святий мученик КаленникСвятий Каленик народився  в Кілікії в побожній християнський родині. Досягнувши зрілого віку, святий побачив, скільки людей перебувають у темряві язичництва, затуманені бісами, далекі вони від Владики Христа, вірять в каміння бездушне і приносять жертви ідолам. Каленик вирішив навернути їх. І так, як святі апостоли, пішов у міста і села проповідувати Слово Боже.

Так мандруючи, він прибув у місто Анкіру. Там він довго перебував і чимало люду навернув до Христа. За це нечестиві схопили його і князь Саркедон, сумлінний ідольський служитель, лютий кат-християн, судив його. Він пропонував помилування, якщо підсудний зречеться віри, але Каленик лише сміявся з нього. Тоді кат наказав оголити тіло святого і бити його воловими сухожиллями. Після тортур мученик лише сміявся з судді і питав, де ж ті страшні муки, що він обіцяв.

 

Тоді ігемон наказав підвісити святого на дереві і гострим залізом стругати його тіло так, аби кістки було видно. Але мученк говорив, аби його карали сильніше, бо йому це тільки на радість.

Святого наказали зняти з дерева, взути в залізні черевики, в яких всередині були гострі цвяхи, і вести в місто Гангри і там спалити християнина.  Таке рішення ігемон прийняв тому, що в самому місті Каленик навернув до Христа дуже багато народу. Він думав, що коли новонавернені побачать такі страшні муки, то повернуться до язичництва.

Тому ігемон наказав воїнам мчати на конях, а мученика гнати перед собою. Святого Каленика взули в черевики з цвяхами, щосили гнали, а він, ніби не відчував болю, співав псалми Давидові. Коли вони пройшли вже більше половини, воїни виснажилися – було дуже жарко і не було води. Тобі вони почали просити свого в’язня, аби той вимолив води у свого Бога і забув все, що вони йому вчинили, адже не діють по своїй волі, але по волі ігемона. Святий почав молити Господа, аби Він напоїв воїнів. І враз з каменя потекла вода і воїни прославили Господа. Коли всі втамували спрагу, вони без проблем дійшли до міста Гангри.

Воїни не хотіли вбивати святого, адже він врятував їм життя, але боялися ігемона. Тому розпалили величезну піч і поставили мученика біля самого вогню. Каленик безмежно радів і дякував Господеві, що Він удостоїв його померти  за Себе.  З такими словами він зайшов на саму середину полум'я, ліг  і віддав душу Господеві. Коли піч погасла, йоо тіло знайшли неушкодженим і вірні поховали його з належними почестями, славлячи Отця, Сина і Святого Духа, Єдиного в Тройці Бога, на віки віків. Амінь