Життя1. Життя та фізичне здоров’я є найбільшим і найціннішим даром Бога для людини

Без сумніву, що життя людини – це найцінніший дар для неї, оскільки йдеться про її власне існування, яке є покликане до участі в житті самого Бога. Протягом усього земного життя людина будує своє призначення й свою участь у Царстві Божому. Звідси походить і важливість фізичного життя включно з моральним життям особи. Бог є гарантом людського життя та Владикою життя  з самого його початку аж до земного кінця і тільки Він єдиний може ним розпоряджатися. Без сумніву є те, що людина є адміністратором, її обов’язком є берегти життя, але в жодному випадку не нищити його.[1]

 

Людське життя є довірене Богом нашій відповідальності для того, щоби, визнаючи у ньому найвищу вартість, ми змогли піклуватися про нього, охороняти його, підтримувати його, особливо тоді коли воно є беззахисним та кволим.[2]

 

Інструкція про повагу до людського життя “Donum Vitae – Дар Життя”, видана Конгрегацією у справах Доктрини і Віри, навчає, “що життя кожної людини з моменту зачаття потрібно шанувати в особливий спосіб, адже людина – це єдине створіння на землі, яке Бог “побажав задля не самої” (Gaudium et spes 24), і нематеріальна душа кожної людини “безпосередньо сотворена” Богом, усе її єство несе в собі образ Творця. Людське життя є священне, бо із самого початку містить у собі “творчу дію Бога” і назавжди залишається в особливому відношенні до Творця, своєї єдиної мети. Тільки Бог є Владикою життя із самого початку і аж до кінця”.[3]

Надзвичайний прогрес у науковій та технологічній сфері дозволяє нам сьогодні ефективно втручатися в процес лікування та підтримувати стан людського життя і відкриває на майбутнє неймовірні можливості його покращення. У той самий час, на зорі нового тисячоліття, у яке ми недавно увійшли, певні ідеї, які були відкинуті як помилкові у свій час, приймаються нашим суспільством, отримують підтримку із сторони науковців та інтелектуалів, ними керуються політики перетворюючи їх у закони, які схвалюють недозволенність та оправдують несправедливість: від евтаназії до аборту, від вбивства неповноцінних новонароджених дітей до позбавлення піклування людей у термінальній фазі життя, від примусової стерилізації до свідомого знищення заморожених ембріонів.

Як перший Адам, людина нашого часу воліє бути паном-господарем без Бога і намагається привласнити собі дар Бога, але діючи в такий спосіб, людина перетворюється в тирана, який перевертає та забруднює життя своїми безглуздими та гордими втручаннями, як про це свідчать екологічна катастрофа, що відкривається перед нашими очима та зведення людини до суто біологічного матеріалу.[4]

Питання збереження життя людиною є досить актуальним у сучасних умовах в Україні, оскільки ми спостерігаємо загрозливу ситуацію у нашій державі. Ще зовсім недавно у нашій країні налічувалось 52 млн. жителів (1992-1993 рр.), а сьогодні ми маємо 46,2 млн. людей. Про­тягом останніх років чисельність населення України неухильно скорочується.[5]

Найбільш вагомі можливості продовження тривалості життя стають очевидними, якщо уважно придивитися на причини смерті в Україні. Так, у працездатного населення віком до 45 років на першому місці серед причин смерті – є нещасні випадки, отруєння і травми, рівень передчасної смертності від яких в Україні вчетверо перевищує країни Європейського Союзу; а чільне місце серед них посідають самогубства, випадкові отруєння алкоголем, убивства, дорожньо-транспортні пригоди. Отже це є ці причини, яким можна запобігти, якщо відповідально відноситись до життя і здоров’я.[6]

Питання правильного життєвого вибору неодноразово постає перед кожною людиною і саме першим етапом приготування до зрілого та відповідального життя є родина. Сім’я має бути спільнотою, у якій від дитинства можна навчитися моральних цінностей та правильно користуватися свободою. Але дивлячись на реальність, яка існує, ми спостерігаємо, що цінність сім’ї у сучасному світі починає зникати. Україна належить до країн з високим рівнем розлучень. Із початку 2008 року в Україні уклали 197, 201 тис. шлюбів, а розлучились 109, 722 тис. сімей.[7]

