Акафіст до святого священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького

Кондак 1

Визначним образом Христового чоловіколюб’я показався ти, пастирю добрий, Йосафате, кріпко бо ти змагався за спасіння Його отари, муки аж до крови перетерпів від схильних до роздору братів заради з’єднання і, поклавши за вівці душу твою, увійшов єси в святая святих. Тим-то й ми твою непереможну мужність прославляючи, кличемо до тебе:

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Ікос 1

Коли маленьким ще привели тебе твої батьки в дім Господній, ти побачив на хресті Ісуса та й запитався: що означає це зображення? Як же ненька твоя навчила тебе, що це образ Сина Божого, який зійшов з неба й дав Себе прибити до хресного дерева ради нашого спасіння, тоді вийшла іскра з боку Розп’ятого й впала на твої груди. Через неї твоє серце відтоді загорілося любов’ю до Господа. Ми ж, знамено оте на тобі бачивши, Того, хто тебе змалку на службу і наслідування у терпіннях призвав, – Спасителя, з подивом отак прославляємо:

Радуйся, юначе, що понад усіх передав себе улюбленому Богові;

Радуйся, що вже від пеленок знайшов собі, як близнючку, побожність від Бога;

Радуйся, вибрана посудино, в яку від матірних грудей ізлилася олія благодати;

Радуйся, священномученику Йосафате.

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Кондак 2

На тобі свої задуми в заранні твого життя виявив Всевишній, який піклується і про кожну найменшу річ. Він не забув безталанної української Церкви, але настановив тебе передовим борцем для її врятування; нас же, з-за тієї ласки Тобою нам даної, навчи подячну пісню заспівати: Алилуя!

 

Ікос 2

Збагнувши невимовний задум Божого провидіння і бажавши виконати його – Того ж повелінням, ти пішов за покликом з висот, знехтувавши світові розваги та й, полюбивши тихе чернече житло, де то на дорозі послуху виконав ти Божу волю; засяяв ти чеснотами, зокрема смиренністю і чистотою; спокушуваний бувши невимовними диявольськими підступами, не піддався єси, але силою, данною тобі від Бога, ти переміг нечистого затії. Ставши настоятелем монастиря, довершив ти в нім спасенну переміну, оновлюючи давні чернечі устави. Тим-то й ми, твоє чесновите й діяльне життя прославляючи, кличемо:

Радуйся, знамените правило чернечого життя;

Радуйся, ти бо суворими, безустанними постами й чуваннями загнуздав забаганки тіла;

Радуйся, ти бо молитвами своїми побив диявольську хитрість;

Радуйся, священномученику Йосафате.

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Кондак 3

Вірну подругу зайшов у душі твоїй Божий Жених, вона бо зберегла тую вірність у незліченних і безмірних спокусах; на неї ж ми споглядаючи, Подругові Христові радісну вінчальну пісню співаємо: Алилуя!

 

Ікос 3

У глибокій покорі, свідомий своєї немочі, ти уникав єпископського достоїнства, до якого звав тебе найвищий настоятель; однак, зваживши вимогу послуху ти боровся з собою і благав Бога, що перемінив щодо тебе свої повеління проте не захитному рішенню твого ієрарха ти покорився, уповаючи на Господа, схилив єси голову перед Його найсвятішою волею. З болем серця лишив ти келію, до якої прив’язався був всією душею і вступив на широке поле праці Христовому винограднику. Тим-то й ми, захопленні твоїм низьким про себе думання, дарма, що великими ти сяяв чеснотами, кличемо:

Радуйся, мудрецю, що добре зрозумів незначність людської природи;

Радуйся, ти бо вичікував від Бога ізцілення на свою немічність;

Радуйся, ти ж шукав не своєї, але – виконання волі Того, хто тебе послав;

Радуйся, священномученику Йосафате.

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Кондак 4

Тебе, що сходиш на владичний престол, серед невідрадних умов для білоруської Церкви, повен надії на свою успішну працю, разом з полочанами радісно привітуєм, виспівуючи Богові, що тебе увінчав архієрейським вінком: Алилуя!

