“Ось діва матиме в утробі й породить сина,

і дадуть йому ім`я Еммануїл, що значить:

З нами Бог”.

(Мт. 1:23)

 

Вступ. Неділю перед Різдвом Христовим, Церква присвятила тим, котрі були отцями Месії по тілу. Перша глава Євангелія від Матея розповідає історію про людське та божественне походження Месії.

І). Людське походження Ісуса Христа. Розповідь про людське походження Ісуса, Матей представляє у формі родоводу (пор.1:1–17). Іншими словами, цей великий перелік імен є не що інше, як свідоцтво про народження Месії. Родоводи пригадували євреям, що сам Господь влаштовує подружні союзи між людьми та дарує їм потомство. Походження Ісуса підкреслює дуже важливі Його характеристики, котрі є близькими та зрозумілими для всіх людей. Він є очікуваний Месія, помазаник Божий і через Нього народ отримує визволення від усіх ворогів. Тому, на самому початку Євангеліє представляє Ісуса, як Сина Давидового і Сина Авраама. В цей спосіб підкреслюється, що Ісус був людиною і наслідником обітниць, які Бог дав Авраамові. «Господь сказав Аврам“зроблю великим твоє ім’я, а ти станеш благословенням” (Бут. 12:1–3). І встановлю я мій союз між мною й тобою і між твоїми потомками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі” (Бут.17:1–8). Твій дім і твоє царство передо мною повіки існуватиме, і престол твій закріпиться повіки” (ІІ Сам. 7:16).

Матей прослідковує родовід Ісуса від Авраама через Давида аж до Йосифа обручника Марії, з якої народився Христос (Мт. 1:16). Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів” (Мт. 1:17). Перші 14 осіб представляють патріархів Ізраїлю період виникнення держави, другі 14 осіб представляють царів, котрі високо розвинули державу, а треті 14 осіб представляють звичайних та маловідомих людей в час занепад роду Давида. В результаті обіцяний наслідник народжується в скромній родині теслі з Назарету.

ІІ). Божественне походження Месії. Народження Ісуса Христа – це прямий наслідок безсумнівного діяння самого Бога. Бог спасає та завжди перебуває з нами. Євангелист Матей засвідчує незбагненну подію втілення Слова Божого, Котре входить у складну та стражденну людську історію, щоб принести визволення і спасіння. Все це відбувається в неможливий і незрозумілий для людського розуму спосіб. Невимовна та незбагненна таїнственна подія сталася, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог” (Мт. 1:22-23).

Матей дає нам зрозуміти, що ім’я Ісус дослівно означає спасіння. У Старому Завіті після смерті Мойсея саме Ісус Навин привів народ в Обіцяну Землю. У Новому Завіті Ісус – Месія рятує свій народ від рабства гріха та повертає його з особистого вигнання на дорогу до Царства Божого.

“І дадуть йому ім`я Еммануїл, що значить: З нами Бог”. (Мт. 1:23). Ім’я Еммануїл означає З нами Бог”. Ця тема є основною в Євангелії від Матея. Ісус обіцяє бути зі Своїм народом до кінця віку. Значення двох імен Еммануїл та Ісус дозволяє зрозуміти саму суть священної історії. Бог не з’являється здалеку і невідомо звідки, а постійно перебуває з тими, хто в Нього вірить, хоча деякі Його вчинки виглядають дивними та незрозумілими. Одначе, всі вони спрямовані на спасіння людей, які опинилися в безнадійних ситуаціях та просять допомоги. Бог творить речі, які здаються людям абсолютно неймовірними. Таким є Бог і таким є Ісус у розповіді євангелиста Матея.

ІІІ). Час та історія мають великі значення для долі кожної людини, бо вони торкаються Бога і вічності. Сьогоднішня неділя дає нам можливість поміркувати про значення історії. Святі мужі, звані праотцями за духом й отцями за тілом зберігали віру в Бога та передавали її з покоління в покоління. Народна історія пов’язана з іменами великих правителів і полководців, котрі в боротьбі перемагали і терпіли поразки за народ і країну. Наприклад, це такі особи, як Володимир Великий, Богдан Хмельницький і багато інших. Натомість історія святих праотців й отців є священною, бо це важка праця над збереженням віри. Різниця між народною і священною (церковною) історіями полягає тільки в тому, що цінності людської історії не є цінностями священної історії. Священна історія не говорить про успіхи особистостей, скільки вони завоювали земель або яку могутню державу збудували. Наприклад, народна історія говорить, що Соломон побудував найпотужнішу ізраїльську державу та величавий храм, одначе він стояв осторонь від цієї священної історії. Його батько і пророк Давид, який не зробив стільки, скільки Соломон з точки зору зовнішньої картини життя, але він знаходиться у цій священній історії.

