Праведний Євдоким Кападокійський, уродженець Кападокії (Мала Азія), жив у IX столітті за панування імператора Теофіла (829-842). Був сином благочестивих християн Василя і Євдокії – знатних родом і відомих імператору.

Батьки гідно виховали сина у християнському дусі та вірі. Він вів праведне життя, кожним своїм вчинком старався вгодити Богові, гідно виконував Його волю - допомагаючи ближнім.

Давши обітницю безшлюбності і здорового розуму, він уникав розмов з жінками і не дивився на них. Контактував тільки зі своєю матір’ю, яку глибоко шанував. За доброчесне життя імператор призначив святого Євдокима правителем Харсіанської області. Виконуючи свої обов’язки як Божий слуга, праведний Євдоким керував людьми, судив їх справедливо і з лагідністю, дбав про бідних, сиріт і вдів, заступався за покривджених. Приватні християнські подвиги, які робив потай, були відомі тільки Богові.

 

Своїм богоугодним життям Євдоким догодив Богові і Господь покликав його до Себе в 33-річному віці. В останні хвилини свого життя святий Євдоким заповів покласти себе в труну в тому одязі, в якому його застане смерть.

Одразу ж після кончини праведного Євдокима біля його гробу стали відбуватися чуда: багато хворих зцілювалося. Слава про дивні зцілення розходилася по всіх-усюдах.

Через 18 місяців з Константинополя, куди після смерті святого переселилися його батьки, прийшла вклонитися мощам мати cвятого Євдокима. Вона наказала зняти камінь, відкопати землю і відкрити труну. Всі побачили обличчя святого – світле, як живе, і зовсім не піддане й найменшому тлінню. Тоді труну з мощами винесли з землі й святого переодягнули в новий одяг. Мати хотіла взяти мощі сина до Константинополя, але Харсіанські жителі не погодились на вивезення дорогої для них святині.

Однак через якийсь час ієромонах Йосип, що жив і служив при гробі святого, все ж відвіз мощі святого Євдокима до Константинополя. Там вони були покладені в срібну домовину у церкві Пресвятої Богородиці, побудованої батьками праведника.