Минув перший тиждень Великого Посту, посту, який Церква встановила, наслідуючи піст нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, бо саме він 40 днів провів на пустині в пості і молитві. Після цього спокусник приступив до Нього. Та Ісус переміг його силою духа, якого здобув на пустині.

Наслідуючи Ісуса, Церква також установила цей 40-денний піст перед найбільшим християнським святом – славним і тріумфальним Воскресінням Спасителя. Щоби кожен з нас також пішов немов би в цю пустиню і також набрався Духа, щоби перемагати спокусника у своєму житті. Але чи кожна людина розуміє значення посту у її житті? Адже не раз нам доводиться чути такі слова, такі міркування: «Для чого мені постити? Для чого обмежувати себе в їжі, забавах, в чомусь іншому? Для чого це робити? Яка користь мені з цього?» Напевне, це є відгомін ще богоборчо-атеїстичної пропаганди, яка десятками років накидалася людям і старалася вбити віру в серці людини чи вирвати віру з серця людини.

В цей перший тиждень посту в Богослужіннях ми не раз чуємо заохочення людини до посту. І Церква каже, що постімося не тільки лише тілесно, але також і духовно. Й, напевно, навіть більше робить наголос на цей піст ДУХОВНИЙ. В чому проявляється цей духовний піст? І знову ж таки: в понеділок, в перший тиждень посту, ми молимося на Утрені такою молитвою: “справжній піст і угодний Богові – це відведення від гріха, це стриманість у мові, це погамування гніву, це відмежування від похотей, від наклепів, від брехні.”

Відречення від цього всього – це справжній піст, який подобається Господеві. Як бачимо, що Церква закликає нас в цьому пості, стримуючись від деякої їжі, також - паралельно і надто - вести і духовний піст. Такий піст, в якому людина, найперше, мусить відвернутися від гріха. Це, безперечно, основна ціль посту – відвернутися від гріха, не іти за гріхом, не шукати гріха, не бути рабом гріха. А відвернутися, розірвати з гріхом, порвати з гріхом. Та наблизитися й навернутися до милосердного й люблячого Бога, стати саме Його "рабом", тобто вірно й свідомо служити Йому і оточуючим нас людям.

Скільки ж гріха людина робить своєю мовою, скільки сквернослов’я, обману, наклепів, неправди людина говорить своїми устами! Стриманість у мові, звернути увагу на свою мову – це також погамування гніву. Як швидко кожен з нас розпалюється гнівом, ненавистю, як хтось поступив не так, як ми хочемо, чи хтось сказав до нас, чи звернувся не так, як ми би хотіли!

Разом з тим, коли ми ледь не постійно й повсякчас перебуваємо у подібному - емоційно-негативному й роздратованому стані, то це - крім усього іншого - досить ШКІДЛИВО впливає і на загальний стан нашого фізичного й психологічного здоров'я!

Як бачимо, що Церква, закликаючи нас до посту, говорить про піст для тіла і ще більше - піст для душі. І це зрозуміло. Адже людина – це є не лише тіло, людина складається з тіла і душі. Причому, її душа - це, вочевидь, є головна складова людської істоти, її сутності. Й тому піст має бути скерований як до тіла, так і особливо до душі. І саме такий гармонійний піст принесе користь людині.

Владика Василій (Тучапець), Екзарх Харківський