у смерті перебуває” (1 Ів. 3. 14), тому багач ще за життя був духовно мертвим. Ракове захворювання пускає метастази-коріння у тілі хворої людини. Подібно і все духовне «тіло» євангельського багача було міцно опутане метастазами жорстокості. Його розум, серце і воля були спаралізовані, а серце закам’яніле і закрите для любові. Не маючи милосердя до інших, він був засуджений Богом без милосердя. Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд” (Як. 2. 13).

2.2). Другою причиною засуду став егоїзм. Світ егоїстичної людини знає важливі для неї слова “мій”, “моє”, “для мене” і “тільки через мене”. Навколишні речі не дозволяють їй бачити потреби ближнього. Євангельський багач не бачив крім себе, ані страждаючої людини, ані Бога, бо не мав віри. Його егоїзм виразився у багатстві і бенкетах, бо гроші замінили йому Бога, оскільки вирішують все. Дуже часто і тепер в житті багатьох охрещених людей можна чути мову “Гроші, гроші і тільки гроші”, бо без них нічого не можна зробити. Дійсно, диявол зробив з грошей моральний наркотик для людей!

2.3). Тому притча про багача і Лазаря є попередженням для людини і знаковим вказівником на дві заповіді любові. Водії дуже часто порушують дорожні знаки, котрі вказують або забороняють рух чи зупинку. Проте сьогоднішню знакову розповідь порушувати не можна, бо без милосердя і любові ми не зможемо отримати спасіння. Ця розповідь не тільки навчає, але і застерігає від цього та спонукає кожного споглянути на своє життя. Бог обдаровує нас багатством і вимагає від нас ділитися цими скарбами з тими, хто їх не має, і в такий спосіб виявляти любов. Дійсно, як можемо любити Бога, Якого не бачимо, коли не полюбимо брата, якого бачимо? (пор.1Ів.4, 20).

І тому ці дві заповіді любові Бога і ближнього мають стати дороговказом нашого життя і знаком спасіння. Вони мають стати для нас зіркою, яка веде у морі кораблі до пристані. Вони мають стати для нас застереженням, коли ми байдужіємо і не хочемо їх виконувати. Тільки через виконання цих заповідей можемо увійти до Раю там, де перебуває праведний Лазар. Подбаймо, щоби ми навчилися здобувати чесноту милосердя, щирості, любові та співчуття, яких навчає нас сьогодні євангельська розповідь.

ІІІ). Повчання пророка Амоса про значення багатства в історії спасіння. Свідчення археологічних розкопок столиці Північного ізраїльського царства показують надмірну розкіш, в якій жили тоді північні ізраїльські вельможі. Ліжка із слонової кості, золоті кубки, з яких вони пили вино, пляшечки із дорогоцінним пахучим миром і т.д. Усі ці знайдені речі є прикладом того, як жили колишні олігархи, проти яких свого часу виступав пророк Амос, нещадно картаючи увесь їхній стиль життя. Горе безжурним на Сіоні (…) бо наближаєте насильства осередок. (…) П’ють вино у великих чашах (…) За те підуть тепер у полон. (…) ви обертаєте правосуддя в отруту, плід справедливості – у полин” (Ам.6.1,3,6,7,12)

Чи у світі щось змінилося від тоді до сьогодні? Ми і тепер бачимо, як людина прагне до накопичення багатства та прагне здобути усе нове: автомобіль, телевізор, відеотехніку, мобільний телефон, модний одяг. Бажанням сучасної людини є накопичення земних дібр, щоби стало дітям, онукам і правнукам. З якою цікавістю читають люди про мільйонні вклади на банківські рахунки певних людей. Дехто дуже цікавиться і згіршується їхнім життям, звичками і марною тратою коштів. Навіть теперішня медична реформа, яка діє з середини 2018 року каже, що гроші від держави мають йти за хворим. На жаль, платники податків – український народ, бачить трошки видозмінену реформу. Іншими словами, недавно відвідуючи обласну лікарню побачив, що немалі гроші від родини, а не від держави, йдуть за хворим. Реформаторів в медицині можна віднести до євангельських багачів, а хворих людей – до Лазаря. А той хто не має можливості заплатити за лікування чи операцію мусить залишатися вдома помирати!

