5 лютого 2013 року, в ході Архієрейського собору РПЦ, прийнято «Послання кліру, чернецтву, мирянам та чадам Російської Православної Церкви». Основною тематикою послання є утвердження основної місії Церкви – спасати людей у всіх сферах своєї діяльності – як і в стосунках з державою, так і галузях благодійності та освіти. Торкається послання також проблем збереження приватності особистого життя після запровадження електронних документів, проблем природоохорони тощо.

Також отці Собору помітили, що в минулому році Православ’я відроджувалося як «основа народної самосвідомості, що об’єднує всі здорові сили суспільства», незважаючи на те, що є і люди недоброї волі, котрі займаються наклепами, кощунством, оскверненням святинь. Відповіддю на такі речі, на думку православних отців, мають бути: «молитва, проповідь і утвердження Божої правди…».

Послання Священного Архієрейського Собору кліру, чернецтву, мирянам та чадам Російської Православної Церкви

Документ прийнято Архієрейським собором Російської Православної Церкви 5 лютого 2013 року.

Возлюблені в Господі всечесні отці, пресвітери, високоповажні диякони, боголюбиві іноки та інокині, дорогі браття і сестри – вірні чада Російської Православної Церкви!

Священний Архієрейський Собор, що відбувся в Москві, в Храмі Христа Спасителя 2-5 лютого 2013 року, звертається до всіх вас зі словами апостольського привітання: «Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа! Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові, як воно й годиться, бо ваша віра зростає вельми й любов кожного з вас усіх до інших збільшується» (2 Сол.1:2,3).

Головна турбота Церкви – спасіння людей. Все, що відбувається в нашому церковному житті і у взаємовідносинах Церкви, суспільства та держави, завжди має бути підпорядковано цій меті. Нашу місіонерську, освітню, благодійну та інші роботи слід спрямовувати на спасіння кожної людської душі. Заклик Спасителя: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. (Мт.28:20,21), - залишається найбільш насущним і в наш час. Пам’ятаючи про це, члени Архієрейського собору обговорили багато питань церковного і суспільного життя, прийнявши Соборові визначення та інші документи, звернені сьогодні до Повноти нашої Церкви.

Турбуючись про упорядкування церковного життя, члени Собору визначили на майбутнє процедуру обрання Патріарха на Помісному соборі, уточнили повноваження Помісного та Архієрейського соборів, схвалили здійснене Священним Синодом створення митрополій і нових єпархій. Вони також запропонували вирішення багатьох завдань, що поставлені перед суспільством.

А саме: Священний Собор висловив позицію Церкви в зв’язку з розвитком технологій обліку і обробки персональних даних. Стоячи на сторожі людської свободи, Церква закликає державу не примушувати людей до прийняття таких технологій, які можуть завадити їм вільно сповідувати Христову віру та бути вірними їм в особистих та суспільних справах. Згода християн з різноманітними законодавчими, політичними чи ідеологічними актами також залежить від їх сумісності з християнським стилем життя.

Постійною турботою Церкви залишається піклування про зміцнення сім’ї, про захист від неналежного втручання в її життя, про підтримку міцного зв’язку між батьками і дітьми, про безпеку дітей, в тому числі перед загрозою насилля, жорстокості, розпусти. В зв’язку з цим колом питань Архієрейський Собор виніс судження про реформу сімейного права та ювенальної юстиції, що проводиться зараз в багатьох країнах.

Церква серйозно занепокоєна сьогоднішнім станом природи. Виснаження ресурсів та забруднення навколишнього середовища гостро ставлять питання про збереження різноманіття життя та дбайливе використання дарів природи. Члени Собору висловили позицію Російської Православної Церкви щодо актуальних проблем екології, нагадавши суспільству про відповідальність за збереження Божого творіння.

Пастирів і паству Російської Православної Церкви закликаємо уважно вивчити прийняті Архієрейським Собором документи, в більшості своїй підготовлені в ході трьохрічних дискусії, проведених Міжсоборовою присутністю за участі сотень архієреїв, кліриків, монахів та мирян.

Господь наш Ісус Христос попередив Своїх учнів: «Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ». (Ів.15:19). З апостольських часів історичний шлях Церкви був пов’язаний зі сповідництвом, яке полягало в нелицемірному свідченні істини. Боротьба, що її здійснював «князь світу цього» (1 Кор. 2:12), протягом усієї історії Церкви, мала за мету різними способами відвернути людину від свого Творця і Спасителя. Ця боротьба полягала не лише у спробах спокусити людей на гріх, але і у переслідуваннях послідовників Христа. Але горнило страждань тільки зміцнювало віру і загартовувало вірних чад Церкви. Прикладом терпіння в скорботах є преподобний Далмат Ісетський, канонізований в 2004 році в лик місцевошанованих сибірських святих. Його загальноцерковне почитання було встановлено сьогоднішнім Собором. Преподобний Далмат неодноразово був свідком руйнації заснованого ним монастиря, але кожного разу відбудовував його, строго захищаючи свою віру і церковні правила, зберігаючи при цьому глибоке смирення перед ближніми.

Події минулого року явно показали, що Православ’я відроджується як основа народної самосвідомості, що об’єднує всі здорові сили суспільства - ті сили, які прагнуть до перетворення життя на основі міцного фундаменту, духовно-моральних цінностіей, які увійшли у плоть і кров наших предків. Саме тому людьми недоброї волі Церква була обрана об’єктом боротьби, в якій використовуються брехня, кощунство, погроми храмів, осквернення святинь.

Священний Собор нагадує, що відповіддю на подібні дії мають бути молитва, проповідь і утвердження Божої правди, мирні громадські дії православних християн, примноження діл любові і милосердя. Ми повинні залишатися «світлом світу» та «сіллю землі», щоб люди, бачачи наше «чисте, богобоязне життя», навіть «без слів придбані були» для Христа (1 Пт. 3:1-2). Відстоюючи віру, слід пам’ятати слова Христа Спасителя: «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Ів.13:35).

Реалізуючи церковне служіння, працюючи на ниві Христовій, ми покликані не на словах, а на ділі зміцнювати «єдність духа в союзі миру» (Еф. 4:3), соборно, всі разом: архіпастирі, клір, монахи і миряни. Головне при цьому – прагнути повіряти своє життя Євангелієм. Це - єдиний шлях до переображення будь-якої людини та всього суспільства.

Господь наш Ісус Христос, Начальник життя вічного, нехай укріпить та дасть мудрості всім нам для майбутньої праці.

Переклав для християнського порталу КІРІОС - Тарас Єресман