Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогоднішня неділя, третя неділя Великого Посту, зветься також неділею Хрестопоклінною.
Прийшовши сьогодні до церкви, бачимо поставлений серед храму Господній Хрест, а на ньому Розп'яття Господа нашого Ісуса Христа. Дивлячися на це зображення, споглядаємо у всій величі красу любові, яку на Голготі показав нам Господь. Задля нашого спасіння Спаситель Сам обрав Собі Хресну дорогу життя. Початком її було народження у стаєнці, продовженням – життя, сповнене турботи, принижень, і завершене на Голготі. На Голготі Бог відкрив себе безмежною любов'ю. На Голготі страждало Саме Добро, Сама Любов – Господь і Бог наш Ісус Христос, Який узяв на Себе гріхи всього світу. Все земне життя нашого Господа було безперервним подвигом любові, але на Голготі вона засяяла таким дивним, Божественним світлом, перед яким померкло навіть сонце. Його безневинно прибивають до хреста, а Він у цей час благає Свого Небесного Отця: „Отче, прости їм, бо не знають, що роблять”. Хіба може бути щось вище і краще, ніж ця чудова молитва любові?
Перед своїми хресними стражданнями Господь Ісус Христос говорив учням: „Немає більшої любові ніж та, коли хтось життя своє віддає за своїх друзів”, і сам показав на хресті приклад найвеличнішого самовідречення в ім'я любові, добра і правди, сам віддав своє життя задля спасіння людей.
В сьогоднішню неділю ми співаємо: „Христу Твоєму поклоняємось, Владико…” Цим співом ми вшановуємо ті терпіння, які переніс Ісус для нашого освячення й спасіння.
Хрест – це символ терпіння. У давнину на хресну смерть засуджували найгірших злочинців. Хрест був не тільки певним знаряддям, місцем, на якому засуджені закінчували своє життя, але й смерті повільної посеред невимовних мук. І на таку страшну смерть, на ганебному знарядді, посеред двох розбійників був засуджений Ісус, щоб вмирати у безмірних болях.
Животворящий Хрест Господній постійно нагадує нам про те найбільше благодіяння, яке виконав Син Божий ціною Своєї смерті. Примирення з Богом, спасення і життя вічне – ось великі, священні блага, даровані Хрестом Господнім на відраду і втіху усім віруючим у Нього. Святий Хрест є зосередженням, де виражена вся істина нашої віри. Дивлячися на хрест, ми усвідомлюємо і глибину наших гріховних падінь, і величність справи відкуплення, яке вчинив Господь. Тут ми ясно бачимо, що таке благодать, правосуддя і милосердя, бо все це виявлено на Хресті, який завжди осіняє собою наше життя.
Хрест, Розп’яття – це основа нашої християнської віри, як і Воскресіння Ісуса Христа. Хрест, що був ганебним знаряддям смерті, Син Божий своєю смертю зробив його славою християн. Колись Адам і Єва спокусилися з’їсти плід із дерева, що сталося причиною їхнього вигнання із раю; а тепер Спаситель помирає на дереві хреста і хрест стався спасенним та освяченим місцем для усього християнського роду. За всіх Спаситель помер, тому для всіх людей хрест повинен стати святим і могутнім знаком спасіння. Апостол Павло говорить: „Мене ж не доведи, Боже, чимось хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа…”
У людському житті не буває без терпіння. Кожна людина має свій хрест, який їй призначено нести. Та кожна людина по-різному несе свій хрест. Одні терпеливо зносять свої терпіння, піддаючись покірно Божій Волі, інші нарікають, тим самим збільшуючи свої терпіння. Господь знає всі наші болі, тому й закликає нас: „Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, і я облегшу вас”. Прийдімо до Ісуса і принесімо йому всі наші терпіння, а він їх прийме і осолодить все те, що обтяжливе, те що гірке вчинив нам світ. Словами сьогоднішньої Євангелії Ісус говорить до нас: „Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною”. Нехай людина зречеться своїх поглядів, своїх бажань, а буде згідна з Божою Волею, як був згідний з Волею свого Небесного Отця Син Божий, Ісус Христос, який молився: „Отче мій, коли ця чаша не може мене минути, нехай буде твоя воля! Це означає, щоб ми несли свій хрест, як ніс його Спаситель світу.
