Виголошена архиєпископом Ігорем (Ісіченком) 19 січня 2018 року

Дорогі брати і сестри!

Коли сьогодні підіймаєшся вгору на північ Палестини поряд з Йорданом, то постійно відчуваєш близьку небезпеку. Адже через Йордан проходить особливий кордон — кордон між сучасним технократичним суспільством і ісламським світом. До Йордану підійти не можна – береги обплутані колючим дротом, оснащені різними приладами, що стежать за тими, хто зважиться переходити кордон. І тільки біля Генизаретського озера можна підійти до річки, помолитися й зануритися в неї.

Тривога від відчуття пограниччя цивілізацій якось мірою відображає роль, що її відіграє Йордан в історії спасіння. Ще тоді, коли народ Мойсея повертався з єгипетсього рабства, він мав спочатку перетнути Йордан, аби ввійти в Обіцяну землю. Символіку цього перетину добре відчував вождь народу Ізраїля Ісус Навин, коли молився перед переходом через Йордан. Передання сповіщає (ця розповідь закріплена в книзі Ісуса Навина), що Йордан зупинився, аби дати нащадкам Авраама, Ісаака та Якова повернутися на свою історичну батьківщину.

Ми стоїмо сьогодні перед символічним Йорданом, перед водами, які мають бути освяченими. Крапельки освяченої води ми понесемо до своїх осель, щоб продовжити хвилі йорданські аж до краю нашого перебування. Що для нас символізують ці води? Чому Сам Христос приходить до Йордану перед тим, як розпочати Своє служіння? Він здійснює символічне обмивання Свого людського тіла від провин. Адже таким було хрещення Йоана Хрестителя (Мт. 3:13-17). Ясна річ, що єдиний з людей, хто не мав жоднісінької провини, Сам Ісус Христос, не повинен був здійснювати акт покаяння. Але Він складає його, бо Він є в людському тілі. Він має подвійну природу — Божу і людську. І від імени людства Він кається в провинах від початку світу, від Адама і Єви. Коли наляканий Йоан Хреститель хоче зупинити Ісуса, той твердо відповідає: “Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду.” (Мт. 3:15).

Наше покаяння зажди є бар’єром. Кожен із нас може хоч раз у житті відчував жагуче прагнення мати свій Йордан — річку, за якою б залишилися всі наші помилки, провини, все лихе, що ми зробили в своєму житті. Звідти мріялося почати новий відлік — відлік чистого, праведного, християнського життя.

Христос знову веде нас через Йордан – Йордан нашого хрещення. Бо ми всі свого часу приймали хрещення. Тоді від нашого імени хрещені батьки зрікалися диявола і обіцяли, що ми відтепер будемо служити Богові.

Чи зберегли ми чистоту хрещення на все життя? Я дуже сумніваюсь, що хтось із нас зважиться сказати: “Так, я зберіг себе в чистоті!”.

І ось, розуміючи нашу з вами слабкість, Господь дає людині можливість повернутися до свого Йордану. Сьогоднішнє окроплення водою, сьогоднішнє стояння біля Йордану може бути для нас вододілом у нашому житті, за яким ми почнемо жити по-новому. Саме для цього дається нам це свято. Сам Бог освячує його своїм триіпостасним явленням.

Бо тоді, в день хрещення Ісуса Христа, не тільки Він Сам з’явився над Йорданом, а й Творець світу — Бог Отець – дався знати в голосі, який почувся з неба. Навіть невидимий, незбагнений для нас Дух Божий на мить набув вигляду голуба і спустився на Ісуса.

В цю мить, коли здійснюється освячення води, ми знову переживаємо чудо, яке сталося над Йорданом. Ми просимо в Бога, щоб служіння Євангелія, тобто сповіщення доброї новини, яке Сам Христос починає від Йордану, від Свого хрещення, стало і для нас змістом дальшого життя. Ми просимо, щоб, зміцнені церковним благословенням, перебуваючи в освятній ласці після прийняття найсвятіших Таїн, ми змогли жити як належить, сповіщати своїм життям правду Євангелія. Бо недарма вчора на Службі Божій ми слухали, як Йоан Хреститель, передбачаючи прихід Месії, говорив: “Готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!”(Мт. 3:3).

Христос допомагає нам ходити прямим шляхом, правдивою дорогою, не збочуючи, не падаючи. Він не ґарантує нам того, що ми напевно пройдемо своє життя саме так. Але Він відкриває перед нами цю дорогу. Хай же і ми, переходячи свій Йордан покаяння і зречення провин, побачимо єдину справжню пряму дорогу, якою є Христос, аби простувати нею до Неба. Амінь.

Архиєпископ Ігор (Ісіченко)