 

Ікос 4

З ревною пильністю і трудом невтомним ти запопався справляти оплаканий стан української Церкви, випровадивши її з хисткости, в якій вона знайшлася внаслідок роздору. Притому ти вживав великої лагідності супроти роз’єднаних, тож і з’єднав собі в кожного з тих, з яким ти мав зв’язки, любов і пошану. У багатьох справах тобі дорученої єпархії ти невтомно виконував кожне діло, як от: приймав визнання розкаяних і проповідував слово Боже. Ба навіть, вельми ослаблений важкими труднощами, ти не переставав себе строго бичувати, благавши Господа при кожнім ударі, щоб у щасливому стані зберіг з’єднання. Ми ж, позираючи на плоди твоїх діл – часті поєднання з Соборною Церквою і застосування законів супроти тих, що її угнітали, – звеличуємо тебе:

Радуйся, виноградна лозо, що ростеш на лозі Христом заснованої Церкви;

Радуйся молоте, що розбиваєш скелі розкольників;

Радуйся небесна кобзо, що чарівною мелодією заблуканих дітей на матірнє лоно приводиш;

Радуйся, священномученику Йосафате.

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Кондак 5

Ти, як сонце, засіяв єси в Ізраїлевім домі: сильний словом і ділом ти поставив і прикрасив кивот Нового Заповіту та й напоумив твою отару щирими устами православно величати Бога: Алилуя!

 

Ікос 5

Мавши перед очима мету, що її поклав Спаситель учням і апостолам своїм: шукайте перше Божого царства та Його правди, – ти не оглядався на політичні обставини, але брав до уваги добро Церкви і з’єднання; дуже розумну дав ти відповідь королівському намісникові, який тобі закинув, начебто ширенням з’єднання ти заколочував спокій у державі. Коли ж він поклав тобі перед очі до наслідування Золотоустову лагідність та й переконував, щоб ти відкинув стисле зберігання законів супроти роздорників і заявив, ніби таким чином ти відступив від лагідності святих. Одначе ти йому нагадав спосіб поведінки святого Амвросія, що наказав був цісареві Теодосієві припинити будування поганських божниць у Міляно, а й Золотоуста, що повелів цареві Аркадієві віддалити іновірців з Царгороду. Так-то ти навчив того, хто запопався тебе напоумляти, нас же слушно спонукав закликати тобі:

Радуйся, ти бо лагідність до ближнього із стислістю Зберігання православ’я подивугідно поєднав;

Радуйся, ти бо духовні речі від насилля дочасних зберіг – вільними й неушкодженими;

Радуйся, ти бо в управі Церкви не людською хитрістю, а натхненням Святого Дух керувався;

Радуйся, священномученику Йосафате.

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Кондак 6

Люди поземному міркувавши Божого не розуміють, свої бо самолюбні задуми намагаються довершувати, бажаючи підневолити Церкву світові. Тебе ж навчили добре змагатися за Єдність, непорочність і свободу Церкви сама ж безсмертна Істина; тож і ми, відклавши пусті міркування, з тобою поклоняємося, виспівуючи: Алилуя!

 

Ікос 6

Почувши Христові слова, що добрий пастир душу свою кладе за вівці, не настрахався ти приготованих на тебе нез’єднаними мук, але відказав єси твоєму другові, що стримував тебе від святкового в’їзду до Вітебська: Ніхто не може мене відвести від обов’язку дбання про моє стадо, навіть небезпека смерти; нічого ж бо так не прагне душа моя, як щоб пролляти кров за З’єднання. – З такою рішучістю промовляв ти на проповіді в Вітебську, шість день перед твоїм убивством, до супротивників, передбачаючи свою вже близьку муку, тим-то й здивував ти всіх нас, що кличемо до тебе:

Радуйся, пастирю вірний, що не кидаєш дорученого тобі стада перед тічнею вовків;

Радуйся, чудова запашна рожо, сіяюча в обіймах тернини;

Радуйся, щире золото, якого вартість у вогняній пробі виявляється;

Радуйся, священномученику Йосафате.

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Кондак 7

Носив ти, Всечесний, хрест архієрейський на своїх грудях, не заради пустоти і гордощів, але на повсякчасну згадку, що треба тобі понести хрест себе зречення за твоїм Господом, у чім ти вірність виявляв усенька своє життя; бо не від людей було твоє звання, але від Бога, якого ми разом з тобою славимо: Алилуя!