Хрест – це терпіння, але нам від терпіння в житті не втекти. Тому переносімо свої терпіння так, щоб ними ми заслужили собі на освячення і спасіння. На Голготі з Ісусом були розп’яті два розбійники, обидва зазнавали однакового терпіння, але тільки один з них розкаявся, а другий насміхався з Христа і мабуть здобув собі вічне осудження. Терпіння потрібні людині, щоб виробити в неї чуйність серця, покору, простоту, щоб вона розуміла терпіння інших і приходила їм на допомогу. Через наші терпіння ми зрозуміємо і терпіння Ісуса та будемо старатися скористатися з ласк, які заслужив нам Ісус своїм терпінням на хресті.
Хрест Ісуса – це неначе сам Христос із розпростертими руками, що хоче нас усіх пригорнути до себе і з’єднати в одну святу родину. Ісус своєю смертю на хресті знищив силу диявола, але диявол ще існує і сіє зло у світі, закидає свої сіті, спокушає і заманює людей до гріха.
Хрест – це оборона проти спокус диявола. Злий дух боїться сили, яка спливає з хреста, як такої, що несе йому поразку. Пам’ятаємо, в часи панування радянського свавілля, безбожництва, – знищували хрести в усіх прилюдних місцях, забороняли їх тримати в помешканнях і носити на грудях. Нехай же хрест Христа буде дороговказом в нашому житті! Хрести усюди, а особливо на кладовищі вказують на шлях людини, що повинен стреміти вгору, в небеса, до Бога. Хай спасенна дія хреста завжди буде перед нашими очима і в нашому серці! Наслідуймо люблячого нас Спасителя і поводьмося під час терпіння так, як він це вчинив на хресті. Що ж він робив? Молився: „Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять”. Христос не нарікав, не зійшов з хреста, не оскаржував свого Отця Небесного; не осуджував людей, що за їхні гріхи йому доводиться платити своїм життям, помираючи опущеним у страшенних муках і болях на хресті. Ні! Господь радо та широко розпростер свої пробиті цвяхами руки, щоб усіх нас пригорнути і притягнути до себе. Був готовий простити, навіть в останній момент апостолові Юді, що зрадив його, дозволяючи поцілунком видати себе на смерть. Але Юда не просив прощення в Ісуса, коли той висів на хресті, не підійшов до свого Учителя після зради, але досить швидко, випереджуючи події, „кинувши гроші у святиню пішов геть й повісився”.
4. Тому ми ніколи, дорогі в Христі, не можемо впадати у відчай, не можемо зневірюватися, ні з причини иаших гріхів, ні з причини важких хрестів нашого життя, пам’ятаючи про молитву Спасителя за своїх розпинателів, а тим самим і за кожну грішну людину, якою є і ми з вами.
Хрест Христа Спасителя розкрив сенс людських страждань. Він показав, що життя є подвиг і обов'язок високий та чудовий, бо дає людині віруючій неминуще блаженство і ми самі можемо бачити, що хрест, який несе християнин під час свого життя, це - не тільки випробування і печаль, але й велика радість. Це дорога до неба, Хресний подвиг для християнина, наближення до Христа, вставання від моральних падінь і спасіння душі.
Тому про Святий Хрест нашого Господа не може мовчати наша совість. Вона завжди нагадує віруючим, що Христос Спаситель замовк на Хресті, щоб голосніше говорити нам про любов. Нам треба пильно перевіряти свою совість, свій внутрішній стан, порівнюючи його до заповідей Христових.
Без такого випробування неможливо прийти до живого усвідомлення своїх гріхів та принести щире покаяння перед Богом.
Біля підніжжя Святого Хреста відбувається наша зустріч з Христом Спасителем у вирішальний момент Його земного Життя. Як колись на Голготі Він узяв на Себе гріхи Людей, так і тепер бере Він наші гріхи, якщо ми з вірою і каяттям підходимо до Його Святого Хреста, якщо глибоко і з любов'ю переживаємо внутрішній зв'язок з Ним, відчуваємо особливу зміну в нашій душі.
Хрест Спасителя свідчить світові про велику й безмежну любов Божу до віруючого роду людського.
