В цей день Церква Свята (східного обряду, яка живе і служить за Юліанським календарем) віддає честь пам’яті святого апостола Юди Тадея, брата Господнього по плоті.
Святий Юда-Тадей був одним із дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Батько його - Алфей (Клеоп), брат святого Йосифа, Обручника Пречистої Діви Марії, а мати - Марія Клеопова, близька родичка Матері Божої. В Євангелії читаємо, що Марія Клеопова безстрашно стояла під хрестом разом з Матір'ю Страждальною і Марією Магдалиною. Вона була дуже побожною жінкою, її чоловік Клеоп був одним із тих, які сміливо розповідали про Христове Воскресіння. Саме йому разом з іншими вірними учнями з'явився Ісус Христос по дорозі в Емаус.
Набожність батьків, а також близьке споріднення із святою Родиною, а вслід за тим добрий приклад з її життя послужили причиною того, що святий Тадей відзначався надзвичайними чеснотами. Коли прийшов час апостольської діяльності Ісуса Христа, святий Юда-Тадей став його ревним учнем. Будучи його близьким родичем, ніколи цим не чванився і називав себе слугою Христовим.
Через збіг обставин носив він те саме ім'я, що й Юда-Іскаріот; через те виникла довголітня кривда для святого Юди-Тадея. Тому, незважаючи на Його великі заслуги для віри і мученицьку смерть, люди забули про нього, приймаючи Його за Юду зрадника. Тільки після довгих наукових досліджень встановлено, що Юда-Тадей та Юда-Іскаріот - це дві різні особи. В Євангелії від святого Йоана читаємо, що на Тайній Вечері після відходу Юди один з апостолів звернувся до Ісуса Христа з запитанням: “Господи, що ж сталося, що Ти маєш нам об'явитися, а не світу?” Св. Матей євангеліст перелічуючи імена дванадцяти апостолів, називає Тадея і його брата Якова, синів Алфея.
А св. Марко (Мк. 3, 14-19), розповідаючи, як Христос із супроводжуючого Його натовпу вибрав дванадцятьох, і називає імена апостолів: Петро, Яків, Йоан, Андрій, Филип, Вартоломей, Матей, Тома, Яків Алфеїв, Тадей, Симон Кананія і Юда Іскаріот. Після Вознесіння Христового святий Тадей голосив слово Боже в Галілеї, Самарії та Юдеї, а пізніше в Аравії, Сирії і Месопотамії, та навчав також в Персії, а сам здобув вінець мученицький в Суантре. Дата смерті св. Юди-Тадея є невідома, однак певним є те, що жив він ще в 65 році, і в той час написав своє «Соборне послання».
Це «Соборне Послання» написав Юда-Тадей грецькою мовою. Змістом його є застереження вірних перед фальшивими науками єретиків. Ось цитати з нього: “Милосердя, мир і любов нехай вам помножаться. Вважав я необхідним звернутись до вас, благаючи, щоби ви боролися за святу нашу віру. Безбожні що нехтують Божими законами й відрікаються самого Владики Господа нашого Ісуса Христа»”. А відтак, перечисливши відступників, облесників і безбожників, далі пише: “Ви ж, улюблені, що в Дусі Святім молитеся, перебувайте в любові Божій, очікуючи милосердя нашого Господа Ісуса Христа. А, однак, осуджених карайте, а інших - спасайте, вириваючи з вогню підступу, а над іншими — виявляй виявляйте милосердя те в страху, ненавидячи навіть одежу, сплямовану тілом».
Апостол закликає тут вірних до єдності і любові в Дусі Святому і до молитви. Згідно з Його наукою, єретиків належить вважати за осуджених через їх власні помилки й відступи. А тих, які є наражені на небезпеку занепаду у вірі, необхідно оберігати, а над тими, що вагаються, треба мати милосердя не без власного страху, щоби не чинити помилок, а також боротися безнастанно в думках, словах і вчинках. В цьому посланні звертає на себе увагу виняткова лагідність і сердечність. Віддзеркалюється в ньому весь характер святого Тадея, найвірнішого і терпеливого слуги Ісуса Христа.