Подібно, в нашій історії Степан Бандера проголосив Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 року Українськими Національними Зборами, з ініціативи ОУН в той час, коли радянські війська відійшли, а німецька влада ще не прийшла. І за цей вчинок він всю ІІ світову війну просидів у німецьких концтаборах. Дня 1 січня 2019 року ми святкували 110 річницю з дня його народження. Натомість, його батько був греко-католицьким священиком, добрим сім’янином, а не політиком.

Фактично, історія народу та Церкви завжди взаємопов’язані та тісно переплітаються між собою. Хоча деколи одна і та сама людина може бути героєм двох історій. Загальнолюдська історія має своїми героями тих, хто був успішний в національному чи державному плані, а справжні герої священної історії називаються святими, бо ті люди здійснили подвиги віри.

Нерідко бувало так, що герої священної історії ставали героями людської історії. Ми знаємо на прикладі Київської Русі — мужні захисники землі нашої одночасно були благовірними князями, а нерідко в кінці життя, приймали монаше служіння і доживали свого віку на молитві. Коли священна історія проникала в людську історію, тоді керівниками досягався найбільший успіх. Бог сприяв трудам святих, які з Його ім’ям звершували земну історію. Людські перемоги, подвиги та успіх завжди тісно пов’язані зі скарбами і цінностями священної історії. Коли Боже Слово проникає в народні справи, тоді вдається найкраще досягти успіхів. Конституція України відокремлює державні справи від Божих і тоді неможливо провести успішно жодну реформу і народ вивести з кризової ситуації. Хоча на різні святкові заходи все ж таки запрошують духовенство. Дивлячись на таку комедію, люди починають масово покидати країну і тоді різко зменшується кількість населення. І це наступає трагедія влади і народу. Іншими словами, пануючій владі не можливо керувати, а прості люди втікають від такої влади. І тільки народження Спасителя рятує ситуацію.

ІV). Ієрейські свячення диякона Юрія Захаревича – ця подія свідчить, що родиться новий священик по духу від Месії, а по тілу від батьків. Ми підходимо впритул до вифлеємської печери, стоячи перед нею, очікуємо народження Спасителя. У ці останні миті перед зустріччю з Немовлятком Ісус євангелист Матей закликає нас озирнутися в наше особисте минуле, замислитися над минулим цілого людства і над минулим власного українського народу. Оцінивши все важке і неприємне, накопичені і знову пережиті проблеми, Матей пропонує вихід – відчути подію Різдва Христового і прийняти Спасителя. Месія є нашим рятівником, бо приходить спасти людей від найбільшого ворога – гріха. Він приходить вивести нас із замкненого кола гріха і відкрити перед нами двері до Небесного Царства.

Прийняття ієрейських свячень Юрієм Захаревичем – це продовження справи новонародженого Месії – спасіння людей. Євангелист нині перераховує одноманітні й екзотичні на наш слух юдейські імена, ніби важкі кроки Пресвятої Родини, яка наближається до Вифлеєму (Мт.1:1-25). Подібно, ви отче Юрію і ваше життя наблизилося до нового Вифлеєму – Дому Хліба, де вас внесуть у списки священиків Коломийської єпархії. Кандидат до свячень приймає рукоположення 6 січня в день народження Христа у Вифлеємі. Ви священик, народжений по духу від Месії, а по тілу від батьків.

ВисновкиІ дадуть йому ім`я Еммануїл, що значить: З нами Бог” (Мт. 1:23). Історія нашого власного життя та Божа присутність в ньому кожного дня – це вдячність Еммануїлу за те, що з нами Бог”. Зміна поколінь приводить до роздумів про швидкий плин часу у повсякденному житті. Кожне покоління пише свою книгу буття так, що кожний день – це одна сторінка, а цілий рік – це один том. Епіграфом до кожної сторінки має бути назва від Коломийської ікони Пресвятої Богородиці Це Мати Твоя”. (Ів.17:21).

Сьогодні успіх в людській історії часто досягається гріховними і навіть злочинними способами. Це відбувається тому, що сучасна історія дуже швидко віддаляється від церковної. Люди, котрі взяли на себе обов’язок робити добро країні і стали обрані народом, не слухають здорової науки Месії і втікають від народу та Бога. Звідси беруть початок великі та малі помилки. Людина досягає успіху тільки тоді, коли життєві цінності об’єднуються зі святими справами. Іншими словами, коли світська і духовна влада працюють кожний на своєму полі для спільного добра українського народу.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, за прикладом святих отців, допоможе наблизити історію особистого життя до життя Церкви.

Господи, благослови прихилити до нас Боже Милосердя і наповнити ним реально наше суспільство.

Благословення Господнє на вас. Амінь.

 

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

 

6 січня 2019 року Божого

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці

м.Коломия