Запитуватися і шукати відповді: про Образ Божий

Дорогі браття і сетри у цю Неділю Торжества православія, ми творимо першу “зупинку” у цьому пості, що задуматися над цим 40-ка денним шляхом покаяння і навернення.

Хай цей піст буде наповнений запитаннями, що стосуються нашого духовного життя. Запитаймося себе про ціль нашого життя, про найважливіше в житті, про те, що ми хочемо і те, чи дійсно так живемо?

Що є основною ціллю мого життя?

На основі чого я роблю такий висновок? Що є доказом того, що це дійсно є основна ціль мого життя? Скільки часу і сил я витрачаю на досягнення цієї цілі?

Спілкування із нашою совістю – пошук правдивих відповідей про нас і про наше.

На одинці і без страху перед іншими ми можемо зустрітися із правдою про нас. Можемо пізнати які ми є насправді.  Адже є різниця між тим, якими ми хочемо, щоб ми були і тим, якими ми показуємось перед  іншими, і тим, якими ми є насправді. В часі цього посту перед нами є можливість очистили нашу совість від усякої неправди і нищівних виправдань, що зупинили нас у духовному та моральному розвитку, що відвели нас із доброї дороги.

Є можливість прислухатися до цього голосу нашої совісті і почути, що Бог хоче нам сказати. Яку ціль нашого життя Бог нам пропонує і який же шлях вказує до сповнення цієї цілі.

У першу неділю Великого посту, коли згадуємо торжество Православ’я, коли в особливий спосіб почитаємо ікони ми, як християни, запитаймо себе наскільки ми уподібнюємося до Бога?

Кожен з нас сотворений на образ і подобу Бога, тобто є живою іконою.
Ще з малку нас привчили, що ми є подібні до наших батьків. Дивлячись на нас, ми можемо побачити вібображення наших батьків, а дивлячись на наших батьків, можна побачити вібображення їхніх,. Ось так можна дійти до Адама і Єви. А перші люди беруть початок від Бога. Ось так ми
Ціль ікони нагадувати про Бога і творити єдність між Богом і людиною. Маємо Боже начало. Ми є

 

Як ми творимо цю єдність?

Хай цей піст буде порою нашого загального покаяння з відчаю і песимізму, і рішенням наслідувати тих, хто має віру. Біймося, посіяти безвір’я у серці тих, хто має чисту совість і вірить прихід Божого Царства на цю землю і у серце багатьох.

Коли людина дивиться на ікону і молиться Богу, вона дивиться з довірою і молиться з довірою.

Як же ми розвиваємо дар віри, що отримали, і як його утверджуємо? Як допомагаємо іншим у цьому?

о.Віталій Тарасенко