Маріє гляди, чиї то сліди?

То сліди твойого Сина,

Тут ішла твоя Дитина,

Подивись іди.

І вона спішить, на землю глядить,

Як багриться кров слідами,

Він ішов туди з катами,

На муки страшні.

Он, серед юрби, вже ведуть кати,

І на ньому хрест тяженький,

Це є Син Твій, дорогенький,

Подивись іди.

І вона глядить, а серце щемить,

Бо побачила, пізнала,

Жаль стиснув і заридала,

„Це ж Син мій терпить.”

Цілу ніч не спав, Сину мій любий,

Ти в городі молився,

І до смерті готовився,

Дитино моя.

Дитино моя, де ж ся збираєш?

Де ж ти годен той хрест нести,

І на ньому днесь повисти?

Дитино моя.

Йде Ісус, іде, під хрестом паде,

Рідна Мати го стрічає,

І до нього промовляє,

„Де ж ти, Сину, йдеш?”

Вже кричать кати, щоби дальше йти,

Син на Матір подивився,

Гірко слезами залився,

„Вже, Маріє, йду”.

Мати під хрестом, а Син на хресті,

Серце з жалю умліває,

Як на Сина споглядає,

Маріє, не плач.

Мати вмліває, а Син вмирає,

Сонце з жаху ся сховало,

Щоб на біль не споглядало,

Маріє не плач.

„Народе грішний, що ти наробив?

Я одного Сина мала,

І на тяжкі муки дала,

Що вас за те жде?”

„За любов мою, що я вам вділив,

До стовпа мя прив’язали,

І терневий вінець дали,

За що це таке?”

„Народе грішний, що я вам зробив?

Що ви мене так ізбили,

Обплювали, обсміяли,

На смерть віддали.”

Народе грішний, над тим подумай,

Життя скоро закінчиться,

І страшний суд приблизиться,

Що ж тоді буде?