Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Одного разу, в 740 році до Різдва Христового, Ісая, син Амосів, прийшов в храм Божий в Єрусалимі. Коли він переступив поріг храму, то раптово опинився в самому серці небес. Він побачив Господа, що сидів на престолі високому та піднесеному, і краї Його світлоносної одежі переповнювали храм. Трон Бога оточували полум’яні духи – Серафими. Страшний був вигляд їх. Вони були подібні до живого полум’я, і шість крил було у них: двома вони закривали ноги, за допомогою двох інших – літали, а ще двома з жахом закривали обличчя свої, щоб не зникнути (загинути) від страшного і прекрасного вигляду Божого Лиця. І кликали один до одного громовими голосами, кажучи: «Свят, свят, свят Сущий, Господь небесних сил! Вся земля повна слави Його!»

Від гуркоту вигуків затряслися косяки брами, і весь храм наповнився димом пахощів. Тоді Ісая вигукнув: «Горе мені! Я загинув! Адже я людина з нечистими устами і живу серед людей з нечистими устами, – і очі мої побачили Царя, Господа Саваота!» Тоді один із серафимів узяв кліщами з жертовника палаюче вугілля, доторкнувся ним до губ Ісаї і сказав: «Ось це торкнулося твоїх губ, і беззаконня твої відняті від тебе, і гріх твій очищений».

Очищений небесним полум’ям пророк почув голос Самого Бога, що говорив: «Кого Я пошлю, І хто піде для Нас?» Тоді Ісая відповів: «Ось я, пошли мене». А Він проказав: «Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте». (Пор. Іс. 6.1-9).

 

Цей випадок із пророком Ісаєм перегукується з тим, що трапилося з апостолами після Вознесіння Христового. На апостолів сходить очищаючий Дух Святий у вигляді огненних язиків. Уста пророка Ісаї очищають вогненним жаром. Зауважмо, що якщо на апостолів Дух Святий діє цілковито, входить у їх душу, то палаюче вугілля очищає пророка Ісаю тільки ззовні, тільки його уста. Після Воскресіння людське серце стало відкрите для дії Святого Духа.

Але крім очищення пророку і  апостолам відкриваються Божі Таємниці, вони бачать і пізнають Божу Сутність. Пророку Ісаї одному з перших в історії людства відкривається сутність Божого Лиця, Божого Маєстату. Навіть пророк Мойсей не удостоївся такої честі – бачити Обличчя Боже. Хоча більшість Богословів схиляється, що пророки бачили Лице Боже, Його Славу не земними очима, а очима духовними, очима душі. Згадаймо святого Павла: «Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог, був узятий до третього Неба» (2 Кор. 12.2). Щось подібне переживали пророки, коли бачили свої видіння. Вони не розуміли чи в тілі вони, чи поза тілом. Тому їх відчуття були близькими до стану смерті, відходу з цього світу. Щось подібне пережили апостоли під час зішестям Святого Духа. Якась невідома могутня сила наповнила їх, просвітила їх і піднесла зі земного, матеріального стану у стан небесний, духовний.

Разом із зішестям Святого Духа людству, спочатку через апостолів, а потім через Богословів, відкриваються і Святі Таємниці, які до того були закриті для людства. Людство дізналося про існування Пресвятої Трійці, напевно, найвищої і найпарадоксальнішої Божої Таємниці для розуміння людському розуму.

Вже від початків існування християнства починає існувати догмат про Пресвяту Трійцю. Напевно ні один догмат не переніс стільки нападків, єрестей та суперечок, як цей догмат. І кожна краплинка знань про Пресвяту Трійцю давалася через великі терпіння і зусилля. Це не дивно, адже усі ті знання про Пресвяту Трійцю людство отримало не через догматичні дослідження та аналіз людського розуму, а через одкровення Божі святим людям.

Приклад. Відразу після легалізації імператором Константином Великим християнської Церкви в Римській імперії, до неї увійшло і еллінське (грецьке) мудрування, еллінська схильність піддавати усе аналізу і логічному поясненню. Тому незабаром виникла аріанська єресь. Аріани почали ходити по церквах, проводити місії, давати реколекції, навчати християн, щоб пригорнути їх на свій бік. І багатьом подобались їх логічні, «наукові» докази. У них з’являлося все більше прихильників.

Одним з перших, хто почав боротися з аріанською єрессю, був святий Спиридон Тріміфунтський, що був у той час пастухом, але вів дуже строге, побожне життя. Здавалося, що може протиставити неосвічений пастух «вченим» мужам, що здобули високу освіту, що багато років навчалися? Та коли він почав говорити, то всі побачили, що в його словах набагато більше мудрості, він набагато краще і глибше пояснює Божі істини. Усі дивувалися мудрості його слів. Виявилось, що святий, через одкровення Божі, розуміє і знає набагато більше, як аріанські книжники на основі своїх книжних знань.

