У цей день ми пригадуємо подію, коли Ісус Христос умив ноги своїм апостолам, Його останню вечерю з учнями та встановлення таїнства священства. Усе це відбулося напередодні Пасхи, тому що Спаситель знав про свої останні дні земного життя й про завершення місії спасіння людського роду через смерть на хресті. І тут варто пригадати, що Син Божий багато разів намагався застерегти свого учня Юду від зради, вживаючи часом дуже гострих слів, як наприклад: "Та один же з вас - диявол!» (Йо 6, 70). А на останній вечері Христос знову спробував напоумити Юду, кажучи: "Хто їсть зо мною хліб, той п'яту свою підніс на мене" (Йо 13,18). В іншому місці Святого Письма, незадовго до зради, знаходимо знову пересторогу, котру виголосив Спаситель до апостолів: "Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить" (Мт 26, 21). А Юда, зрадник, підступно запитав: "Чи то часом не я, Учителю?" (Мт 26, 25). "Спаситель не хотів, щоби Юда так безстидно здійснив свій вчинок, а приводить до сорому та страху всіх учнів, аби запропонувати йому хоч якусь причину покаятися в безумстві" (св. Ів. Золотоустий, "Зрада Юди", Бесіда 2, п. 1). Господь знав про свого зрадника, знав, що інші Його учні повтікають, дехто відречеться Його. Мав перед очима злобу юдейської старшини і первосвящеників, що мала незадовго виявитися в Його несправедливому засуді, нелюдському бичуванні, глумі, накладанні тернового вінця, а потім у смерті на хресті. Усе мав перед очима, але велика людська злоба не могла стати перешкодою надмірній любові Бога до людини, котрий, попри все, перед своєю смертю встановлює таїнство Пресвятої Євхаристії, а разом з тим і священства.

Відтепер - це інакші священики, ніж були старозавітні, котрі приносили в жертву "кров волів та козлів". "Христос же, з'явившись як архиєрей майбутніх благ, ... з власною кров'ю, - увійшов раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення" (Євр 9, 11—12). Новозавітний священик приносить у жертву тіло й кров Христа, що "очищує наше сумління від мертвих діл", тому від нього вимагається надзвичайно бездоганного, святого життя, безгрішності сумління та духа. Цей священик виконує інше принесення, ніж старозавітний -досконале, бо приносить у жертву самого Бога. Священик нового взірця, нового типу отримує велику владу, котру дає йому вічний архиерей Ісус Христос, - також відпускати гріхи. Ніхто не має більшої влади на землі від священика! Кожна влада світу тимчасова, а про священика сказано таке: "Ти - священик навіки за чином Мелхиседека" (Євр 5, 6).

Перед отриманням Заповідей Божих ізраїльтяни мали випрати свою одежу та освятитися (пор. Вих 19, 10), а до священиків було скеровано такі слова: "Та й священики, що приступають до Господа, нехай освятяться, а то Господь поб'є їх " (Вих 19, 22). До Авраама звернувся Господь: "Я - Бог всемогутній. Ходи зо мною і будь бездоганний" (Бут 17, 1). Авраам не був священиком, а Господь домагається святості від нього. Коли левіти, вибрані з-поміж Ізраїля Господом для служіння Йому, мали входити до намету зборів, щоб там служити службу, Господь промовив до Мойсея: "Візьми левітів ... та очисть їх ... покропи їх водою, яка очищає гріхи, і нехай вони обголять бритвою все своє тіло, повипирають одіж свою й очистяться" (Чис 8, 6-7). Такої чистоти до свого служіння вимагав Господь у Старому Завіті від своїх вибранців, котрі приносили недосконалі служби. Тож наскільки більшої чистоти домагається Творець від своїх вибранців, що приносять жертву з Його тіла та крові? До них звернено слова: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий" (Мт 5, 48).

Спаситель одного разу так сказав до своїх учнів: "Уже і ви чисті -словом, яким промовляв я до вас" (Йо 15, 3). І коли Господь умивав ноги учням, а Петро боронився перед послугою Спасителя, той промовив: "Коли я тебе не вмию,.. то не матимеш зо мною частки" (Йо 13, 8); а потім у розмові додав: "Не всі ви чисті" (Йо 13, 11). Тут не йшлося про зовнішню чистоту тіла та одежі, а про очищення душі, бо всім помив ноги, але не всі були чисті. Зрадник Юда мав у серці намір видати Христа на смерть - у такому разі зовнішнє очищення нічого не допомагає. Господь домагається виняткової чистоти душі від своїх учнів. "Юда був присутній та брав участь у священній трапезі. Тому забороняється, маючи злобу в серці та отруту в думках, причащатися "на суд й осудження". Його ноги, як і інших учнів, умив Христос, і у священній трапезі учень брав участь для того, аби не мати жодного приводу для оправдання, коли залишиться при своїй нечесності» (св. Ів. Золотоустий, "Зрада Юди", Бесіда 1, п. 5). Усе вчинив Син Божий, аби застерегти Юду від задуманого вчинку зради, але злоба останнього була вельми великою, його прив'язаність до гроша цілковито його засліпила.

Завжди будьмо вдячні Ісусові Христові, що Він, знаючи від початку негідність і легковажність певних своїх служителів та багатьох мирян, не завагався встановити таїнства Євхаристії та священства. Радіймо й дякуймо Творцеві, що Він дав владу своїм священикам відпускати або затримувати гріхи. Тому ми, хто наділений даром священства, не забуваймо, що це - служіння, котре треба виконувати з великою увагою та духовним тремтінням. Заглядаймо часто в наше сумління, аби часом не наважуватися зі злобою в серці приступати до "святая святих". Спаситель називає нас своїми друзями (пор. Йо 15, 15), але не такими, котрі виборюють "перші місця у синагогах", а котрі нахиляються над ближніми та обмивають їм ноги (пор. Йо 13, 14). Такий приклад дав нам Спаситель, такого чину домагається від нас. Хай зростає наша любов та вдячність Богові, а ім'я Господнє хай буде благословенне навіки!

Собор Св. Юрія, м. Львів, 05.04.2007.

  † Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський, УГКЦ

Книга: "Слово Господнє живе та діяльне", Проповіді