Сучасна економічна та соціально-політична ситуація в Україні змінює морально-психологічні установки молоді стосовно шлюбу, сім’ї і репродуктивних орієнтацій, а мотиви материнства та батьківства відтісняються конкуруючими потребами самореалізації у житті та адаптації молодої сім’ї до нових соціально-економічних умов

Певним свідченням готовності молодих людей до самостійного сімейного життя є наявність у них належної матеріальної бази. За результатами соціологічного опитування молодих сімей, проведеного Державним інститутом проблем сім’ї та молоді, повністю матеріально забезпеченими визнали себе тільки 2% опитаних молодих сімей, 46% назвали своє матеріальне становище критичним. Середній рівень добробуту мають 52% молодих сімей. При цьому 69% молодих сімей отримують допомогу від батьків грішми і 73% – продуктами. Це дає підстави стверджувати, що переважна більшість молодих людей в матеріальному плані не готова утримувати власну сім’ю, і відповідальність за неї перекладає на плечі батьків.[8]

2. Проблематика абортів

Наступна причина того, що у нас зменшується населення, а смертність перевищує народжуваність, є велика кількість абортів, а це є показником відношення людини до поваги цінності людського життя від зачаття до природної смерті.

Громадські організації заявляють, що в Україні за роки незалежності було зроблено понад 30 мільйонів абортів. Попри те, що згідно з офіційною статистикою їхня кількість з кожним роком зменшується, досі в Україні щороку роблять понад 250 тисяч абортів - приблизно сімсот щодня…( дані  МОЗ України за 2007 рік). Щодня у Івано-Франківську офіційно проводять 30 абортів. Неофіційно – вдвічі більше.

Дані інституту Педіатрії Акушерства і Гінекології  на вересень 2008 року. Україна є одним зі світових лідерів абортів. В Україні здійснюється величезна кількість абортів - більше 800 тис. на рік. На кожну новонароджену дитину приходиться двоє, що не з'явилися на світ в результаті аборту. Багато фахівців вважають, що для відображення реального положення речей ці показники слід як мінімум подвоїти.

Одночасно зі збільшенням кількості абортів, зростає кількість бездітних сімейних пар. Реєструється 60-70 випадків переривання вагітності за допомогою абортів на тисячу жінок. А скільки здійснюється абортів із використанням спіралі та таблеток абортивної дії про це навіть не говориться, а тим більше не документуються.

Виникає запитання, що ж робити, щоб змінити дану ситуацію?

Основними причинами відкладання народження дітей, а у випадку небажаної вагітності, аборт, є як нестійке економічне становище сім’ї (нестача грошей) та відсутність належних житлових умов, так і бажання просто “пожити для себе”: саме ці чинники назвало кожне п’яте подружжя, а також прагнення молодих людей спочатку отримати освіту та професійно-кваліфікаційну підготовку.[9]

Світовий досвід переконливо доводить, що зовнішні та внутрішні проблеми сім’ї більш ефективно вирішуються за допомогою спеціально організованої системи державної сімейної політики.

Чи щось робить держава у цій ситуації? Так, нині, зокрема, діє урядове рішення, за яким на кожну народжену дитину держава платить 12 тис. грв. Чи привело це до збільшення народжуваності саме з цієї причини? Для більшості українських родин така фінансова допомога є дуже потрібною і вагомою. А чи не краще було б натомість збільшити термін декретної оплачуваної відпустки, бо у розвинутих країнах він доходить до 6 років і батьки (а не лише мати) виховують і ростять своїх дітей у своїй сім’ї, у своїй родині любові, і вони виростають міцними, дужими, вихованими на принципах християнської, сімейної моралі. Крім цього допомогти сім’ям із вирішенням житлових проблем, оскільки кожна друга молода сім’я незадоволена своїми житловими умовами і бажає змінити їх на краще, а це можна здійснити за прикладом західних країн, надаючи довгостроковий кредит на будівництво власного житла під малі відсотки.

