Після Вознесіння Господнього апостоли перебували в тій горниці, яка служила їм місцем Таємної Вечері. Вони відчували свою мізерність та ницість перед силою та величчю світу цього. Сила, яка їх об’єднувала – вірність Христу, вони всі свято надіялись що Господь не залишить їх у світі, вони чекали на обіцянку Ісуса Свого Учителя. Душі їхні єднались в братолюбстві, думки возносились в Небеса, серця їхні горіли постійним пошуком Господа. Цей благий порив, бажання, яке розкривало цю глибину їхніх простих сердець зробило апостолів в очах Божих гідними освячення.

Ось і настав день П’ятидесятниці. Площа біля Єрусалимського храму тріщала по швах, люди говорили різними мовами. Велика маса людей зібралась на традиційні для часу єврейської п’ятидесятниці жертвоприношення. Апостоли злучені молитвою просили, щоб Господь просвітив їхніх братів, які перебували в темноті невідання про Божого Агнця, що вже прийшов та взяв на Себе тягар людського гріха. Саме в часі їхньої молитви почалось творитись щось безумовно незвичне для людської свідомості. Відбувалось те, чого вони ще не могли до кінця зрозуміти. «Ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи»Дії 2.2. Не встигли апостоли від одного оговтатись, як за цим явленням наступає нове : «І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них»Дії 2.3 Що відбувається? Апостоли знали що подібне могло відбуватись в день коли давався закон і виключно на горі Синай. Вони тоді зрозуміли їхній Учитель Ісус Христос дає їм новий Закон. Апостоли відчули себе духовно народженими. Прийняття Св. Духа дозволило їм пригадати все про що говорив Христос, коли був поруч з ними. Святий Дух своїм вогнем знищив в їхніх серцях все що навіть пригадувало давнє гріхопадіння людини. Він освітив та освятив їхні душі будуючи в них певне вмістилище Божої благодаті. Ті, хто в дні страстей нашого Спасителя були слабкі та малодушні у цей день озброїлись щитом віри, повстали в силі та славі пророкувань. Апостоли, які раніше більше ні в чому не розумілись як в рибі та неводі, отримали силу слова, яке розбивало знання мудреців, гордість та пиху тих, хто перебуває при владі. По всьому світу понесли вони Благу Новину вже не боячись переслідувань, гонінь, мук та самої смерті. На прикладі апостолів бачимо як Божественна благодать преображає та змінює людину.

«Коли Дух Божий приходить до людини і осіняє її Своєю повнотою, то людська душа переповнюється неописаною радістю, бо Дух Божий творить радість всьому до чого би принаймні Він доторкнувся» - преподобний Серафим Саровський. Не багато людей могли на собі досвідчити таку входження в своє приватне життя Св. Духа. Так згадуваний нами преподобний Серафим за життя сподобився цієї благодаті. Відвідувачі його келії деколи очей не могли піднести щоб подивитись на лице убогого старця, бо воно світилось як сонце і випромінювало надію для кожного, хто звертався до нього.

Тому ми з вами дорогі в Христі, сьогодні можемо спостерігати, що від дня події в Сіонській горниці у світ ввійшла нова сила, якою утверджується Царство Боже в людських серцях.

Від цього часу ми, прославляємо Пресвяту Трійцю, а тому дуже важливо є щоб ми завжди були гідними носіями образу і подоби Божої.

Щиро бажаю усім сподобитися благодатного сходження Св. Духа і відчувати Його присутність та перебування в храмі нашої душі. Веселих усім свят та рясного Божого благословення.Амінь.

Протоієрей Тарас Огар. Парафія Святої Параскеви, 2011р.