Один  вчений філософ-християнин довго сперечався з Отцями цього Собору, заперечуючи пресвяту Трійцю, намагаючись логічно довести, що Син не може бути єдиносущним з Отцем. Втомлені довгими дебатами, всі вже хотіли розійтися, як раптом увійшов до зали святий Спиридон, що був простим пастухом, і заявив, що він готовий сперечатися з філософом і спростувати всі його докази. Після чого, звернувшись до філософа і строго подивившись на нього, сказав: «Слухай, філософе, один є Бог, Творець неба і землі, створив усе силою Сина і сприянням Святого Духа. Цей Син Божий втілився, жив серед людей, помер за нас і воскрес. Не намагайся марно відшукувати доказів того, що осягається тільки вірою, але відповідай: віруєш ти в Сина Божого?» Вражений цими словами, філософ тільки й знайшов що промовити: «Вірую». Старець сказав: «Якщо віруєш, тоді йдемо зі мною до церкви, там будеш багато молитись і тоді долучишся до цієї щирої віри». Філософ той устав і пішов за старцем. Виходячи, він сказав присутнім: «В устах цього старця є божественна сила. Поки мені на основі логічних доказів намагалися пояснити, я міг протиставляти свої логічні докази, але слово, наповнене сильним духом, вселяє у мою душу сильну віру». Так філософ відчув своєю душею те, що розумом зрозуміти не міг.

Це не одинокий випадок, бо дуже часто святі досягали великої мудрості через досягнення святості. Господь Бог відкривав їх розуму глибокі істини через чистоту їх душі. Мудрість – це наслідок святості і входить у чисте людське серце зі Святим Духом, вона – плід Святого Духа. Хто стремить до святості, той досягає мудрість, а хто хоче досягнути мудрості через власний розум, логіку і знання, той легко може збитись з правильної дороги і впасти у гріх та єресь. Вчений – це теоретик, святий – це практик.

Отже, Божі Таємниці – це те, що віруюча людина не стільки розуміє розумом, а скільки відчуває серцем. Для віруючої людини догми Церкви не потребують жодних доказів, вона душею відчуває, що всі вони – Правда, Істина.

Але те, що ми знаємо про Пресвяту Трійцю, – це тільки мізерна краплинка знань, істин. Будда, коли помирав, то покликав до себе усіх своїх учнів. Він сидів під деревом. Була осінь і навкруги все було рясно всипано листям. Конфуцій взяв рукою жменьку жовтого листя і сказав: «Ось це листя у руці – це ті знання, що ви отримали від мене. А все, все листя навколо мене – це ті істини, що існують в світі і яких ми ще не знаємо». Щось подібне можна сказати про Божі Таємниці, бо ми знаємо тільки неймовірно маленьку частину цих Таємниць і навіть одна нова відкрита істина допомагає людству зробити значний крок уперед.

Господь Бог дуже поволі відкриває Божі Істини для людей і, здавалося б, чинить з ними зовсім несправедливо. Але Господь Бог відкриває Божі істини на стільки, наскільки це людству потрібно і корисно, наскільки здатне зрозуміти, наскільки воно підготовлено до них і не нашкодить саме собі цими знаннями.

У XIX столітті до відомого вченого прийшов молодий учень і сказав: «Вчителю, подивіться, як багато користі приносять людству наукові відкриття, як вони полегшують життя людям. Чому Господь Бог такий несправедливий з людьми і так неохоче відкриває для людей Свої Істини?» «Бо людство не завжди готове до цих знань і може принести собі не користь, а велику шкоду», – відповів мудрий науковець.

Ця розмова була у XIX столітті, а вже через століття ми отримали підтвердження цих слів. Новітні досягнення науки (літаки, автомобілі, досягнення хімії та фізики та інше) людство в першу чергу почало використовувати не на покращення життя, а на знищення один одного, на братовбивчу війну. Відомий вчений Альберт Ейнштейн у кінці свого життя сказав: «Шкодую, що приймав участь у вивченні і застосуванні ядерної енергії, бо поки що ці знання принесли людству більше шкоди, ніж добра». І, можливо, правий були Леонардо да Вінчі та інші вчені, що скрили від людства деякі свої наукові відкриття.

Отже, Господь Бог на стільки відкриває свої істини наскільки людство готове до сприйняття їх на свою користь, на спасіння своєї душі. Надмірні знання можуть привести людство до самознищення.

Але саме пізнання і розуміння Пресвятої Трійці допоможе людині краще зрозуміти саму себе, бо людина створена на «образ і подобу Божу» (Пор. Бут 1.27). Власне, чим більше буде відкриватися людству таємниць про Пресвяту Трійцю, тим краще людина буде розуміти саму себе; і чим краще буде розуміти саму себе, тим більше будуть відкриватися їй Святі Тайни. Таке парадоксальне коло духовного пізнання і розвитку людини. Але без цих знань людству не розв’язати соціальних проблем, що накопилися у сучасному світі.

