7 серпня - успіння Святої Праведної Анни, матері БогородиціПраведна Анна, мати Богородиці, була дочкою священика Матфана і дружини його Марії, з коліна Левіна, роду Ааронового.

Святий праведний Іоаким, син Варпафіра, був нащадком царя Давида, якому Бог обіцяв, що від насіння його нащадків народиться Месія - Цар Ізраїлів і Спаситель світу.

Подружжя, Іоаким і Анна, жили в Назареті Галілейському. Вони не мали дітей до глибокої старості і все життя тужили про це. Їм доводилося переносити презирство і насмішки, тому що в той час безпліддя вважалося ганьбою. Але вони ніколи не нарікали, і тільки гаряче молилися Богу, смиренно сподіваючись на Його Волю.

Одного разу, під час великого свята, дари, які праведний Іоаким взяв до Єрусалиму для принесення їх Богу, не були прийняті священиком Рувімом, котрий вважав, що бездітний чоловік не може приносити жертву Богові.

Це дуже засмутило старого, і він, вважаючи себе найбыльш грішним серед  людей, вирішив не повертатися додому, а оселитися на самоті в безлюдному місці.

Його праведна дружина Анна, дізнавшись, якого приниження зазнав її чоловік, стала в пості та молитві скорботно просити Бога про дарування їй дитини.

У пустелі, постуючи на самоті,  про те ж просив Бога і праведний Іоаким. І молитва святого  подружжя була почута  -  їм обом Ангел сповістив про те, що народиться у них Донька, яку благословить і шануватиме весь рід людський.

За велінням Небесного Вісника, праведні Іоаким і Анна зустрілися в Єрусалимі, де, за обітницею Божою, у них і народилася Донька, наречена Марією.

Святий Іоаким помер через кілька років після введення в храм Благословенної  своєї  Доньки, у 80-річному віці. Свята Анна померла у віці 70-ти років, через два роки після нього, провівши свої останні роки при храмі, поруч з Донькою.

Імператор Іустініан II (685-695; 705-711) збудував храм на честь Анни, бо праведна Анна явилась його вагітній дружини. Тіло і покривало (мафорій) Праведної Анни  були  перенесені  до Константинополя.

Римо-Католицька Церква святкує День святої Анни 26 липня.

За заступництвом св. Анни, матері Пресвятої Богородиці, молімо й просімо всемогутнього й предоброго Бога-Творця, "бо Він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий і жалкує про біди". Щоби Він - по вірі й благанням усіх українських християн - (серед іншого) зреалізував у нашому краї, зокрема, ту Свою обітницю, що ось в ньому потужно й масштабно "виллю від Духа Мого на всяку плоть". І нехай тоді, внаслідок цього, поміж усього нашого суспільного загалу підніметься могутня й очисна хвиля щироседного покаяння, постування і навернення.

Й тоді посеред всенародного "зібрання" - і в храмах, і на міських й сільських майданах - молитовно "нехай плачуть священики [й душпастирі], служителі Господні, і говорять: "пощади Господи, [тутешній] народ Твій, не віддай спадщини Твоєї на наругу, щоб не знущалися з нього [інші] народи..." І тоді возревнує Господь за [цю] землю Свою, і пощадить народ Свій. І відповість Господь, і скаже народу Своєму: ось, Я пошлю вам хліб і вино і єлей, і будете насичуватися ними, і більше не віддам вас на наругу [тим] народам. І того ворога, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню... і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла. Не бійся, земле: радуйся і веселися, бо Господь великий, щоб зробити це" (Іоїл 2:13,15,17-21,28). Амінь.