Святі мученики Аникита і Фотій були родом з Нікомидії і жили за правління імператора Діоклетіана (284-305 рр.).

Імператор Діоклетіан був язичником і чинив гоніння на християн, а у 305 році встановив на міській площі знаряддя страти, щоб залякати віруючих у Христа.

Анкита був військовим імператора, однак оскільки був віруючим християнином, то критикував імператора за такі негідні вчинки.

Розгніваний імператор наказав мучити святого, а потім кинути його на поживу звірам. Але лев не заподіяв шкоди святому чоловікові.

Раптово почався сильний землетрус, внаслідок якого впало капище Геркулеса, і під проваленим міським муром загинуло багато язичників.
Кат, який підняв меч щоб відсікти голову святому, сам упав непритомний.

Святого Аникиту стали колесувати і палити вогнем, але колесо зупинилося, а вогонь погас. Тоді мученика кинули в казан з киплячим оловом, але олово охололо.
Так Господь зберігав Свого раба для утвердження і вірі багатьох.

Племінник мученика Аникити, святий Фотій, підтримував всяко свого родича і, звернувшись до імператора, сказав: "Дивись твої боги - ніщо!"

Тоді імператор наказав схопити і Фотія.
Мучеників посадили у в'язницю. Через три дні Діоклітіан став умовляти їх: "Поклоніться нашим богам, і я прославлю і збагачу вас". Мученики відповіли: "Загинь ти зі своєю славою і багатством!". Тоді їх прив'язали за ноги до диких коней, але святі, ковзаючись по землі, залишалися неушкодженими. Не постраждали вони і в дуже жаркій лазні, яка розвалилася.

Господь беріг своїх вірних мучеників та чинив для них чуда і багато язичників увірували в Нього.

Та святі Аникита і Фотій засвідчили Господу своїм життям і муками велику віру в Нього і довіру до Його провидіння. І прийшов час перенестися їм у життя вічне і щасливе, приготоване для праведників.

Діоклітіан велів розпалити величезну піч, і спалити праведників у ній. Та коли кидали туди Аникиту і Фотія, то безліч християн, натхнених подвигами святих мучеників, самі ступили в неї зі словами: "Ми теж християни! Якщо вбиваєте їх, то вбивайте і насі"
Всі вони померли з молитвою на вустах.

Тіла святих Аникити і Фотія не постраждали від вогню, навіть волосся залишилося неушкоджене.

Бачачи це, багато хто з язичників увірували в Христа.

Такими подвигами, життям та смертю засвідчили свою віру в Христа святі мученики Аникита і Фотій та багато християн, що були з ними.

Так святі мученики сповнили слова Христа, який казав: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде (Єв. від Матея 16:24-25).