Євр 2,11-18;

Мт 2,13-23.

Сьогоднішній день, слідуючи церковному календарю, присвячений Собору Пресвятої Богородиці та обручника Йосифа. Так написано у наших церковних книгах, так значиться у святій Євангелії. Це свято Собору тісно пов’язане зі святом Христового Різдва, і його святкуємо відразу наступного дня після Різдва ГНІХ. Правда те, що й неділя після Різдва, теж  присвячена святому Йосифові, і це зовсім не забагато. Чому? Бо сам Господь Бог вибрав цього великого праведника на опікуна Божого Сина, Другої Особи Божої. Євангелист називає опікуна Йосифа праведним (пор. 1,19). А праведними називаються ті особи, які бездоганно виконують право, закони Божі. Святий євангелист Матей описав подію та обставини втечі святої Родини – Ісуса, Марії та Йосифа – аж у Єгипет. Таку новину повідомив  сам ангел Божий святому опікуну Йосифу, як голові цієї святої Родини. Дуже цікаво те, що ангел сказав у такому порядку «візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту». Не промовив до святого Йосифа, щоб розбудив Марію, бо вона спала, лиш щоб він сам взяв Дитятко, а згодом розбудив Матір і так вирушали відразу в далекий край. І святий Йосиф докладно виконав те, що йому поручав ангел: взяв Дитя, не передавав Марії, а потім – матір, й вирушили вночі у дорогу. Святий Йосиф оберігав життя Спасителя світу, був Його охоронцем без зброї, бо Син Божий уже від народження мав ворогів. Слід відзначити зрілість святого Йосифа, який не ставив жодного запитання ангелові, не проявив цікавості відносно подорожі, не запропонував чекати, аж засвітає, щоб вирушити в дорогу. Ні! Без слів, мовчки, дуже точно й докладно святий опікун сповнив усе, що заповів йому ангел. Святий Йосиф – благородний чоловік, який з  великою зрозумілістю ставився до Марії. Він угледів, що вона вагітна, а Марія зовсім йому про це не говорила, хоч знала, що це справа Бога, діло Святого Духа (пор. Лк 1,35). Святець не хотів піднімати цього питання, не бажав принижувати її, бо це могло загрожувати навіть смертю для Марії. Праведний Йосиф, хоч не відав, що сталося, але, знаючи чесність Марії, не бажав її підозрівати, а тим більше оскаржувати. Він не розумів обставин, не міг усього, що приходило у голову, поєднати, бився позитивно з думками… Праведник був переконаний у доброчесності Марії, але починали огортати дивні й незрозумілі почуття. Він бачив практичні її чесноти, щоденне життя, глибоку побожність цієї простої, але цілковито втаємниченої у Бога дівчини! Не розумів, що діялося, не мав жодних підстав підозрівати благочестиву дівицю! Але необхідно зробити якийсь крок, вирішувати; а Марія мовчала, бо не бажала оправдовуватися, вказувати на Святого Духа, зрештою, хто її у цьому зрозуміє?! Духовна напруга зростала, але це особи, які жили вірою й усю свою надію поклали на Бога, очікуючи вирішення проблеми. Праведник уже майже все вирішив у своєму серці, бо постановив таємно відпустити її додому, ніби у них не склалося у житті. Так думав Йосиф, по-іншому вирішив Господь, бо мав народитися Спаситель світу… Праведний Йосиф почав лякатися, відчував страх, до певної міри свою «негідність» перебувати поруч такої особи, як Марія! І, коли були вичерпані усі людські ресурси, щоб розв’язати незрозумілі обставини, на допомогу прийшов ангел Господній, який просто звернувся до Йосифа: «… Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого» (Мт 1,20). Відтепер праведник вповні зрозумів невинність Марії. Не даремно він лякався її святості та величі. Не міг поєднати святого життя Марії з незрозумілою йому її вагітністю? Тут здійснилися слова святого пророка, який стверджує: «Бо ваші думки не мої це думки, а дороги мої то не ваші дороги, говорить Господь» (Iс 55,8). А перед Йосифом стояло завдання бути батьком Ісусові. Він повинен піклуватися Спасителем, захищати Дитя, дбати про нього, виховувати Христа. Тепер ще більший ляк повинен огорнути Йосифа, бо він – поряд Творця і Спасителя світу, якому має розказувати, Його навчати, стати батьком для Бога. І Марія називала батьком праведного Йосифа. Коли свята Родина була в Єрусалимі у храмі й, повертаючись додому, думали, що Ісус йде з ними. Пройшли день дороги й переконалися, що Його не має. Родичі та знайомі не бачили Ісуса. Тоді Йосиф з Марією повернулися в Єрусалим і третього дня знайшли Ісуса у єрусалимській святині. «… а мати сказала до нього: Дитино, чому так ти зробив нам? Ось твій батько та я із журбою шукали тебе» (Лк 2,48). Отже, Богородиця назвала святого Йосифа словом «батько». Перед праведним Йосифом стояло велике завдання, щоб піклуватися про двох, замало сказати, святих Осіб!.. Праведник мав велику честь й благословення опікуватися Богом, Сином Божим і Його матір’ю: Марією, Богородицею. Можемо лиш подумати про його старання й заходи: сам вчився від Бога, маючи Його щоденно перед очима, й навчав Ісуса! Ось таким був опікун  Йосиф, так його описуємо, але правда, що не можливо віднайти необхідних слів, щоб вповні виразити духовний стан особи цього Праведника. На молитві Вечірніх стихир описано, що він прожив поруч Ісуса й Марії тридцять років. Святе Писання замовчує цю історію – не знаємо правди про ці роки спільного життя святої Родини. На молитві Вечірні такими словами описано про дух святого Обручника: «… був найчистішою посудиною дівоцтва, глибокий у смиренності, високий у спогляданні» (Молитвослов, Вечірня, стихири на стиховні, стр. 1155). Святий Йосифе, опікуне Ісуса і Марії, виблагай миру для наших душ і для світу!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

8 січня 2019 р. Б., храм святого Йосифа, м. Львів