Як у театрі настане вечір і вийдуть глядачі, то актори, які грали перед усіма царів і полководців, вийшовши звідти і скинувши фальшиву маску, стають тими, ким вони дійсно були, - так і тоді, коли приходить смерть і театр закривається, всі відходять туди, скинувши з себе уявне багатство чи бідність, і тільки, судячи по ділах, виявляється, хто з них справді багатий, а хто бідний, хто гідний почесті, а хто безчесний
(св. Іван Золотоустий, Про Лазаря 2).
Смерть – ворог непоборний, незв’язаний місцем, непідкупний дарами, невблаганний сльозами, - несподіваний хижак. Хто вчора жив у багатстві, сьогодні – у гробі. Хто вчора був на розкішному бенкеті, сьогодні у списку померлих. Хто вчора був на троні, наступного дня – у похоронному вбранні. Хто вчора був оточений приятелями, сьогодні – черв’яками… Де різниця між багатим і бідним після смерті? Де різниця між царем і вбогим? Обох приймає смерть! Кінець першого і другого – смерть. Крім похоронної одежі, ніщо не йде з ними
(св. Іван Золотоустий, Гомілія 8).
Що ж таке смерть? Те саме, що скинення одягу. Тіло – це наче одяг, що зодягає душу, і ми через смерть скидаємо його з себе на короткий час, щоб знову його отримати у пресвітлому вигляді. Що таке смерть? Подорож у часі, сон, довший від звичайного
(св. Іван Золотоустий, Про статуї 5).
Смерть – ніщо інше, як сон, подорож, переселення, заспокоєння, тиха пристань, визволення від неспокою і звільнення від клопотів життя
(св. Іван Золотоустий, Про статуї 7).
Якщо ми постійно і кожного дня будемо пам’ятати про смерть, то не скоро впадемо в гріхи. Ані радість життя не буде в силі нас роздувати, ані клопоти прибивати і смутити, бо кінець одних та інших незнаний. Часто той, хто ще сьогодні живе, не доживе і до вечора
(св. Іван Золотоустий, Похвала мучениці Дросиді 2).
Смерть – кат невмолимий. Смерть – безсторонній насильник нашого роду. Смерть стає перед царями без повідомлення. Смерть – хижак, що вдень і вночі виконує з однаковим хистом своє діло. Смерть – грабіжник, викрадач правди. Смерть є бажаним гостем тільки для праведних
(св. Іван Золотоустий, На початок посту).
Смерть - це відпочинок і визволення від трудів, заплата за подвиги, нагорода за боротьбу й вінок
(св. Іван Золотоустий, Про мучеників).
Хто завжди пам’ятає про смерть, той небагато нагрішить
(св. Єфрем Сирійський, Слово благальне).
Тих, що вчора були з нами і говорили, сьогодні з нами вже нема. Вони покликані до свого й нашого Господа, щоб кожний з них показав доробок свого життя. Погляньте на день вчорашній і сьогоднішній. Вчора минулось, мов ранній цвіт, так і сьогодні перейде, як вечірня тінь
(св. Єфрем Сирійський, Слово до подвижників).
Поглянь на своє життя, чи воно згідне з Божою волею? Cкорим ходом минають наші дні. Блаженний, хто з твердою вірою у Господа дня на день набуває більше добрих діл і збирає їх на вічне життя
(св. Єфрем Сирійський, Слово до подвижників).
Якщо очікуєш смерті і маєш її перед очима кожного дня, то не будеш грішити
(св. Єфрем Сирійський, про блаженства).
День нахилився до вечора, час наш добігає до кінця, а нам все ще здається, що ще рано. Ось Царство Небесне вже у дверях, а ми не хочемо навіть чути про нього. Час вже наблизився до жнив, кінчається цей вік. Ангели вже напоготові держать серпи і чекають на знак
(св. Єфрем Сирійський, про блаженства).
Пам’ятати про смерть – означає щоденно вмирати
(св. Іван Ліствичник, Слово 6).
Як неможливо для людини, яка гине з голоду, не думати про хліб, так неможливо для того, хто бажає спастися, не думати про смерть і суд.
(св. Іван Ліствичник, Слово 26).
Авва Ілля казав: «Трьох речей боюся: Часу виходу душі з тіла, часу моєї зустрічі з Богом, і часу Божого засуду на мене»
(Вислови Отців пустині).
Похвальна постійна пам’ять про смерть, бо вона заохочує нас з усіх сил наслідувати життя святих
(св. Теодор Студит, Короткі науки 12).
Кожного дня кажи собі: Цей день вже останній для мене на цьому світі, так захорониш себе від гріхів
(св. Антоній Великий, Добротолюб’я 1).
Ангели, взявши душу, відводять її в дорогу, тільки їм відому. А ми, приготувавши тіло, виносимо його на цвинтар. Там стрічаємо нове і страшне таїнство. Малі і великі, царі і простолюддя, пани і слуги – всі вони одна земля, один порох, один попіл, один сморід, одна гниль. Як негарний, так і колишній красень; як юнак, так і старець; як хворий, так і сильний тілом. Всі стали землею і попелом, як визначено на початку, і ніхто не звертає уваги!
(св. Єфрем Сирійський, Заклик до покути).
Смерть страшна тільки назвою, а не самим ділом… Одне для нас життя: линути до життя. І одна смерть – гріх, тому що він губить душу
(св. Григорій Богослов, Слово 18).
Наші життя дні біжать, наче на конях. І час, немов якесь колесо, що крутиться: одних вводить через народження, а інших виганяє через смерть, не в одному й тому віці і не в одному і тому часі. Але і старих перед молодими, і молодих перед старими, батьків перед дітьми і дітей перед батьками. Разом усякого віку, тому що так Бог установив, щоб, не знаючи дня смерті, ми завжди були готові до відходу. Тож слід чувати й бути тверезими, щоб смерть, явившись несподівано, не застала нас неприготованими, і щоб нам надаремно і без користі не каятися
(св. Теодор Студит, Короткі науки 37).
Смерть – це страшне таїнство! І коли чуємо про неї, і коли роздумуємо про неї
(св. Теодор Студит, Короткі науки 37).
У гробі всі станемо одно, всі – один порох. Там одне місце і рабам, і царям. Для нікого нема привілею у гробі
(св Григорій Богослов, Поради дівственникам).
Повсякчасно пам’ятай про страшну смерть, наче б вона була в тебе перед очима, і зустрінеш її менш страшною
(св Григорій Богослов, Думки, писані двохстихами).
Завжди май перед своїми очима смерть, і спокуса ніколи не доведе тебе до гріха
(св. Єфрем Сирійський, Поради для монахів).
У святу Чотиридесятницю призначають старенького брата, що від третього часу приходить на кожну службу, і, зробивши глибокий поклін, говорить: «Отці і брати, уважаймо на себе самих, тому що вмираємо, вмираємо, вмираємо! Згадаймо і про Небесне Царство!
(св. Теодор Студит, Про святу Чотиридесятницю).
Скорочення:
А.Б. – Аскетична Бесіда
КПр. – Коротші Правила
МПр. – Моральні Правила
ШПр. – Ширші правила
Християнський портал КІРІОС за книгою "Перлини Східних Отців", о. Юліан Катрій, ЧСВВ