ПРОПОВІДЬ НА НЕДІЛЮ САМАРЯНКИ
Христос воскрес! Дорогі у Христі брати і сестри! У святому Євангелії від Івана, ми почули розповідь про зустріч жінки самарянки з Ісусом біля криниці Якова. Євангелист Іван повідомляє про їхню зустріч так: «Там же була Якова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї : « Дай напитися Мені!» (Ів. 4,6-7). Ось так між ними зав’язалась розмова.
У своїй проповіді сьогодні хочу звернути увагу на слова Ісуса Христа, які сказав при криниці Якова самарянці: «Поклич свого чоловіка», та щиро відповіла: «Немає в мене чоловіка». «Добре ти мовила, – відрік Господь, бо п’ятьох ти мала чоловіків і отой, що тепер у тебе – не чоловік тобі», – так би хотілося сказати до тих жінок, чоловіків, які живуть не в шлюбі. А такими, пов’язаними цивільним шлюбом, нікого я не здивую. Жити разом під одним дахом і народжувати дітей – це дуже популярно у наш час. Зійшлися, пожили рік чи два і розійшлися. Людське життя – не експеримент. Це не договір найму – поживу на пробу, а там буде видно.
У всіх, навіть у найдикіших народів, створення нової родини підтверджується громадським актом, і щойно тоді чоловік має законну жінку – законного чоловіка.
У старозавітних євреїв заснування родини відбувалося з певними церемоніями і було актом громадським та релігійним водночас.
У Новому Завіті Ісус Христос ще вище підносить заснування родини – до Святої Тайни.
Родина – це найстарша установа на світі. Ще в раю Бог заснував перше подружжя. Через заснування першого подружжя в раю поклав Господь Бог основу під існування людського роду. «І сотворив Бог людину на свій образ, – каже Святе Письмо, – на Божий образ сотворив її, чоловіком і жінкою сотворив їх, і благословив їх Бог і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся і наповнюйте землю» (Бут. 1,27-28).
У Новому Завіті Ісус Христос підносить гідність сім’ї своїм першим чудом у Кані Галилейській до Святої Тайни, яка стає знаком містичної любові Христа і церкви. Про це говорить апостол Павло в посланні до ефесян: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна… Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву» (Еф. 5.25-27, 32).
Подружнє питання стояло завжди на першому місці, як в Старому Завіті, так і в Новому Завіті. Фарисеї, котрі підійшли до Ісуса з питанням про те, чи можна давати розвідний лист (Мт. 193), посилаючись на текст Святого Письма Старого Завіту (Втор. 24.1) отримали таку відповідь: «Хіба ви не читали, що Творець від початку сотворив їх чоловіком і жінкою і мовив: Тому покине чоловік батька і матір і пристане до своєї жінки і будуть двоє, як одне тіло. Що, отже, Бог злучив, людина хай не розлучає» (Мт.19.4.7).
Саме Господь Бог заснував родину. Не держава її заснувала, не життєві обставини і не просте бажання людини. Господь Бог є тим єдиним Творцем родинного життя і Його присутність робить родину родиною в повному розумінні цього слова.
Автор книги Буття підкреслює і ставить ідеалом завжди моногамію (одноженність), а походження полігамії (багатоженства) приписує жорсткому Ламехові «далекому праправнукові Каїна». «Ламех взяв собі дві жінки: одній було на ім’я Ада, а ім’я другій Цілла» (Бут. 4.19). Цей гріх наложниць, коханок має своє коріння до сьогоднішніх часів. Мати декілька чоловіків, або коханку на сьогоднішній час для багатьох стало нормою. Навіть кажуть, що ти за мужик, що не маєш збоку когось.
Один священик був свідком розмови, як рідна сестра витикувала братові – народному депутату про коханку: «Слухай, чоловіче, ти що звар’ював на старість, для чого тобі коханка, маєш жінку молоду». А він у відповідь сказав: «Сестро! Знаєш «статус народного депутата» зобов’язує мене мати коханку».
Як можна кохати дві чи декілька жінок? Відповідь на це дає нам відоме прислів’я: «У серці, де є місце для багатьох, там немає місця для одної».
Основою справжнього християнського життя є тільки вірність, чистота і єдність в церковному шлюбі. А двоє людей, коли зустрічаються і приймають рішення жити разом, це ще не родина, а всього-на-всього життя в блуді.
