Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогодні уже п'ята неділя  великого посту, яка нагадує, що залишилось зовсім небагато часу до торжества усіх свят  - Христового Воскресіння. І тут слушним буде запитання: чи ми з вами належним чином підготувалися до цього величного торжества? Чуємо з науки сьогоднішнього Євангелія, як наш Спаситель готує своїх апостолів і промовляє, щоб ми мали бажання почути та прийняти його науку любові. Євангелист Марко розповідає: одного разу Ісус, узявши дванадцятеро, почав говорити, що має з ним трапитися, тобто попереджає учнів про прийдешні події, щоб тим самим підготувати до небезпек, які їх будуть очікувати.

На  сьогодні подібні катастрофи відбуваються з  Божим створінням. Господь попереджає, що нас очікуватиме, якщо зійдемо з дороги правди. Церква -  як Західна, так і Східна - уже не перший рік взиває до сумління цілого людства, наголошуючи,  що всім нам загрожує небезпека, якщо не навчимося правильно ставитися до Божого дару - сотвореного ним світу. Адже соціальна несправедливість, відсутність доступу чистої води та брак їжі є наслідком неправильного господарювання. У гонитві за  збагаченням ми забуваємо про потреби свого ближнього.

Та чи все є настільки песимістичним? Проблеми таки існують, вони справді серйозні, адже, за прогнозами багатьох науковців, у майбутньому нас очікує переселення, пов`язане не з пошуками кращого робочого місця чи заробітної платні, а, як би це банально не звучало, у пошуках їжі. Майбутні негаразди людства виникатимуть через суперечки за володіння достатньою кількістю води та їжі. Проте ми з вами маємо можливість попередити чи принаймні мінімізувати ці потрясіння для людства. Ось приклад: учора, 24 березня 2018 року, по всьому світу відзначено Годину Землі - щорічне міжнародне дійство, започатковане Всесвітнім фондом природи, котре проводиться останньої або передостанньої суботи березня і закликає людей, організації та комерційні установи вимкнути необов'язкове світло та електричні пристрої на одну годину, щоби привернути увагу до екологічних проблем планети. Уперше Година Землі була організована Всесвітнім фондом природи Австралії у 2007 році, світову підтримку отримала в 2008 році. Наша країна приєдналася до цієї акції в 2009 році. Отож, бачимо, що небайдужість кількох осіб до проблем довкілля об`єднала значну кількість людей по цілому світу.

Кожен із нас має обов'язки, дані Творцем, - берегти та примножувати те, що отримали. І тут навіть не йдеться про якусь конфесійність чи приналежність до певної релігії,  бо усі вони одностайні у цьому питанні; ми маємо бути дружніми та люблячими щодо наших дарів, які використовуємо. Так, кожен із нас має обов'язок віднайти втрачений свій дар дияконії та зобов'язаний виконувати волю Творця у збереженні довкілля та біорізноманіття. Саме зараз, у час пробудження від зимових холодів, спостерігаємо проблему первоцвітів. Чи кожний із нас знає про цю проблему? Що  особисто я зробив, щоб її попередити? Чи я взагалі цікавлюся проблемами довкілля? Ці питання для кожного є екологічним іспитом сумління, і від нашої байдужості чи небайдужості залежить, чи  стане світ заручником нашої діяльності.  

Цікавим моментом чи радше одним із акцентів сьогоднішнього Євангелія є прохання двох братів, адже радикально відрізняється від науки Спасителя. Чи не є прохання Якова та Івана схожими до наших щоденних? Бажання отримати кращі місця "цього світу" призводить до катастрофічних наслідків. Людське бажання володіти та керувати усім засліплює природне покликання бути добрим управителем. Щоб вийти з тенет цього гріха, потрібні зусилля, яких кожен має докладати у власному житті. Час Великої Чотиридесятниці має за мету відкрити кожному з нас Божу волю, як визначає стосунки людини та створіння. Кожний уже сьогодні вирішує, у якому напрямку піде людство завтра: чи буде це гармонія в усьому, чи хижацьке споживання отриманих дарів.

Отож, підсумовуючи сьогоднішню екологічну  екзегезу на Євангелія від Марка, маємо зрозуміти: щоб людство взагалі могло існувати,  слід змінювати власне життя вже сьогодні. Адже втрачені дні не повернемо ніколи. Від кожного  з нас залежить, у якій домівці житимуть наші діти та нащадки.

На завершення процитую пораду одного американського біолога: "Багаті мають жити простіше, щоб бідні взагалі могли жити". Амінь.    

отець Роман Романович,

референт із питань екології

Київської  Архієпархії