Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

О, Пресолодкий Ісусе, Спасителю мій!
Ти зійшов з неба на землю, із Вітцівських нідр в утробу Пречистої Діви; прийняв чоловічество й зніс всі труди й терпіння, щоб мене прийняти знову до неба, з котрого разом з праотцями через неповздержаність я був вигнаний. Ти Свого життя не пожалів, щоби мене - через гріх померлого - оживотворити. Ти був до хреста прибитий і дозволив на ньому бути вгору піднесений, щоби я побачив, яким Ти є добрим, милосердним й милостивим. Ти приклонив Свою Божественну голову, щоби мене поцілувати; простягнув Свої всемогутні руки, щоб мене до Свого Серця, пломеніючого любов'ю, притягнути.
І що ж я на це? О, темното, о, злобо моя! Я не доглянув лише Твоєї любови до мене, не прийшов, не прив'язався до Тебе. Я надміру полюбив, радше, дочасну красу цього світу, аніж Тебе, невимовне, безконечне Добро. Отже, сьогодні, коли споглядаю на Тебе, пізнаю й себе. Тебе - як благого, милосердного й себе - окаянного. А, не побачивши, находить на мене страх, припадаю до Божественних Твоїх стіп і так, як Давид, каючись, кличу: «Помилуй мене, Боже, по великій милості Твоїй і по множеству щедрот Твоїх очисти беззаконня моє».
О, всемилостивий Ісусе! Ти зволив тим, що приходять до Тебе, на цій святій іконі, темним, прозріти - просвіти й мене Світлом Твоєї ласки, щоби я міг пізнати всі мої гріхи.
Ти отворив німим уста - дай і мені, онімілому соромом і злобою, щоби я сокрушенним серцем виповів всі мої гріхи. Ти очистив прокажених на тілі - очисти ж і мою душу, споганену болотом гріха.
О, Ісусе, бездно любові! Вислухай благання свого слуги, котрого ні сріблом, ні золотом, а лише Своєю неоціненною найсвятішою Кров'ю викупив єси. Вислухай мене, кличу із зітханням, і не відверни від мене Свого лиця, щоби знову ворог моєї душі з наругою не сказав мені: «Оце укріпися на ньому». Дай мені тут, на землі, Тебе в серці, в умі й в устах завжди мати; а потім жити з Тобою у Твоєму Небесному Царстві в безкінечні віки. Амінь.