Що ж робити з абортами? Однозначно заборонити, як злочин проти людства. Проте самою забороною ми справи не вирішимо. Виховні і освітні програми в Україні на всіх рівнях освітнього процесу, повинні містити не заклики до невпорядкованої статевої поведінки (деякі програми пробували втілювати через обласні відділи освіти для 14-16-ти літніх підлітків), не пропаганда в ЗМІ розбещеності, як одного із “нормальних” життєвих стилів, а навчання гідності людини, прищеплення сімейних цінностей, таких фундаментальних цінностей як любов, вірність, відповідальність, повага.[10]

Держава має реагувати на такий кризовий стан речей хоча б в силу здорового глузду, бо як не буде ким управляти, якщо усі вимруть, то не буде потрібна ні держава, ні влада.

3. Сім’я і різнорідні відхилення від основних норм сімейного життя

Існує тісний взаємозв’язок між станом сім’ї та девіаціями, тобто різного роду відхиленнями від норм (наркоманією, зловживанням алкоголем, курінням тютюну, зростанням правопорушень і скоєнням злочинів тощо).

а. Наркоманія. У світі є близько 200 мільйонів наркоманів. В Україні за офіційною статистикою Міністерства охорони здоров’я, у 2006 р. на обліку перебувало 117 тис. наркозалежних.[11] Але слід зазначити, що дані цифри треба збільшити у 5-8 разів і отримаємо приблизний до реалій результат.[12]

б. Алкоголізм. Хворих на хронічний алкоголізм, за офіційною статистикою налічується близько 900 тис. осіб та щороку їхні ряди поповнюють 50-55 тис. осіб.[13] В Україні щороку через алкоголь помирають понад 40 тисяч людей. Це близько 8 тисяч отруєнь алкоголем, 8 тисяч — кардіопатій і решта — це всі інші захворювання, а також нещасні випадки, які трапляються через вживання алкоголю: куріння в ліжку в нетверезому стані, ДТП[14] тощо.

Зовсім недавно ВООЗ[15] оприлюднила результати дослідження 41 країни світу її міжнародними експертами. Останні з’ясували, що українські підлітки посідають перше місце в рейтингу споживання алкоголю серед дітей і молоді — 40 відсотків. І це при тому, що до 18 років продаж алкоголю в нашій державі заборонено. Рівень вживання алкогольних напоїв в нашій державі становить близько 12 л на 1 особу в рік, хоча за даними ВООЗ цей показник не повинен перевищувати 8 літрів.[16]

в. Тютюнопаління. Третій фактор ризику для здоров’я та життя є тютюнопаління. В Україні нараховують майже 9 млн. активних курців, а це фактично третина всього працездатного населення країни. в нашій країні палить кожний третій підліток 12-14 років і кожний другий підліток, старший 15 років.

За даними ВООЗ, від хвороб, пов’язаних із курінням, щорічно помирає 4 млн. людей у світі. В Україні щороку передчасно помирає близько 100.000 людей через хвороби, пов’язані з палінням.[17]

Виникає запитання, чому люди маючи інформацію про шкідливість наркотиків, алкоголю та нікотину для здоров’я та життя, щораз більше стають узалежненими від таких поганих звичок. Відповідь ми можемо знайти у словах Святішого Отця Івана Павла ІІ, який навчає, що фундаментом будь-якої залежності людини, є назагал «екзистенційна пустка, викликана браком моральних вартостей, а також недовірою до себе самого та до інших людей і, врешті, в сенс життя».

4. Превентивні заходи

Які превентивні заходи можемо здійснити, щоб виправити таку жахливу реальність?

а. Саме перше, створити чітку і продуману державну політику по відношенню до наркотиків, алкоголю та тютюну. Перші кроки зроблені, на кінець Верховна Рада прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реклами”, згідно якого з 1 січня 2009 року на носіях зовнішньої реклами в містах та за їх межами зникне реклама алкоголю, тютюну та слабоалкогольних напоїв. Також у телепередачах буде заборонено наводити будь-яку інформацію рекламного характеру, яка подається у вигляді дикторського тексту та/або звукового супроводу, про спонсора - виробника алкогольних напоїв, його ім’я (найменування) та/або знак для товарів і послуг, що належить спонсору. З 1 січня 2010 року буде заборонена реклама алкоголю й тютюну у друкованих ЗМІ, окрім спеціалізованих видань.[18]

б. Загалом у нашій державі є непогана законодавча база, але на жаль вона існує тільки на папері і є малоефективною, оскільки здебільшого її  виконують  формально, а кошти на її реалізацію не виділяють та контроль не здійснюють.

