Входимо в Піст із іконою, щоб відновити у нас Ікону Божу

Кожного разу, коли дивимось на ікону, пригадуємо собі, що ми також є створені на образ і подобу Божу.
Коли бачимо ікону припавшу порохом, розуміємо, що це може статися із нами і тоді вже мало хто може розпізнати у нас правдивий первісний образ.
Коли бачимо ікону на неналежному місці, без пошани та використану не за призначенням, то внутрішньо відчуваємо, що так не має бути, адже вона потребує достойнішого місця.  Адже почитаючи ікону, ми виявляємо повагу до того, хто у ній описаний. Коли дивимося на себе чи іншу людину,  ми віруємо, що перед нами образ Божий, котрий ціниться перш за все через те, що він діло рук Творця?

Цей час посту має бути часом відновлення нашого уподіблення до Бога. 

У нашому минулому було багато чого, що затерло, знищило у нас образ Божий. Тепер прийшов час, щоб його відновити. Сьогоднішнє «Торжество Православія» нас закликає до відновлення у нас образу Божого і правильне його почитання.
Коли ми бачимо, коли хтось нищить святі речі, їх не шанує і т.д. ми почуваємось дуже схвильовані. Так є, коли хтось нищить ікону Бога, тобто людину. Слід поважати лик Божий у нас та у інших та з пошаною ставитися до нього.

Піст – це чудова пора “відновлення”, це немов реставрація наших добрих стремлінь, думок, мрій, наших учинків – цілого нашого життя. У нашій пам’яті залишилось багато добрих планів, котрі можуть нас ще більше наблизити до Бога і до взаємної любові між нами. Чому би їх не спробувати знову втілити в життя?

Піст – це ще одна нагода, коли ми зможемо почати правильно почитати Бога і так стати істинними православними християнами. 
Це означає, що ми не маємо право обожнювати нашого ближнього (хто би він не був), але й не можемо та з пошаною ставитися в ньому бачити присутність нашого Бога.
Означає, що ми не можемо обожнювати матеріальність, але не можемо заперечити Божественну дію через матеріальність.

Основним було і має залишитися в часі Посту – наша віра в Бога! Маємо Йому повірити, щоб взяти участь у Ділі Спасіння. Наша віра має бути ясна і проста. Уникаймо грішної цікавості навіть у читання Святого Письма, чи пізнанні Божих істин. Ворог не спить і може навіть добрими ділами звести наївну душу. Через це і сталися розколи у Церкві через це і порушили Заповідь любові. Тому залишімо на піст суперечки і та мудрування, а радше поглиблюймо свої знання, приймаючи їх такими, якими вони є і звертаючи увагу на свою особисту праведність, щоб вкінці посту дійти до воскресіння душі.
Одною із причин першого гріха – це була недовіра до Бога. Тепер ціле наше життя – це повернення до враченого Раю, у який можна буде увійти через Віру у Воскреслого Христа.

Живімо у дусі православія – правдивого поклоніння у Дусі та правді. Спаси нас всіх, Боже. Амінь.

о.Віталій Тарасенко