 

Ікос 7

Бажавши принести безкровну жертву Господеві, ти готувався іти в храм Господній, але поки ще ти дійшов до престолу святого, Богові в жертву приніс єси своє життя. Це ж бо вороги, яким земна темрява запаморочила очі душевні, виволікли тебе в сіни палацу тай запопались наносити смертоносні удари. Однак ти не відійшов геть, але спокійно віддав себе на рани й муки, щоб їх прийняти вельми гаряче бажав єси. Заради того ми кличемо до тебе:

Радуйся, новітній Давиде, що на безліч Голіятів не зважаєш;

Радуйся, воїне Христовий, що надії шоломом і віри щитом себе огородив;

Радуйся, визначний, ти бо не злякався смерти, що на неї готувався боговгодним

життям

Радуйся, священномученику Йосафате.

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Кондак 8

Спогадавши Псалмоспівця, що каже: Хоча й піду я посеред тіні смерти, не настрахаюся зла, бо Ти зі мною, – все уповання Ти поклав на Господа, знаючи, що вірний і могутній Бог. За порох нікчемний Ти вважав супротивників своїх перед очима Того, перед котрим дрижать усі небесні війська, оспівуючи безугавно силу Його: Алилуя!

 

Ікос 8

Вірні твої слуги, повні любови до тебе, почали тебе охороняти перед озвірілою товпою та й приймати, замість тебе, важкі удари. Ти ж, наслідуючи Христа, втихомирював навіжених ласкавими словами, самого себе наражаючи на погубу й кажучи: Чого хочете в моїх слуг? Якщо маєте щось проти мене – ось я перед вами! Цим ти розбив ворожу зухвалість, нас же навчив кликати до тебе:

Радуйся, блискавко, що наганяєш страху збіговищу безбожних;

Радуйся, спокою з висот, що розганяєш бурю пристрастей;

Радуйся, цілюща масте, що оберігаєш нас від диявольського поранення;

Радуйся, священномученику Йосафате.

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Кондак 9

Бачивши Херувими і Серафими твою близьку перемогу, з радістю очікували, коли ввійдеш у небесний рай; тримали вже готовий вінок, який незабаром хотіли завінчати твою голову. З ними й ми, веселившись, надіємось побачити в небесній царстві тебе, що кличеш до Бога: Алилуя!

 

Ікос 9

Нарешті скінчився твій подвиг, в якому ти, подвижнику незборний, показався переможцем. Божою бо поміччю спроможений, ти віддав себе ворогам, що юрмою кинулись на тебе. Вони ж спочатку. Милістю слів твоїх на часок утихомирені, по тому все ж таки дрючками й зброєю побили тебе невинного і, врешті, розбивши топором твою священну голову, розділили твою блаженну душу від тіла, яке згодом збезчестили плюванням і поличниками та смикали волосся з бороди. І навіть, у своїй лютості, прив’язали вони тяжкій камінь до шиї і вкинули тіло в Двину, щоб навіть і слід не залишився по твоїй пам’яті. Тим–то й ми, твої муки прославляючи, кличемо до тебе:

Радуйся, витязю прехоробрий, що постраждав на полі бою аж до останнього віддиху;

Радуйся, агнче пречистий і незлобний, що себе заради Господа на заріз передав;

Радуйся, печатко, що кров’ю припечатуєш умову з’єднання;

Радуйся, священномученику Йосафате.

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Кондак 10

Мешканці Вітебська, побачивши, що мряка покрила місто, зжахнулись. Ангел тебе, що уснув плоттю і залишив туземні країни, з радістю зустрічали, коли нев’янучої мученицької слави. Ми ж, поклоняючись струмкам твоєї цінної крови, кличемо до Бога, який у Тобі прославився: Алилуя!

 

Ікос 10

Розвіялися задуми дітей твоїх невдячних, Йосафате, бажали бо скрити твоє тіло перед людськими очима. Та Бог спогадав багато трудів, якими воно подвигалось ради Нього та й прославив його чудами. Хоч і було його вкинуто в ріку, то однак пощастило вірним твоїм дітям знайти його по ознаці ясности, яка линула з неба. Тож стали твої цінні мощі ясности, яка линула з неба. Тож стали твої цінні мощі сціленням для недужих, воскресіння для умерлих, сліпим – прозрінням, навіженим – визволенням, потопаючим – порятунком; і ми їм поклоняючись, кличемо до тебе:

Радуйся, храме, що прикрашений чеснотами, став милим осідком Святого Духа;

Радуйся, твердине стійка, об яку відбилися удари, спрямовані на зруйнування Єдності;

Радуйся; успішне лікування душевних і тілесних ран;

Радуйся, священномученику Йосафате.

