1Кр 6,12-20;
Лк 15,11-32.
Ця чудова притча про неймовірно доброго, люблячого та милосердного батька, який виховував двох синів, захоплює нас! Притча, що відноситься до Господа Бога та людей, які мешкають на землі. У ній бачимо себе протягом нашого життя. Які ми? Ми добрі? Чи добрі з певними не достатками? А можливо, ми усунули духовні браки, оминаємо їх, або дуже часто щиро каємося перед Богом у святій тайні Сповіді за вчинені промахи? Батько та сини, старший і молодший, – герої притчі. Троє успішних мешканців дому, які, здогадуємося, мирно живуть між собою й реалізують своє життя щоденною працею. Не знаємо методології, за якою батько виховував синів. Відомо лиш про те, що батько виховував синів впливом доброти, любові та великого милосердя. Вони були свідомі цього, тому згодом один віддалився від батька, а другий – докоряв йому. Ісус нічого не сказав про їхнє спільне життя в домі, лиш відразу ознайомив, що батько мав двох синів й молодший забажав залишити батька, брата та дім. Звернувся до батька, щоб отримати частку свого майна, бо він подавався в далекий край. Добрий батько не запитував, куди він піде, які має гарантії, чим буде займатися? Батько – дуже толерантний, шанував сина, навіть погодися на принагідне його обрання. Уважав, що син має право розпоряджатися своїм життям та добром, можливо, не найкраще. І батько розділив поміж синами майно, кожен отримав свою частку. Молодший забрав своє добро й віддалявся дуже далеко від доброго батька. Навіть не бажав бути близько й навідуватися до своєї рідні та дому! Чомусь ніби втікав далеко, боячись батьківської доброти?! Недосвідчений, кинувся у вирій розпусного життя, уважаючи це «великим здобутком». Насправді усе набуте добро втрачав, став бідувати, понизив себе до того рівня, що пас свині й не мав права їсти те, чим кормили безрогих! Ніхто з попередніх знайомих, що теревенили його добро, не зауважував молодого чоловіка. Заможний син змінився, бо тепер він лише пастух свиней і голодніший від поросят найманець.
Коли молодший син сів на мілину, оглядався і не знайшов нікого добрішого із багатьох осіб, яких він зустрічав у своєму житті, ніж свого батька. Знав, що образив його, але не завагався повертатися до свого дому, навіть в якості наймита. Він мав немало друзів, які були ласі на його попередні подарунки, на його щедрі прийняття, гостини, які він влаштовував, поки були кошти. Не думав про те, що ресурси закінчаться, бо він їх зовсім нікуди не інвестував, лиш марно тратив. Багато осіб крутилося біля нього, щоб розкручувати його, а він – добрий, уважав, що дзвінкі гроші не закінчаться, що мішечок з коштами та кишені ніколи не опустіють. Але не прийшлося аж занадто довго чекати: не стало маєтку, не стало друзів, ніхто біля нього уже не крутився! Ще й прийшов голод у цей край, який міцно обійняв його, бо навіть стручків, що кормилися свині, які він випасав, отримував обмежену кількість. Недобровільний піст, вимушений голод опам’ятали його, що він в такій ситуації не сам, має доброго, люблячого та милосердного батька. Мимо розпущеного життя, яке було у минулому, він бачив світло в кінці коридору, батьківську лампу, що сяяла любов’ю. Був переконаний у милосерді та доброті свого батька. Не завагався повертатися до нього у якості наймита, зовсім не розраховував на більше. Порівнював свій стан з наймитами в їхньому домі, які мали завжди усього по достатку. Не вагався колись просити батька про віддання йому частини із посілості, не сумнівався й тепер, що доброта батька зустріне його. Розуміємо, що тут йдеться про Небесного Отця, про Його любов та доброту, якої багато із людей бояться. Чому лякатися любові? Чого боятися доброти? Невірний син просто так не повертався, задумався, зробив певний план, приготував слова звернення до батька, які уважав достатніми, щоб він прийняв його за наймита. Не розрахував, подібно як розбійник на хресті, на доброту Ісуса Христа. Розбійник просив про пам’ять за нього в Царстві, а Син Божий відізвався, що забере його до раю! У випадку блудного сина, сподіваючись повернутися наймитом, той не вповні оцінив батьківську любов та милосердя, бо батькові не потрібно було нічого міняти. У батька він залишався його сином і любов до нього не змінилася!
Молодший син віддалився, але зблизився через покаяння, старший син мешкав з батьком в одному домі, але духом віддалений від доброго батька. Якось цікаво, що доброта батька не захоплювала синів. Правда, молодший згадав про батьківську доброту, коли знайшовся у скруті. Він пригадав добре відношення батька до своїх наймитів, яким добре жилося біля нього. Робітники раділи мати такого працедавця, а сини не оцінювали як слід батьківської любові та ширини його поваги до них…
Господь завжди чекає нас, щоб простити й нагородити, він не хоче віддавати людину на покарання, рятує її, пропонуючи прощення. Легкий спосіб, щоб отримати прощення, навіть страшних провин. Тяжко почути, коли розкаяна особа оскаржує себе про вбивство людини, але Бог прощає тому, хто кається. Уже близько час посту, зближаймося ще більше до Бога через любов до Нього та покаяння. Відзиваймося позитивно на заклик святого апостола Павла до мешканців Коринту: «… Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» Хай Пресвята Богородиця допомагає нам здобувати Небесне Царство!
+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ
24 лютого 2019 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів