Друга неділя Великого Посту має окрему назву: «Неділя Розслабленого». Євангельське читання цієї неділі є надзвичайно повчальне і по-своєму колоритне. Кожен, хто слухає і читає цей уривок Євангелія від Марка, дуже легко може уявити все, що відбувалося в Капернаумі. Себто в домі, в якому замешкав Ісус Христос після того, як був охрещений у Йордані від Івана, та 40 днів постив і молився в пустелі й, накінець, успішно подолав усі спокуси диявола.
 
Початок проповіді Ісуса Христа мав великий успіх. Свої слова про Царство Боже Він завжди супроводжував: підсилював і переконував різними знаменнями - сутністю цього Царства. Тобто чудами та зціленнями. Уривок Євангелія від Марка про оздоровлення розслабленого переносить нас далеко назад і робить нас свідками незвичної події. Дуже багато людей настільки загорілися словами Ісусової проповіді, що увійшли до Його дому, повністю заповнивши це приміщення. Одначе не кожен з присутніх у домі був відкритий на слухання. Дехто, чиїм обов’язком, здавалося, мало б стати слухання, насправді хотіли лише одного – підловити Ісуса на слові чи вчинку.
 
Раптом голос Ісуса перекриває незрозумілий шум зверху: на голови присутніх посипалася глина, якою перемащували шви на дерев’яній стелі тодішніх місцевих будинків. Далі - більше. На очах усіх присутніх на мотузках спускають ложе і чоловіка на ньому. Нечувана наглість! Без жодного запрошення, дозволу, в такий брутальний спосіб вриватися до дому знаменитого проповідника, де були присутні на слуханні стільки поважних людей: фарисеїв, законовчителів та ін. Можемо собі лише уявити обурення, яке охопило всіх присутніх. Але в домі була одна Людина, Яка не бачила в цьому наглості, Яка не звертала уваги на пилюку, глину, не зважала на обурення присутніх. Ця Особа бачила одне: велику віру чотирьох чоловіків, що скупчилисяя над отвором у стелі і з цікавістю заглядали зверху. Окрім Ісуса, цього ніхто не міг зауважити.
 
Дивно, але Ісус навіть не вступає в діалог з розслабленим, як зазвичай робив з тими, хто потребував оздоровлення. Йому для чуда вистачило віри тих, кого по праву можна назвати його друзями. «Встань, візьми своє ложе і йди!», - каже Ісус розслабленому. Легко сказати, але важко зробити. Це ж треба не просто встати, але кожного зрушити з місця, пропихаючись із ложем до виходу. З розслабленим зарухався весь дім, супроводжуючи його: хтось викриками радості і здивування. А від когось, можливо, отримавши і стусана чи дорікання. Дорікання стосувалося не лише того, хто виходив з дому, не знаючи, що з ним відбувається.
 
Дорікання стосувалися також і Ісуса. Як посмів Він сказати: «Прощаються всі гріхи твої!»? Кого Він із Себе робить? Для Ісуса людська невдячність і заскорузлість серця не є чимось новим. Як можна було недобачити того зв’язку, що існував між словами Ісуса про прощення гріхів і тим, що чоловік встав, взяв ложе і вийшов? Причини його паралічу крилися, насамперед, у духовній площині. Ісус, усунувши причину хвороби, себто гріх, сказав розслабленому встати і вийти. Для людини, яка слухала Ісуса перед цим з відкритим і щирим серцем, не було нічого незрозумілого. Ті ж, що не хотіли чути, не могли і добачити того, ким насправді Він є.
 
У цій всій історії є чимало того, що зробило б наше духовне життя дійсно іншим. Серед нас є багато людей, що потребують сторонньої допомоги, щоб зустрітися з Ісусом. Інколи наша з вами допомога таким людям є просто необхідна. Не потрібно зважати на когось, перейматися другорядними речами, а йти до цілі з вірою. Нехай часом комусь це здасться незвичним. Можливо, бачачи нашу віру - віру тих, хто «розбирають стелю», Господь змінить і покращить життя дорогій нам людині. Також і ми можемо бути «розслабленими» духовно й хворими тілесно. Й тому просімо інших людей молитися за нас. Можливо, бачачи чиюсь віру, Ісус і нам дарує Свою благодать прощення і зцілення.
 
Не забуваймо і про гріх, що паралізує нас духовно, а деколи спричиняє і якусь фізичну недугу. Спішімо до Тайни Покаяння, де постаємо перед Богом «лежачими на ложі і в духовному бруді». Той, Хто простив гріхи і зцілив розслабленого, зробить здоровими - духовно й фізично - і нас. Людина, яка отримала від Господа якийсь дарунок, завжди створює замішання в душах інших людей. Хтось починає більше вірити, а хтось навпаки: нарікатиме на Ісуса. Наш приклад і доказ зустрічі з Ісусом, наше „ложе”, може зачепити не одного навколо. Але лише направду віруюча людина за цей Його „дотик” дякуватиме Ісусу.
 
У часі Великого посту, завдяки розповіді про прощення й оздоровлення розслабленого, перед нами стоїть потрійне завдання. Якщо біля нас є хтось, хто є духовно і тілесно розслаблений, допомогти, принаймні, своєю молитвою „розібрати стелю Божого дому” і поставити потреби нашого ближнього перед Ісусом. А також неодмінно добачити і своє розслаблення та дозволити комусь, довіритися комусь, хто зможе „спустити нас” до Ісуса.  І наостанок: знайти у собі сили - й, передусім, за допомогою посту та молитви - покинути „ложе", на якому ми розпластані горілиць, покаявшись і очистившись від своєї духовної скверни.
 
У цю неділю вартує також подякувати тим, хто є нашими друзями. Можливо, завдяки комусь ми стали на шлях відродження, зцілення і спасіння, відбулася наша особиста зустріч зі Спасителем. І таким вірним і щирим друзям маємо обов̓'язок бути вдячними протягом усього нашого життя.