Дійсно, люди на Землі завжди належать або до матеріально багатих і заможних, або до бідних і терплячих. З іншої сторони, всіх людей об’єднує одна спільна доля – це те, що кожний мусить обов’язково померти і піти або на лоно Авраама, або на муки у вічне та незгасаюче полум’я. Ольга Сапріянчук-Маротчак про життя пише так: “У цьому світі, ми – мандрівники: шукає кожен мрій своїх долину, приходимо – неначе навіки, йдемо – немов були хвилину”.

ІV). Празник Параскеви у с.Ямна і дияконські свячення Дмитра Мишка. Наше село розміщене між селами Дора та Микуличин, нині це частина м.Яремча. Свою назву отримало завдяки природному розміщенню між горами — “у ямі”. Дата першої згадки за архівним документом с. Ямна відноситься до 1618 року, тобто цього року вам виповнилося 400 років. У селі Ямнапроживала сестра Довбуша і звідси походив також вірний побратим Довбуша Павло Орфенюк. Перша згадка про місцеву церкву походить зі списку, складеного львівським єпископом Йосифом Шумлянським у 1701 р., де храм іменований на честь Пресвятої Трійці. За деякими свідченнями, церква згадується як храм св. Архистратига Михаїла і збудована в XVII – XVIII ст. Згідно з іншою версією, була збудована церква посвячена св. Івану Милостивому у 1766 році, а за шематизмом у 1832 році. Хоча у теперішний час храмовий празник святкується чомусь у день Параскеви Сербської – Терновської.

Преподобна Параскева народилася в благочестивій болгарській сім’ї, що жила в ХI столітті. Одного разу вона почула в храмі слова Євангелія: Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе” (Мт. 16. 24). Це речення глибоко увійшло в її серце і вона почала роздавати свій одяг бідним, за що терпіла багато від рідних. Після смерті батьків прийняла монаший постриг і відійшла в Йорданську долину на молитву і працю аж до глибокої старості. За два роки до смерті, преподобній з’явився Ангел і повелів їй повернутися на батьківщину, де вона мирно померла. Її нетлінні мощі знаходяться у Соборі міста Ясси і вже багато людей отримало зцілення через заступництво преподобної. Ваші прабатьки почали святкувати празник преподобної Параскеви, бо самі наслідували її святе життя та передали своїм нащадкам, тобто вам цю духовну спадщину. Рівночасно піддиякон Дмитро Мішко так само загорівся чеснотами преподобної Параскеви, Івана Милостивого, заступництвом архистратига Михаїла і Пресвятої Трійці та просив у цей день уділити йому дияконські свячення у нашому храмі.

У храмі маємо старовинний іконостас виготовлений з кедрини за гроші, які офірував на це Олекса Довбуш. На той час присілок Ямна нараховував лише 47 дворів, тому не мав змоги зібрати гроші на такий дорогий витвір мистецтва. Тепер у с.Ямна будується новий храм, маєте доброго священика Івана Бойка – свого односельчанина, другий молодий односельчанин отець-доктор Андрій Чорненко – віце-ректор Івано-Франківської Духовної семінарії, жіночий монастир, розвивається туристичний бізнес і т.д. І все це є внаслідок виконання Божого закону любові.

Висновки. Люди мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають” (Лк.16.29). Богом так задумано, що дощ повинен проливатися, квітка – розпускатися, а людська душа – творити добро і любити. Людина приходить у світ і покликана Богом завжди творити добро та людям співчувати. Ісус Христос на Страшному Суді скаже до нас: бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули, недужим і в тюрмі, і ви не навідались до мене” (Мт. 25. 42-43).

Просімо Христа про жертовну любов і духовне світло бачити тих, хто знаходиться в потребі та бути готовими їм послужити. Будьмо завжди щедрі для наших ближніх, убогих, терплячих, а тоді Христос щедро обдарує нас своїм милосердям.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе нам йти за добротою, ласкою й прихильністю та привітно відкликатися на потреби ближнього Лазаря в теперішніх часах.

Господи, допоможи зробити реформу в людях і державі так, щоб доброта і милосердя квітнули суцвіттям у душах людей повсякчас. Амінь.

 

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

 

28 жовтня 2018 року Божого

с.Ямна