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Кондак 11

Нехай замовкнуть безбожні люди, дивлячись на чуда, що ними Господь прославив свого вгодника, і хай зрозуміють його Боже посланництво й Боже походження католицької Церкви, а неправість – роз’єднаної з Римом. Бо осліпив Бог своїм справедливим судом їхні очі, як колись фараонові. Ми ж, просвічені, як вибраний народ, сповнені радости, кличемо: Дивен Бог між святими Своїми, Бог Ізраїлів – Алилуя!

 

Ікос 11

Випробовуваний і втомлений довго грижею сумління гонитель твій, Савло новітній, почуваючись винним у твоїй смерті, хоча й розмаїтими способами намагався придбати спокій своїй душі, не зміг його здобути. Тільки при кінці, благодаттю Божою – з Савла на Павла перемінився: скинув одіж роздору, пристав до Христового стада й ревними подвигами на користь з’єднання, писаннями й ділами, приводив багатьох до Соборної Церкви. Ми ж, добачаючи в цім чудеснім наверненім головного суперечника овочі твого мучеництва, й оглядаючи багату жертву, яку зібрали наступники твої і послідовники, благословимо Господа. Тебе ж отак прославляємо:

Радуйся, зерно євангельське, що, умерши, приносиш плід усотеро;

Радуйся, світичу, що, полум’ям своїм виснажені очі просвічуєш;

Радуйся, пелікане, що годуєш своїх малят кров’ю грудей своїх;

Радуйся, священномученику Йосафате.

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Кондак 12

Нумо, всі мешканці землі! Позирнімо на тайну Божого помислу: Він бо в учинках свого слуги отримує виконування Своїх рішень, і смертю того ж від тлінні вічної людські душі вибавляє. Тим-то поклонімося Господеві й, просвічені Духом, заспіваймо йому пісню: Алилуя!

 

Ікос 12

Оспівуючи твоє народження – початок нового життя – вихваляємо тебе люб’язно, мученику Господній. Увійшов бо єси в небесну загороду, де перебуваєш з ревними Божими служителями і не перестаєш піклуватися Церквою Христовою: з гарячою мольбою показуєш рани своєму Подвигодавцеві, заступаючись у Нього за допомогою дорогоцінної скарбівні свого серця, кормиш і наставляєш пастирів Церкви святої та й охороняєш, щоб не зів’янув квіт З’єднання. Тим-то й помяни нас – овець Христового стада, що кличемо до тебе:

Радуйся, киреє православ’я, що нею Соборна Церква повсякчасно прикривається;

Радуйся, заправо, що міцно в одне сполучуєш камінний склад Христової будови;

Радуйся, чудотворна палице, що, шлях прокладаєш новому Ізраїлеві до землі обіцяної висот;

Радуйся, священномученику Йосафате.

Радуйся, священномученику Йосафате, непохитний стовпе з’єднання!

 

Кондак 13

О, тричі щасливий мученику, Отче Йосафате! Ти землю обагрив своєю цінною кров’ю. Прийми нині оце наше моління й охорони твоїх земляків від пошесті роздору. Моли Бога за з’єднання для роз’єднаних, щоб усі з’єднались у небесних дворах, співаючи тобі пісню: Алилуя!

Цей кондак повторюється тричі, а опісля читається перший ікос і перший кондак.

 

Молитва

Вседобрий і всемилостивий Господи Боже наш, у трьох Особах з’єднана нероздільна Природо, що приєднав нашу людську природу до Божої заради спасіння світу. Оце нині ми – діти святої католицької Церкви, вівці одного Твого стада, підкорені верховному Пастиреві, намісникові Христовому, якому Ти передав ключі свого Царства, покірно просимо Тебе: Молитвами Твого слуги, священномученика Йосафата, що його Ти вчинив подвижником і ревним заступником З’єднання, подай, щоб здійснилось заповіджене Тобою пророцтво: І буде одне стадо й один пастир. Так, Господи Царю! Ти знаєш злобу пошесті роздору: вона бо розриває зв’язки любови, на якій увесь закон стоїть. Тим-то знищ сварні поміж братами і Сам, як триосяйний Господь єдності, сподоби, Владико, щоб порізнені різнорідними навчаннями люди, зібрались в одне й Тобі єдиному Богові у трьох Особах поклонялися на віки віків. Амінь.