Святі Отці, щоб пояснити Пресвяту Трійцю часто вдавалися до порівнянь: святий Василій Великий порівнював до світла, що розкладається на різні кольори; святий Спиридон, на Вселенському Соборі, до цеглини, що складається з води, вогню і глини; святий Патрик, під час месійної діяльності в Ірландії, до трьохлистої конюшини. Але вони самі говорили, що всі ці порівняння приблизні і недосконалі.

Аналогія з будовою людини найточніша і найкраща. Людина по своїй будові подібна до Пресвятої Трійці, бо складається з душі, тіла і розуму. Душа, тіло і розум об’єднані непомітно і нероздільно. Чи буде повноцінна людина, коли у неї забрати розум? Це вже не буде людина, а твариноподібна істота. Тіло не може існувати без душі, бо коли душа відходить від тіла, то це означає фізичну смерть людини і відхід в інший світ. Отже, розум, тіло і душа існують в людині окремо, але існують нерозривно і одне без іншого в цьому світі існувати не можуть. Подібно і Пресвята Трійця нерозривна і єдина сама у собі. Як пише Карл Барт, Пресвята Трійця – це не три «Я», а одне «Я» тричі, Тому він у своїх творах не стільки говорить про Три Особи Пресвятої Трійці, скільки про «три способи буття (існування)». Хоча людському розуму легше сприймати Пресвяту Трійцю, як три Особи, і тому людство легко впадає у єресь тритеїзму. Саме через небезпеку впадання у цю єресь Папа Венедикт XV у 1745 році заборонив зображати Пресвяту Трійцю, як три окремі особи.

На жаль, на даний час знання людства про Пресвяту Трійцю дуже бідні і обмежені. І це часто приводить людство у різні блуди і єресі. Але саме за допомогою пізнання Пресвятої Трійці людина зможе пізнати саму себе, адже людина так багато знає про навколишній світ і так мало знає про саму себе. Саме у єднанні з Пресвятою Трійцею є перспективи щасливого життя людини на землі. Саме через єднання з Пресвятою Трійцею людина буде розуміти своє призначення і земний шлях до Царства Небесного! «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28.19). Амінь.

о. Роман Заводович

Приклади

1. У XVII – XVIII столітті вирувала страшна епідемія хвороби чуми, що отримала назву «чорна смерть». Під час цієї епідемії загинуло до половини населення Європи (точних даних немає, але приблизно від 15 до 34 мільйонів людей). Не бачачи спасіння від лиха, люди почали молитися до Бога. Молилися до різних Небесних заступників, але тільки коли почали ревно молитися до Пресвятої Трійці, хвороба почала потрохи відступати. В подяку ті, кого хвороба обійшла, встановили пам’ятні стовпи, що отримали назву «чумні колони». По цілій Європі є «чумні колони» на честь Пресвятої Трійці. Найвідоміші з них у Відні (встановлена у 1679 році), у Мюнхені (встановлена у 1638 році) та чеському місті Оломоуці (встановлена в 1754 році).

Висновок. Неймовірно велику силу має молитва до Пресвятої Трійці. Вона врятувала Європу від страшної епідемії чуми.

2. Італієць Асканіо Собреро (1812 – 1886 рр.) і серб Нікола Тесла (1856 – 1943 рр.), подібно як Леонардо да Вінчі, скрили частину своїх винаходів від людства. Асканіо Собреро у 1846 році винайшов нітрогліцерин. Речовина з неймовірною вибуховою здатністю, декілька грам її здатні зруйнувати цілий багатоповерховий будинок. У Європі саме йшли кровопролитні війни, і він подумав, що його винахід принесе людству більше зла, ніж користі, хоча цей винахід міг принести йому великі прибутки і славу, тому скрив свій винахід від людства. Тільки у 1887 році Альфред Нобель (встановив після своєї смерті Нобелівську премію) з’єднав нітрогліцерин з рихлою гірською породою і утворив вибухову речовину під назвою динаміт, який почали широко використовувати під час інженерних робіт.

Ніколу Теслу називають «Леонардо да Вінчі XX століття» за неймовірну кількість винаходів. Але велику кількість своїх винаходів він скрив від людства, бо вважав, що під час Світових воєн вони принесуть більше шкоди, ніж добра. (Більшість визначних сучасних вчених вважає, що загадковий «Тунгуський метеорит» не був жодним метеоритом, бо по сьогоднішній день не знайдено жодного сліду космічного метеориту, а експерименти Ніколи Тесла по безпровідній передачі електроенергії на великі відстані. Побачивши неймовірну руйнівну силу винаходу, він спалив усі рукописи).