Дивлячися на хрест, стараймося збагнути, якою дорогою ціною куплене наше спасіння. Не золотом чи сріблом заплатив Ісус за наше спасіння, а своєю найсвятішою Кров’ю, – пригадує нам св. Апостол Петро у своєму посланні.
Увійдімо, брати й сестри, своїм серцем в цю любов Божу, явлену у втіленні та хресних стражданнях Сина Божого: Отець посилає Сина Свого у світ не судити світ за гріхи, а спасти світ. На це Отець віддасть його нам, щоб нерадісний, гіркий світ пізнав любов Божу і повірив у неї. Отець посилає Сина у світ, знаючи, що Він витерпить важкі страждання, хрест і смерть від рук тих самих людей, спасти яких він прийшов.
Не будьмо глухими до цієї любові Божої до нас! Відповідаймо Богові своєю любов'ю до Нього. Любов до Бога насамперед виявляймо виконанням Його заповідей. Адже, хто не виконує заповідей Божих, той і не любить Бога. Коли ми, віруючі, це зрозуміємо, то здригнеться і наше холодне серце, і з'явиться в ньому покаяння, якого чекає від нас Господь. Тоді ми від Хреста Господнього одержимо невимовний мир і нове життя у Христі, Спасителеві нашому.
Підійдімо ж усі сьогодні і протягом наступного тижня ближче до Хреста Христового, з благоговінням схилімось до Святого Дерева. Схилімось до підніжжя цього Животворящого Страждальця, запитаймо себе, чи йдемо ми по стопах Його, називаючи себе справжніми християнами? Чи докладаємо ми якихось зусиль для того, щоб у нашій душі поступово стверджувалися заповіти Божественного Страждальця? Чи стаємо ми, віруючі, добрішими, кращими, чистішими душею? Чи живемо так, щоб можна було помітити, що ми недаремно носимо ім'я Христове, що в нашому житті втілюється чисте і високе вчення Христове, до чого нас покликано?
Поклонятися Хресту і цілувати його мусимо і тоді, коли зустрічаємося з ним у житті: в тих печалях, скорботах і недугах, у тих прикростях і невдачах, у тих утратах і нещастях, які посилаються нам правдою Бога Отця. Не досить поклонятися Хресту тоді, коли він виноситься священнослужителями на середину церкви, треба його взяти покірно на себе і нести слідом за Господом Ісусом Христом, як Він навчав Своїх послідовників. Та не слід і втрачати надію, зневірюватися, коли, здається, що ми повільно ідемо по стопах Христа Спасителя. Звернімо тоді всі сили своєї душі, благаючи Його: Господи, Ти Сам апостолові сказав: "Сила Моя в немочі діється". Ось ми не можемо вчинити нічого доброго для Тебе без Твоєї благодаті; дай нам силу і допомогу робити все добре і корисне для себе і для ближніх наших.
У цю неділю прославлення і поклоніння Святому Хресту Господньому щиро молімось, щоб усе, що випромінює Святий Хрест, – мир, радість і любов, були супутниками життя кожного із нас! Помолімося і за те, щоб Господь допоміг нам провести всі дальші дні святого посту в духовній бадьорості та радості і сподобив нас поклонитися Його Святому Воскресінню.
Господи, ми віримо у пророцтва та твої ласкаві слова прощення, які ти завжди скеровував і скеровуєш до грішників, що ними і ми є також. Нас надихають й приносять великий спокій наступні слова пророка: „Коли ж зла людина відвернеться від усіх своїх гріхів, яких накоїла, і буде пильнувати всі мої установи, чинити за законом та справедливістю, - вона буде жити, не помре. Усі переступи, що їх учинила, не буде згадано їй більше; за свою справедливість, що чинила, вона буде жити”.
Дякуємо тобі, наш милосердний Небесний Отче, за твою ласкаву й безграничну прихильність до нас грішників. Віримо, що з твоїм хрестом ми переможемо всяке зло. Нехай сила твого хреста, Господи, спливає на нас, скріпляє нашу віру і надію, дає нам сили з мужністю нести хрести нашого щоденного життя. На Тебе, о Боже наш, всю нашу надію покладаємо. Пресвята Богородице, наша небесна Заступнице, допоможи нам витримати в доброму до кінця нашого життя. Амінь.
Автор: д-р. Петро Козак