Молитва – вияв нашої віри в Бога
Дорогі браття із сестри, цього року ми звершуємо Великий святий піст в особливому молитовному дусі. Читаючи Книгу псалмів (щодня по 5 псалмів), ми пізнаємо відкриту душу і щирість псалмопівців, які відкривали перед Богом все: свої почуття і переживання, свої думки і плани, свої позитивні сторони і негативні переживання. Їм було просто молитися, спілкуватися з Богом, адже відчували присутність Бога, який цінує вірність людини і приймає її такою, якою вона є. Їхнє серце було було відкрите до Бога і в тому серці відбувалася зустріч із Ним.
Молитва – це вияв нашої віри
Коли людина молиться без віри в живу присутність Бога біля неї, то вона просто відчитує слова молитви і так виходить, що молиться сама до себе. Інколи виникає дивне відчуття непорозуміння із самим собою: Що ж я роблю? Чи я молюся?
Так, інколи ми самі сумніваємося в тому: чи ми молимось, чи не молимось? Наша душа, чиста і правдива совість звертає нам увагу на неправдиву нашу молитву, щоб застерегти нас від фальшивих відносин із Богом. Щоб часом, не зайшли у цей “фальшивий тунель” відносин і не спіткали ряд сумнівів ні у Його присутності, ні у Його всемогутності, ні у Його Милосерді. А можливо вже дехто потрапив у цю пастку і тепер страждає від такої фальшивої молитви.
Напрошується висновок:
Яка молитва, така наша віра в Бога.
Молитва – це відображення наших відносин із Богом: щирих чи фальшивих, близьких чи далеких, поверхових чи глибоких, показових чи містичних, і т.д.
Живі відносини – жива молитва
Бог є! Він є з нами! Він живий! Коли ми звертаємось до Нього, Він реально присутній з нами. Тому, наша молитва має бути живою, наші слова, думки, поведінка мають нагадувати живу розмову, живий діалог.
Віра без діл мертва
У другу неділю посту у Євангелькому читанні ми згадуємо про добрих віруючих друзів Євангелія від Марка 2:1-12. За їхньою вірою сталось чудо уздоровлення паралізованого чоловіка.
Вони прийшли до Христа з вірою та з надією на уздоровлення їхнього друга. З вірою побороли трудність, коли побачили великий натовп, розібрали стелю. Їхню віру можна було побачити за їхніми вчинками. Могли зупинитяся на половині дороги, при труднощах, могли відволіктися у сварках і сперечаннях, що їх ніхто не розуміє, а вони роблять добре діло і т.д. Віра тримає розум у чистоті і чисті думки послані Духом Святим наповнюють душу віручої людини.
Молитва, як вияв нашої віри
Приклад із друзями, що принесли свого друга до Ісуса, нам відкриває те, що вони несли і руками, і вірою. Адже віра без діл мертва, і діла без віри є бездуховними. Одне без другого на цій землі не може існувати.
Молитва наша має втілюватися в конкретну нашу поведінку.
Ми молимось і це не позначається на нашому зовнішньому житті? Чому?
Після звичайного спілкування із людьми ми змінюємось, а після спілкування з Богом? Щось не так?
У часі посту ми також покликані звернути увагу на тих, хто потребує підтримки. Приклад із друзями показує, що віра інших також може привернути Боже милосердя до потребуючих. Пам’ятаймо, що є ті, котрі потебують нашої допомоги і пам’ятаймо, що вони потребують допомоги віруючих людей, а не тих, котрі зупиняються при труднощах, недовершують справу докінця … Адже тоді друге стане ріше від першого…
Ось тому, якщо хочемо доомогти іншим, то спочатку потрібно допомогти нам же самим – зрости у вірі, у наших відносинах із Богом.
Продовжуємо піст і зростаємо у молитві! Нехай в часі цього посту наша віра стане видима у наших вчинакх, в нашій поведінці, у нашому житті в цілому. Ісус сказав одного разу: по вчинках пізнають, що ви мої учні.
Ти також є учнем Христа?
о.Віталій Тарасенко