Маріє гляди, чиї то сліди?
То сліди твойого Сина,
Тут ішла твоя Дитина,
Подивись іди.
І вона спішить, на землю глядить,
Як багриться кров слідами,
Він ішов туди з катами,
На муки страшні.
Он, серед юрби, вже ведуть кати,
І на ньому хрест тяженький,
Це є Син Твій, дорогенький,
Подивись іди.
І вона глядить, а серце щемить,
Бо побачила, пізнала,
Жаль стиснув і заридала,
„Це ж Син мій терпить.”
Цілу ніч не спав, Сину мій любий,
Ти в городі молився,
І до смерті готовився,
Дитино моя.
Дитино моя, де ж ся збираєш?
Де ж ти годен той хрест нести,
І на ньому днесь повисти?
Дитино моя.
Йде Ісус, іде, під хрестом паде,
Рідна Мати го стрічає,
І до нього промовляє,
„Де ж ти, Сину, йдеш?”
Вже кричать кати, щоби дальше йти,
Син на Матір подивився,
Гірко слезами залився,
„Вже, Маріє, йду”.
Мати під хрестом, а Син на хресті,
Серце з жалю умліває,
Як на Сина споглядає,
Маріє, не плач.
Мати вмліває, а Син вмирає,
Сонце з жаху ся сховало,
Щоб на біль не споглядало,
Маріє не плач.
„Народе грішний, що ти наробив?
Я одного Сина мала,
І на тяжкі муки дала,
Що вас за те жде?”
„За любов мою, що я вам вділив,
До стовпа мя прив’язали,
І терневий вінець дали,
За що це таке?”
„Народе грішний, що я вам зробив?
Що ви мене так ізбили,
Обплювали, обсміяли,
На смерть віддали.”
Народе грішний, над тим подумай,
Життя скоро закінчиться,
І страшний суд приблизиться,
Що ж тоді буде?