Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Коли ми отримуємо прощення, то хіба для того, щоб знову отримати шанс повторити знову ту саму помилку?

Провина, помилка, поганий вчинок розривають добрі відносини між людьми. Це викликає незадоволення, обурення, розчарування, навіть, гнів і бажання помсти. Найгірше, що втрачається довіра між людьми.
Перерізати шнурок легко, а от зв’язати – це завжди важче, та ще й до того всього буде вузлик.

 

Розірвані відносини – це природна реакція на те, що сталось. Уникнути такої реакції часто просто неможливо. Після кожного вчинку має бути результат, тому після негативного вчинку приходить негативний результат. Ми не можемо ніколи сподіватися, що поганим вчинком ми принесемо радість людині. Буде біль і образа.
Ось тому нам потрібно усвідомити, що поганим вчинком ми розриваємо не тільки відносини, але ще приносимо біль людині.

Щоб все відновилось, ми всі потребуємо примирення
Є багато різних способів, щоб відновити мирні відносини. Христос нам показав дорогу до єдності через прощення. Прощення – це дар, що відновлює стосунки і зцілює докорінно. Прощення відновлює не тільки стосунки між людьми, воно ще й зціляє серце від болю і загоює рану. Ось, тому прощення потребують всі, хто був задіяний у розірвані відносин.

Пам’ять прощеної людини
Дехто слушно зауважує, що пам’ять про наші помилки може нас пригнічувати, принижувати і чинити нас невпевненими. Факти життя доказують, що пам’ять про наші невдачі у нас породжують не тільки невпевненість, але ще й закритість, знеохоту, розчарування. Саме тому, дехто старається все забути, щоб, як кажуть, почати все з нової сторінки. Але …

Тут постає цікавий конфлікт: медики кажуть, що втрата пам’яті – це не є ознакою здорової людини. Тому себе змушувати до нездорового стану – це вже помилково. Не можна наказувати чи змушувати когось про те, щоб було все забуто! Це просто не здорово і не можливо.

Отже, тоді як бути? Пам’ятати – це шкодить, забути – також!

Святі отці нас повчають пам’ятати! Але все має бути згадане у Божому світлі
Коли Господь прийшов на землю, то Він її освятив своєю присутністю і перемінив через свої діла. Те, що було проклятим, стало благословенним, а смуток від гріхів перемінився на радість прощення.

Наука Христа полягала у доповненні, а не знищені. Знищити спогади минулого – означало би позбавити себе важливого досвіду життя і духовного досвіду також. Ісус не закликав: “забудь і я забув!” Його слова бути інші: “Йди і більше не гріши, … по вірі твої воздасця тобі”. Пам’ять про гріхи збереглася у Святому Євангелії. І кожного разу, коли ми згадує про переступ когось із праведних людей, ми бачимо більше ніж гріх, бачимо Бога і Його милосердя, що спонукають людину до перемін.

Простити – це означає відпустити, звільнити іншого від почуття обов’язку та іншого.

Чому ж ми далі продовжуємо грішити, робити погані вчинки?
Дуже часто це стається саме тоді, коли ми забуваємо за наші провини і забуваємо за дар прощення, який отримали.
Пам’ять про дателів прощення і про скоєні вчинки нас буде спонукати до того, щоб не повторити знову поганих вчинків, або бодай не мати схильності, бажання знову впасти у провину.

Пам’ять про прощення нас ще більше спонукає до Любові до Бога і до ближніх і все більше віддалює від зла.

А ти скільки часу пам’ятаєш про твою сповідь? Про твою покаяльну молитву? Може це є причиною, що твої гріхи повторюються?

Пам’ять теж зігріває, немов свічка
Чоловік стояв у церкві і тримав свічку у руках. В храмі було досить холодно, а свічка зігрівала йому руки. Доки горіла свічка, то того часу він відчував тепло. Коли завершилось Богослуження він вийшов і пішов на роботу. Їдучи в маршрутці, у його думках далі перебув відгомін церковного співу, у серці було дивне відчуття Божої присутності, а руки далі відчували тепло. Чоловік зауважив це і зрозумів, що це заслуга пам’яті, яка зберігала вогонь Божої благодаті. Коли є добра пам’ять, тоді і добре тобі.

о.Віталій Тарасенко