Помер він правдоподібно останнім з Апостолів, бо в цьому посланні є така згадка: «Ви ж, улюблені, пам'ятайте слова, сказані перед тим Апостолами нашого Господа Ісуса Христа». Хоча це послання написано старою мовою і стилем, як усе Святе Письмо, однак воно є зрозумілим і промовляє до всіх людей. Святий Юда-Тадей, як, зрештою, кожний апостол, зазнав багато переслідувань, але під час своїх подорожей навертав багато поган і славився Господніми чудами, які об'єднали навколо нього ревних послідовників Христової віри. Своє працелюбне життя закінчив у мученицькій славі. Невідомо, яку смерть приготували йому погани; вістка голосить, що забито Юду-Тадея палками.
Тіло його перевезено до Риму і поховано в Соборі св. Петра. Натомість в Латеринській Базиліці, яка носить назву Матері Церков Християнських, висить в каплиці св. Павла прекрасний образ св. Юди-Тадея, якого вшановують в Римі як покровителя купців. Загалом культ св. Тадея не дуже поширений в наш час. Не багато є церков під його святим іменем. Правда, в архидієцезії Вілянській є деякі парохіальні храми, наприклад, в Лаздунах, Марцінканшах, Веренові. В каплиці Матері Божої Переможниці при виховному закладі імені св. Казимира у Вільні на вулиці Вількомірській знаходиться прекрасний старовинний образ святого Тадея-Чудотворця. Сюди здійснюють паломництво вірні з далеких сторін або складають пожертви на Служби Божі і дев'ятниці, щоби в такий спосіб подякувати Богові за ласки, й просити допомоги.
«Набожність в честь Юди-Тадея, - пише великий шанувальник Святого о. прелат С. Шпетнар, - була протягом століття в забутті». Культ св. Тадея багато постраждав через однакове ім'я з Юдою Іскаріотом. Набожність в честь св. Тадея поширилась за останній час в цілому світі і в дивний спосіб зростає. Є підтвердженим фактом, що хто в найбільш важких життєвих обставинах звертається з вірою до Господа за заступництвом святого Тадея, мабуть, одержить ласку, й нестиме радо свій хрест, покірний волі Божій. На то Божа воля, що ми в цих надзвичайно важких часах, в справах складних і безнадійних звертаємо свої молитви до Бога саме через святого Тадея.
Святий Тадей - Небесний опікун знедолених. Святий Юда Тадей, як знаємо, придбав у Бога особливий привілей спішити з порятунком на заклик людей, доведених до розпачу. Згадує про це св. Бригітта, якій з'явився Ісус Христос і доручив їй молитися через заступництво святого Тадея у всякому горі й біді. Цей великий святий, такий близький Ісусові, не залишає нікого, хто через нього звертається до Господа за допомогою в розпуці і вимолює ласки. Цей могутній Божий Покровитель ніколи не підводив. В цьому переконалося багато людей. В журналі «Посланець Найсвятішого Серця» було опубліковано статтю про те, що одна особа звернулась до Господа через святого Апостола Тадея в безнадійній справі, обіцяючи 12 Служб Божих за душі померлих, і дочекалася щасливого свого прохання.
Отже, нехай ніхто не втрачає надії, а віддається під Небесну опіку і заступництво св. Тадея з повним довір'ям до Бога та Його обітниць; гаряче молиться і неодмінно буде милосердним Господом вислуханий. Тим преблагим Господом, Який, зокрема, так повелів апостолам та іншим Своїм учням: "Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокаженних, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте" (Мт. 10, 7,8).
Й, зрозуміло, що все це наразі стосується не лише тих Його святих послідовників, праведників і угодників, які нині перебувають уже на Небесах, у прославленій, торжествуючій Церкві. Ісус, передусім, наголошував на тому, що якраз під час земного "проповідування" Його "Євангелія всьому творінню" цих - дійсно духовно "народжених згори", тобто діючих у дарах і плодах Святого Духа - правдивих і активних "віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганатимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм [бо перебуватимуть під могутнім Божим захистом і покровом]; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк. 16, 15,16,17; Ін. 3, 3,7).
Як це, приміром, мало місце ще в ранній Церкві перших апостолів, коли "до [християнської спільноти] Єрусалима сходилося безліч людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і вони всі зцілялися". Й унаслідок чого в тому часі "церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно" (Діян. 5, 16 і 16, 5). І тепер подібне відбувається, а особливо в тих живих й активних - у своєму євангельськиу служінні - християнських спільнотах, рухах і парафіях, де повсякчас дбають про належне й практичне утвердження, віднову і зростання своїх членів у духовних дарах і плодах.
Джерела: promin-lubovi та ін.