ПРОПОВІДЬ НА ДВАНАДЦЯТИЙ ІКОС АКАФІСТУ ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Обдарувати ласкою бажаючи і простити людям давні гріхи, усіх довгів проститель сам прийшов до тих, що віддалилися від його ласки, і, роздерши їх довгові зобов’язання, від усіх чує: Алилуя! (Дванадцятий кондак).
Пресвята Богородиця – покровителька усього людства.
Дорогі в Христі браття і сестри! Під час багатьох свят літургійного року розважаємо ми над значенням Пресвятої Богородиці в історії нашого спасіння, над її чеснотами, які є взірцем до наслідування для кожного християнина.
Від сотворення людини на землі і до моменту приходу Спасителя пройшло багато віків. За цей час було серед людей багато праведників, які Бога любили і його заповіді шанували, але було і багато безбожників, для яких голос Божий був недосяжним. Людство відходило від Бога, чинило багато беззаконь і борг людський перед Божою справедливістю нагромаджувався. І тоді, в певному часі, Господь, через безмежну любов до людського роду, прийшов до нас, воплотився і здійснив відкупляючу жертву, щоби усі, хто вірує в нього, жили життям вічним. Господь Ісус Христос розірвав «довгові зобов’язання» людей перед Богом, пожив серед них певний час, навчив їх дороги правди і життя, показав шлях до спасіння і віддалився в те місце, де і досі був – в небеса Вселеної. Роль Пресвятої Богородиці в цьому акті відкуплення людей є величезною.
Марія стала «мешканням Бога», з лона якої воплотився Син Божий. Вона у глибокому смиренні прийняла від архангела благу вість і погодилася стати Богоматір’ю, «кивотом Святого Духа позолоченим». Під час свого земного життя Марія завжди залишалася для Ісуса Христа люблячою матір’ю, яка несла тягар піклування дитиною, яка є Богом. Вона була в такій близькій присутності Бога, як духовній так і тілесній, як ніхто інший з людей. Вона мала щастя більше від усіх матерів – народити Подателя життя і джерело благодаті Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Пресвяту Богородицю величає свята Церква як заступницю, покровительку і милосердну матір всього боголюбивого люду. Вона зве її «живою святинею», яку Господь освятив і прославив. А заслуга Марії у відкупленні людства та, що вона прийняла свідоме і добровільне рішення стати Богоматір’ю і ще за час земного життя заблистіла чеснотами любові, смирення, терпеливості, жертвенного служіння і послуху Божій волі. За це їй поклоняємося, величаємо і славимо на віки вічні. Амінь.
о. Володимир ДЕМЧУК
ПРИКЛАД
Не забути про те, хто ти є насправді. Заробітчанка працювала в сім’ї заможних людей. Вони були дуже обдаровані люди, користувалися великим авторитетом у суспільстві, займали високі посади на роботі, були весь час дуже зайняті. Саме тому їм потрібна була прислужниця, котра могла би робити всю домашню роботу. Їй за це гарно оплачували, і вона була задоволена, незважаючи на те, що мала вищу освіту і вдома працювала вчителькою.
Одного вечора вона випадково була присутня при розмові, коли син зізнався батькам, що має труднощі із навчанням. У престижній школі вчителька не змогла пояснити йому дещо з математики, а скоро буде іспит. Син просив батьків, щоб йому пояснили вони. Та, на жаль, так склались обставини цього вечора, що тато і мама ніяк не змогли уділити часу, бо потрібно було готуватися до важливої події, що мала відбутися саме наступного дня. Батьки вибачилися, а син сумно ввійшов до своєї кімнати, тримаючи у руках незрозумілу книжку.
За кілька хвилин після вечері, коли у хаті настала тиша, хтось постукав у кімнату до малого господаря дому. Це була прислужниця. «Я в минулому була вчителькою математики, – сказала вона ламаною мовою юнака, – і хоч добре не вмію розмовляти на твоїй мові, але цифри у наших мовах пишуться однаково, то, може, спробуємо разом подивитися на ті формули?» Юнак лише здивовано кивнув головою на знак згоди.
Той вечір став незабутім вечором не тільки для того учня, який наступного дня отримав похвалу від шкільної вчительки, але також і для жінки. Справа в тому, що після «домашнього заняття», коли вона виходила з кімнати, хлопчина сказав: «Дякую, вчителько!» Жінка обернулась і сказала: «Це я тобі маю дякувати за те, що ти мені пригадав, хто я є». Подав Віталій Тарасенко.
Висновок. Не забуваймо, що ми – християни, діти Небесної Матері.