Папа Бенедикт XVI вважає, що навіть атеїсти бажають побачити Бога: «Бажання побачити обличчя Бога присутнє в кожній людині, навіть невіруючій». Але це бажання реалізується тільки шляхом правдивого наслідування Христа, у втіленні Якого відбулось «щось незвичайне. Подорож, яка розпочалася ще за Авраама, здійснилась. Він є Сином, повнотою всіх одкровень, Посередник, Який показує нам обличчя Бога», - сказав Понтифік під час загальної аудієнції.
З метою «звіщати разом, що Ісус є Спасителем світу» Бенедикт XVI попросив про безперервну молитву за «великий дар» християнської єдності під час наступного тижня, який розпочинається з 18 числа цього місяця.
Попередньо, в своєму повчанні, Бенедикт XVI знову роздумує про значення Різдва в коментарі до Євангелія від Іоанна, в якому апостол Пилип просить Ісуса показати їм Отця. Відповідь Ісуса «вводить нас в саме серце христологічної віри Церкви, бо Господь говорить: «Хто бачив Мене, бачив і Отця» (Ів. 14:9). Це твердження акумулює в собі новизну Нового Завіту, новину, яка з’явилася в печері у Вифлеємі: Бога можна побачити, Він показав Себе в образі Ісуса Христа».
Тема «пошуку обличчя Бога» пронизує весь Старий Завіт. Гебрейський термін «обличчя» зустрічається там не менш, ніж 400 разів, 100 з яких відносяться до Бога». Іудаїзм - релігія, яка забороняє всі зображення, «оскільки Бог не може бути зображений» і «не може бути прирівняний до речі», говорить нам, що «Бог має обличчя, тобто, на звернення до Нього на «Ти» Він реагує, повертає Своє обличчя до нас - як до співрозмовників; Господь нас чує, бачить, розмовляє, заключає союз, Йому притаманна любов. Історія спасіння ― це історія відносин Бога з людством, в яких Він поступово відкриває Себе людині, роблячи Себе і Своє обличчя пізнаним».
У Старому Заповіті зустрічається постать, пов’язана особливим чином з поняттям «обличчям Бога» ― це Мойсей, про якого в книзі Виходу говориться, «що він мав тісне особисте спілкування з Богом», на такому рівні, що Він просив Господа показати йому «Його славу», і відповідь була: «Я появлю перед тобою всю мою доброту і виголошу перед тобою ім'я Господа». І додав: «Лиця ж мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачити Мене і жити». Далі Господь сказав: «Ось місце коло мене, стань на цій скелі; і як проходитиме Моя слава, Я поставлю тебе в щілині скелі й Моєю долонею прикрию тебе, поки не перейду. Потім Я заберу Мою руку, й ти побачиш Мої плечі; лиця ж Мого бачити не можна» (33:18-23). З одного боку, бачимо, що між ними відбувається діалог, як між друзями, але з іншого ― стикаємося з тим фактом, що у цьому житті неможливо побачити обличчя Бога, Який залишається прихованим; спроможність Мойсея бачити обмежена. Отці Церкви говорять так: бачити плечі означає, що ми можемо лише наслідувати Христа і через Нього усвідомити велич Бога.
«Однак, трапилося щось цілком нове після вочоловічення Бога, пошук Його обличчя зазнає суттєвих змін, оскільки тепер ми можемо бачити Його лице: це - лице Ісуса, Сина Божого, Який став людиною».
Отже, бажання пізнати обличчя Бога реалізується через наслідування Христа: таким чином, ми бачимо Його плечі і, нарешті, ми зустрічаємось з Господом як з товаришем, бачимо Його обличчя в особі Ісуса Христа».
Для цього ми повинні слідувати за Ним «не тільки в разі потреби, або коли ми знайшли місце серед наших повсякденних завдань, але постійно». «Все наше існування повинне бути спрямованим на зустріч з Ним, плеканні любові до Нього і любові до ближнього, яка має посідати чільне місце, оскільки в світлі Розп’яття вона дозволяє нам впізнати особу Ісуса в бідних, слабких, стражденних. Це стає можливим тільки в тому разі, якщо істинне обличчя Ісуса нам стало вже знайоме внаслідок слухання Його Слова, і, особливо, в єднанні з Ним у Таїнстві Євхаристії. В Євангелії від Луки є розповідь про двох учнів з Еммауса, які впізнають Ісуса у ламанні хліба, яка є важливою для нас. Євхаристія є великою школою, в якій ми вчимося бачити обличчя Бога, де ми вступаємо в інтимні стосунки з Ним і вчимося в той же час звернути погляд на кульмінаційний момент в історії, коли Він наповнить нас світлом Свого обличчя. На землі ми мандруємо до цієї повноти в радісному очікуванні пришестя Царства Божого».
Роксолана Авдикович для християнського порталу КІРІОС за матеріалами Asia News.