Ця неділя називається – неділя після Богоявлення. Вже сама назва після Богоявлення звертає нашу увагу на щось позитивне. Кілька днів тому ми урочисто святкували хрещення Ісуса в Йордані, зване ще Богоявленням. Зауважмо, що саме слово Богоявлення – Бог об’являється, говорить про щось позитивне, несе вістку про якесь особливе добро. Цю думку потверджує апостол Павло у нинішньому посланні: «Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям» (Еф 4,7-8).

Через хрещення Ісуса Бог об’явив себе як Трійця: Отець, Син і Святий Дух, тобто відкрив себе людям у всій повноті. На Йордані Ісус відкриває нам Бога, як когось дуже близького до людини, котрий пізніше зазнає заради неї смерті, віддасть своє життя, щоб спасти її для життя вічного. Апостол Іван надає Богові найбільш позитивне ім’я – «Бог є любов». Своїм хрещенням Ісус Христос наблизив нам цю любов Бога, котрий хоче разом з нами переживати приємні і сумні хвилини нашого життя, щедро наповнити його своїми дарами.

Свою публічну діяльність Ісус розпочав словами: «Покайтесь, бо Царство Небесне близько» (Мт 4,17). Що ж означають ці слова? Метою Ісусового покаяння не є сам гріх, а Царство Небесне – надзвичайне добро для людини. Царство Небесне, Царство Ісуса, це спільнота, де панує Божа любов. Покаянням Ісус запрошує нас повірити в Нього і прийняти у своє життя, як джерело любові і всякого добра. Закликаючи людей до покаяння задля Царства Небесного, Христос зазначає цим, що воно є досить близько до людей. Бо там, де є Ісус, там присутнє його царство – спільнота любові Бога з людиною, і людини з Богом. Кажучи найкоротше, слова покаяння означають, що найбільше добро і щастя для людини – Божа любов, присутня в особі Ісуса, є близько нас.

Покаяння повинно звертати нашу увагу, думку на велике добро - любов Бога. Покаятися, це визнати, що немає більшого добра для людини і на землі, крім Бога і його любові.

В Йордані Ісус появляється як дорослий чоловік. Різними науками Він об’являє свою Божественну мудрість, а успішною боротьбою з людськими хворобами і злими духами - свою всемогутність, не заради панування над світом, а як доброту своєї істоти, котра несе добро людині – надійний захист, допомогу.

Справжнє покаяння потребує більшого пізнання Бога і Його науки, Божих дарів, якими Господь може і хоче обдарувати нас. Про це говорить апостол Павло у нинішньому посланні: «аж поки ми всі не дійдемо до єдності в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа» (Еф 4,13). Покаяння у Христовому розумінні, означає пізнати справжнє добро і дорогу до нього, яке добро пропонує світ, а яке дає Христос. Покаятися, це виявити розуміння справжнього добра, яке є переді мною – Бога; це зробити вибір в сторону Бога: залишити світ, земні цінності і поміняти їх на кращі, надійніші – Бога і його любов.

Таким чином правдиве покаяння випливає з пізнання Бога і Його любові, є його плодом. Чим більше пізнання Бога завдяки його науці і молитві, тим глибше, щире і свідоме моє покаяння, зближення до Бога і його скарбів, до власного щастя в Ісусі Христі. Цю правду потверджує апостол Іван словами: «Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1 Йо 4,16).

Тож не лякаймося слова покаяння. Нехай же голос покаяння Ісуса доходить до нашого серця, щоб ми проживали за Божими Заповідями і Божа любов царювала в нашому серці і житті. Амінь.

о. Михайло Чижович, ЧНІ