Сьогодні в Євангелії ми чуємо як начальник митарів м. Єрихон - на ім’я Закхей - біжить на зустріч з Христом, хоче бодай Його побачити. Не зважає на свій статус, владу чи становище в суспільстві, а вилізає на дерево, бо є малого зросту.

Подібно і ми: маємо той малий духовний зріст, але кожен з нас прагне побачити Христа.

Ми чуємо, як Господь звертається до Закхея по імені. Більше того, каже йому: «Закхею, притьмом злізай, бо Я сьогодні маю бути в твоїм домі». Господь хоче відвідати оселю митаря-начальника, а для тогочасного єврейського народу митарі зрівняні з найбільшими грішниками; їх ненавидів народ, бо вони збирали данину для загарбників-окупантів - Римської імперії. Звісно, не забуваючи, при цьому, і свою власну вигоду. Але Господь не погордив ним, і - попри те, що його осуджували інші, - Господь його не осудив.

Проте, давайте добре вдивимося, що саме передувало Христовому бажанню відвідати дім Закхея? Бо ж не просто так Христос сказав: «Я сьогодні маю бути в твоїм домі». А передував цьому внутрішній поклик, щирий порив душі цього митаря. Який відчував, що совість його неспокійна, відчував, що робить недобре, що кривдить ближніх, відбирає від них, можливо, ледь не останнє. Мучило Закхея сумління за ці його недобрі вчинки, і близький він до покаяння…

Саме тому Христос-Серцевідець звертається до Закхея, входить у його дім.

І до нас, які сьогодні прийшли в храм, - до кожного Христос каже: «Злізай з дерева! Досить тільки дивитися на Мене, а хутчіш прийми Мене у свій дім, у своє серце, у свою душу і розум». Ось тут, у Святій Тайні Сповіді, Христос чекає на нас, чекає визнання наших гріхів і переступів, чекає нашого сокрушеного серця. Він закликає нас якнайшвидше прийти до сповіді і геть позбутися того ярма гріховного. Не відкладати на потім, не чекати «колись», а ВЖЕ це зробити: сьогодні і зараз! Бо через щиросердне покаяння приходить правдиве Боже прощення, і саме цією дорогою подібного покаяння Христос іде до наших сердець.

Христос просить і відсилає Закхея приготувати світлицю. Не тільки про дім тут йдеться: ні. Основний момент приготування це – серце і душа людини. І Закхей готується до приходу Спасителя, осмислює свої гріхи й неправди. І якраз у цей момент приходить до нього усвідомлення власної недосконалості й гріховності, він міцно тримає гріх свій перед очима.

Подібно і ми: маємо належно приготуватися до Святої Тайни Сповіді, принести свої гріхи й помилки перед очі Господа і визнати їх.

Той, хто сповідається, отримує покуту за гріхи. А по старослов'янськи це називаєтсья – «спасительна епітимія». Так і Закхей накладає на себе відповідну покуту - епітимію,  бо каже: «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо». Задумаймося: якою є наша покута за гріхи? Як ми лікуємо себе від гріха? Закхей готовий вчетверо повернути всім, кого покривдив, а як ми можемо відпокутувати? Якщо ми когось образили, сказали погане слово, чи скривдили тощо, – віддаймо 4 рази добром цій людині…

У Закхея правдиво-розкаяне серце, і ми сьогодні стали свідками його покаяння. І він отримує винагороду від Христа, бо каже йому Господь: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння». Подібно і в Сповіді ми отримуємо те спасіння від гріха, бо молиться священик таку молитву над тим, хто покаявся: «Господь і Бог наш Ісус Христос, благодаттю і щедротами Свого чоловіколюбія, нехай простить тобі, чадо, всі прогрішення твої; і я, недостойний єрей, властю Його, мені даною, прощаю і розрішаю тебе від усіх гріхів твоїх - в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.»

Дорогі у Христі! Досить сидіти нам десь там - на дереві і дивитися збоку на Христа. Берімо приклад з цього митаря, приступаймо до Святої Тайний Сповіді, залишаймо там свої гріхи, приступаймо до Причастя, впускаючи Господа у своє серце і душу.

Щоби і нам Христос сказав: "сьогодні у цей дім, у це серце і душу прийшло спасіння." Амінь.

Автор: о. Тарас Дзьоба