в. Крім цього, фахівці радять для держави, додатково збільшити розмір акцизу, щоб зробити алкоголь дорогим, а також обмежити місця та час його продажу (те саме стосується й тютюну), посилити з боку влади контроль за продажем напоїв із градусами. Профілактичну роботу розпочинати з дитсадків, поступово трансформуючи псевдонаціональну особливість — поблажливе ставлення до споживання та споживачів алкоголю на його цілковиту протилежність.[19]

Наступна проблема, чи мають підлітки якусь альтернативу підвалам та лавочкам, де часто бачимо їх із пляшками пива в руках? Чи створені належні спортивні майданчики, чи часто є у сільській місцевості різноманітні культурні заходи.

г. Потрібно заборонити  Виконавчій владі на місцях і далі надавати дозволи на розміщення поблизу навчальних закладів точок, що торгують спиртним і тютюновими виробами.

д. У ЗМІ регулярно проводити пропаганду здорового способу життя та дозвілля, широко інформувати громадськість про причини та наслідки шкідливих звичок на українське суспільство.

Багато, хто із занурюється у світ казки. У цій особистій казці панує віра у власну захищеність від усіх небезпек, яка допоможе уникнути негативних наслідків, пов’язаних із ризикованою поведінкою. Багато людей думають, що він не помре, що смерть прийде, але не за ним. Із одної сторони особиста казка може вважатися явищем позитивним, оскільки стимулює на великі справи, підвищуючи повагу до себе самого, а із іншої сторони вона може бути небезпечною, тому-що спонукає людину нехтувати небезпекою ризикованої поведінки, або вважати, що це проблема інших.

е. Проблема невідповідального ставлення до життя, криється у браку належного виховання, виховання поваги до власного здоров’я, яке є цінним Божим даром. Нам потрібно виховати у собі та в інших, уміння керувати собою і відповідати за свою поведінку. Виховання поваги до здоров’я покликане сформулювати мотивації, чому потрібно діяти саме так, а не якось інакше, воно має навчити людину відрізняти потреби від бажань, також воно орієнтоване на емоційне пізнання самого себе.[20]

Висновок

Україна переступила межу нового тисячоліття на превеликий жаль із досить великим багажем різноманітних криз. Найнебезпечнішою є криза цінностей у нашому суспільстві, відхід від християнської моралі і тому неможливо навіть сподіватися на покращення демографічної ситуації при занепаді моралі. Отже нашим головним завданням, завданням особливо Церкви, прищеплювати правдиві цінності, починаючи із кожної поодинокої родини, плекаючи їх у школах та навчальних закладах. Тоді ми зможемо бути спокійними за наші майбутні покоління.

На завершення доповіді, хотів би виділити наступні головні точки:

1. Життя і здоров’я людини – це найбільший Божий дар;

2. Наше головне завдання – це життя розвивати і удосконалювати;

3. Чинники, які найбільше руйнують людське життя, це:

а. Аборти.  Як їх можна подолати? Однозначно заборонити, як злочин проти людства, а у суспільстві виховувати та прищеплювати такі фундаментальні цінності, як любов, вірність, відповідальність, повага;

б. різнорідні загрози збереженню життя, як:

1. наркоманія;

2. зловживання алкоголем;

3. тютюнопаління;

4. злочинність.

4. Превентивні заходи, які ми можемо здійснити, щоб виправити таку жахливу реальність, яка руйнує людське життя, це:

а. створити чітку і продуману державну політику по відношенню до наркотиків, алкоголю та тютюну;

б. збільшити розмір акцизу, щоб зробити алкоголь дорогим, а також обмежити місця та час його продажу;

в. створити належні спортивні майданчики та різноманітні культурні заходи;

г. У ЗМІ регулярно проводити пропаганду здорового способу життя та дозвілля.

Використана Література

 

1. Іван Павло ІІ, Енцикліка Еvangelium vitae, Ватикан 1995.

2.  Священна конгрегація у справах доктрини і віри, Інструкція про повагу до людського життя на його початку і гідність продовження людського роду Donum Vitae, в Документах Католицької Церкви про шлюб і сім’ю, Том ІІ, Львів 2002.