На противагу полігамії, перелюбу поставмо вірність одній жінці. Починаючи від Ісуса, Йосифа, обох Товитів, Йова, ще зі Старого Завіту бачимо вірність одній жінці. «Хто знайшов жінку (одну), знайшов добро велике» (Прип. 18.20). До часів Нового Завіту одноженство було майже загальним правилом для єврейського народу.
Як зберегти себе вірним чи вірною, гарний приклад подає нам книга Старого Завіту. У Вавилоні жив багатий чоловік на ім’я Йоаким з молодою жінкою Сусанною. У його дім часто заходило двоє старшин. Побачивши красу Сусанни, їхні серця жадобою почали бажати її. Одного спекотного дня Сусанна пішла скупатися у річку, і тут її запримітили тих двоє старшин і пристали до неї, щоб вона пристала з ними, бо інакше вони скажуть чоловікові, що бачили її з одним хлопцем. Сусанна почала думати, як має вчинити: «Коли піддамся їм, зроблю гріх перед Богом, коли ні, смерть чекає мене». Сказала, що краще смерть, ніж образити Бога. Тих двоє старшин повели Сусанну до чоловіка і почали фальшиво свідчити, що вони бачили її, як поповнила гріх перелюбу з одним хлопцем. Ніхто не обстав за нею, її чекала кара смерті. По дорозі, що вела на місце страти, надійшов пророк Даниїл. Знаючи, що вона не винна, завернув старшин на суд на допит. Коли допитував старшин по одному, їх свідчення були розбіжними, тоді пророк Даниїл наказав її помилувати, а старшин засудити на смерть за гріх наклепу. Пророк Даниїл звеличив Сусанну за подружню вірність. Чому б нам, християнським сім’ям, не жити у вірності, як Сусанна?
Щоб бути вірним у подружньому житті, звичайно, потрібно багато ласк, а заслужити їх собі можна молитвою, набожністю до Матері Божої і заховуванню Заповідей Божих. Відновлення родини має базуватися на безпосередній участі у літургійному житті Церкви, джерелом якого є Пресвята Євхаристія. Євхаристія допомагає зміцнити зв’язки подружжя з Христом, а тим самим між собою. Вона є джерелом сили, витримки, любові, вірності й чесності в подружній любові. А коли Євхаристія стає фундаментом родинного життя, тоді родину можемо назвати «Домашньою Церквою» або святинею Господньої слави. Люди, котрі відійшли від Таїнства Сповіді і Святого Причастя, аж задихаються в пристрастях і гріхах. Блаженної пам’яті старець Паїсій говорив, що наслідок кризи в сім’ї в нашу епоху є віддалення людей від Бога і їхнє самолюбство.
У перші роки християнства у християн було більше ревності. Сьогодні не так, ні з того ні з сього розлучаються. «За старих часів, – казав Паісій, – життя було більш умиротвореним, й люди проявляли терпіння. А сьогодні всі, кого не візьми, – немов запальнички (спалахують іскрами) і не можуть стерпіти жодного слова. Після найменшої сварки, відразу розлучаються».
Одного разу до старця Паісія прийшла заплакана жінка за порадою, як їй бути. Чоловік покинув її з дітьми, а сам зв’язався з іншими жінками. «Найперше тобі пораджу: молися, будь терпеливою і ні в якому разі не розривай шлюбу сама», – сказав він. Чоловік пив, розпусно жив з коханками, усі зароблені гроші витрачав на них. За дітей і дружину вже не пам’ятав. І ось одного разу, сп’янілий від хмелю, він мчав на машині й зірвався у прірву. Машина розбилася вщент, а сам він залишився живий, але став калікою. Напівживого завезли до лікарні і нікому було його доглянути. Жодна з коханок його навіть не відвідала. Однак, вірна жінка пожаліла його. Взяла додому, дбайливо доглядала за ним, не нагадуючи йому ні про що з його блудного життя. Він був вражений і це змінило його життя. Він попросив покликати священика, висповідався, і ще прожив з дружиною і з дітьми зо два десятки років спільного життя. І так по-християнськи упокоївся в Господі. Ця жінка – жінка героїня. Для того, щоб врятувати сім’ю, вона випила гірку чашу терпінь. Вона спасла свого чоловіка, а сама заробила собі небесну нагороду. Амінь.
о. Зеновій БУНЬО
ПРИКЛАДИ
- Одного чоловіка запитали:
– Як ви зберігаєте мир і спокій у своїй родині?
І він відповів:
– Коли я в гніві, то моя дружина спокійна. Коли вона гнівається, я спокійний. Іншими словами, коли я серджуся, вона заспокоює мене, а коли сердяться вона, я заспокоюю її.