3. Згреча Е., Спаньйоло А., ді П’єтро М., Біоетика, Видавництво «Медицина і право», Львів 2007.

4. Максимова Н., Безпека життєдіяльності. Соціально-психологічні аспекти алкоголізму та наркоманії, Видавництво «Либідь», Київ 2006.

5. Терешкевич Д-Г., Біоетика в системі охорони здоровя і медичної освіти, Видавництво «Світ», Львів 2008.

6. Чабан О., Ящук В., Нестерович Я., Психічне здоров’я, Видавництво «Укрмедкнига», Тернопіль 2008.

7. Faggioni M., La vita nelle nostre mani, Edizioni Camilliane, Torino 2004.

 

Інтернет-ресурси:

http://www.ukrstat.gov.ua.

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=145-17.

http://www.family-institute.org.ua/content.php?id=31&lng=UA&npg=1.

http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=50&c=1076.

http://www.pravdapro.org/true/statistics.php.

http://www.viche.info/journal/910/.

 


[1] Іван Павло ІІ, Енцикліка Еvangelium vitae, Ватикан 1995, н. 39

[2] Пор. M. Faggioni, La vita nelle nostre mani, Edizioni Camilliane, Torino 2004, 319.

[3] Священна конгрегація у справах доктрини і віри, Інструкція про повагу до людського життя на його початку і гідність продовження людського роду Donum Vitae, в Документах Католицької Церкви про шлюб і сім’ю, Том ІІ, Львів 2002, вступ н. 5.

[4] Пор. M. Faggioni, La vita nelle nostre mani, 319.

[5] Пор. http://www.ukrstat.gov.ua.

[6] Пор. http://www.family-institute.org.ua/content.php?id=31&lng=UA&npg=1

[7] Пор. http://www.ukrstat.gov.ua.

[8] Пор. http://www.family-institute.org.ua/content.php?id=31&lng=UA&npg=1.

 

[9] Пор. http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=50&c=1076.

[10] Пор. http://www.family-institute.org.ua/content.php?id=31&lng=UA&npg=1

[11] Пор. Д-Г. Терешкевич, Біоетика в системі охорони здоровя і медичної освіти, Видавництво «Світ», Львів 2008, 115.

[12] Пор. Н. Максимова, Безпека життєдіяльності. Соціально-психологічні аспекти алкоголізму та наркоманії, Видавництво «Либідь», Київ 2006.

[13] Пор. Д-Г. Терешкевич, Біоетика в системі охорони здоровя…., 104.

[14] ДТП – Дорожньо транспортні пригоди.

[15] ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров’я

[16] Пор. http://www.pravdapro.org/true/statistics.php.

[17] Пор. О. Чабан, В. Ящук, Я. Нестерович, Психічне здоровя, Видавництво «Укрмедкнига», Тернопіль 2008, 96.

[18] Пор. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=145-17.

[19] Пор. http://www.viche.info/journal/910/.

[20] Пор. М. Л. ді П’єтро, Виховання поваги до здоров’я, в Біоетика, за ред. Е. Згреча, А. Спаньйоло, М. ді П’єтро, Видавництво «Медицина і право», Львів 2007, 332.

ТОП читають в Богослов'ї

лист. 30, 2009 59189

Четвертий місяць вагітності - Нарешті малюк подав матері сигнал

Запам'ятайте точну дату перших порухів З приводу цього у вагітних часто виникають зайві…
Сповідь
лист. 20, 2013 47110

Як підготуватись до сповіді?

Ви замислюєтеся про те, щоб піти на, але ще не зважилися це зробити? Вас бентежить, що ви…
груд. 03, 2009 46761

Сьомий місяць вагітності: я все чую

Організм малюка вже цілком сформований, підтвердження цьому - народження повноцінних…
груд. 27, 2009 36993

Святі Тайни

Методологія навчання предмету „Святі Тайни” о. Володимир Лось Викладач Духовної…
лист. 30, 2009 34685

Другий місяць вагітності: час вживати фолієву кислоту

Який він - ваш малюк Ваш малюк схожий на велику кому, довжиною 3-4 сантиметри і вагою 2-3…
груд. 03, 2009 26040

Шостий місяць вагітності: "Я вже вмиваюся"

Зовнішній вигляд маляти максимально наближений до новонародженого - чітко вимальовуються…