Така родина нагадує двох подорожуючих, що піднімаються високо у гору і міцно тримають один одного за руки. І тоді навіть найважча дорога видається легкою.
2. Існує особливий різновид пальми, що росте в спекотних пісках пустелі. Вона вбирає в себе вологу з повітря, затримує її в собі і потім у вигляді освіжаючої роси зрошує землю навколо себе. З цієї причини біля такої пальми завжди можна знайти іншу рослинність, Згромадження таких пальм утворює цілий оазис. Незважаючи на те, що небо не дає дощу та річки висихають, ця життєдайна рослина не припиняє свої функції – вбирає вологу з повітря і зрошує вологою грунт навколо себе. Це дерево саме живе і творить біля себе життя
Щось подібне є правдива християнська родина. Вона з Неба отримує Благодать Божу, нею живиться і від неї черпає сили. Сама живе щасливо і навчає інші людей жити щасливо. Навіть коли така родина живе серед поган і безбожників (на духовній пустелі), то однаково дуже відрізняється від інших, в такій родин мир, злагода і любов. Така родина, як правило, вирощує дуже добрих дітей, що досягають великих успіхів в суспільстві або у служінні Богові. Історія Церкви знає багато таких родин, що дали численне добре потомство.
Існує таке гарне християнське оповідання, що на початках християнства у Давньому Римі у багатій і знатній родині жила дівчинка, рабиня-християнка. Чоловік у цій родині був жорстоким воїном, полководцем, що карав рабів за найменшу провину на смерть. А його дружина під час довгої відсутності чоловіка в довгих походах, знаходила собі забаву в розвагах з чоловіками. Але одного дня дружина зацікавилась вірою цієї рабині, яку любила за її лагідну і смиренну вдачу. Дівчина почала розповідати про Христа, про Євангелію, про свою віру. Це дуже їй сподобалось, бо світські розваги вже надоїли, почала з нею ходити на молитву. Спочатку сприймала це як чергову розвагу, але поступово почала вірити в Бога усім серцем. Під впливом дружини став християнином і чоловік. І тут в їх родині сталися дивні переміни. Чоловік, жорстокий і безсердечний воїн, став доброю і милосердною людиною. Дружина, що жила розпусно, стала вірною і люблячою жінкою. В їх родині почалося мирне і спокійне життя, повне любові. Усі інші заможні родини патриціїв, що продовжували жити поганським життя дивували і заздрили їхньому житті у мирі і любові.
Та настали гоніння на християн. Хтось із заздрісних їхньому життю багатіїв дізнався, що вони християни, і доніс про це владі. Їх було заслано на заслання держави разом з іншими християнами у різні кутки. Під час гонінь їх улюблена рабиня-християнка загинула. Вони дуже сумували один за одним, але віра у Христа давала їм сили і скріплювала їх. Давала сили переносити усі труднощі і знущання. Здавалося, що це вже кінець щасливому життю і ніколи воно вже не повернеться, ніколи вже вони більше не побачаться, і їх подружня любов загине.
Та все ж їхнім мукам було суджено скінчитись Імператор помер, гоніння закінчились, і вони повернулися у рідний дім. З великим трепетом чекали вони зустрічі один з одним. І мить зустрічі була найщасливішої їх миттю у житті. Живучи у правдивому християнському шлюбі, вони помітили, що від розлучення їх любов один до одного не ослабла, хоча через роки і стражданння стали не такі гарні і привабливі ззовні, як колись, Навпаки вона стала ще більшою, бо після терпінь збільшилася любов до Бога у їх серці.
Дуже гарне оповідання, яке вчить, що любов і повага у правдивій родині від терпінь і випробувань не слабне, а скріплюється. Так у християнських родинах також бувають суперечки і непорозуміння. Але якщо не християнський родинах, або в тих, що не шанують Святу Тайну Шлюбу, через слабку віру, вони приводять, як правило, до розлучень, то в правдивих християнських родинах, де вміють прощати і любити, вони приводять до ще більшого порозуміння, взаємної поваги і любові.
Прожити у шлюбі в мирі, злагоді і любові нелегко. Для цього потрібна любов до Бога, бо чим більше в нас любові до Бога, тим менше любові до себе, егоїзму. А власне самолюбство і егоїзм є найбільшою перешкодою у щасливому родинному житті. Пам’ятаймо, що Свята Тайна Шлюбу є великим нашим помічником, щоб щасливо прожити родинне життя і допомогти один одному прийти до щасливого життя у вічності, у Царстві Небесному.