Голова Інформаційного управління Київської Патріархії Владика Євстратій (Зоря) дав ексклюзивне інтерв'ю християнському порталу КІРІОС. Обговорено тему Всеправославного Собору, відносин між Російською та Грузинською Православними Церквами, святкування 1025-ліття хрещення Русі, необхідність співпраці українських Церков.

Стосовно спільної заяви Патріарха Кирила і Патріарха Іллі, в якій вони пропонують відкласти проведення Всеправославного Собору. Чи УПЦ КП пов'язує цю заяву із зверненням Синоду УПЦ КП до помісних православних Церков?

Я не думаю, що тут є безпосередньо прямий зв'язок, але я абсолютно впевнений, що про ті думки, які виклав там Святіший Патріарх Філарет, Патріарху Кирилу точно було відомо, бо Московська Патріархія відслідковує всі події, які відбуваються в житті Київського Патріархату, і про найважливіше Патріарху Кирилу доповідають: тому зі змістом листа Патріарх Кирил був ознайомлений. І як би хто в Московському Патріархаті чи в інших помісних Церквах не ставився особисто до Патріарха Філарета, але оминути ті принципові позиції, які були висвітлені Патріархом у своєму листі, їм дуже важко, тому що вони спираються не на особисту якусь думку чи уяву Патріарха. Вони спираються на Традицію, на Передання Церкви, на канонічне право, зрештою, на здоровий глузд. Ось і тому я думаю, що - так чи інакше - певні аргументи, які були висловлені Патріархом у листі до глав помісних Церков, вплинули на Патріарха Кирила і на те, що саме така заява прозвучала.

Особисто мене здивувало дуже різке зближення, навіть, можна сказати, своєрідний тандем і однодумність двох Патріархів – Грузії і Росії. Адже нещодавно поміж цими народами було посіяне зерно війни, а зараз очільники Церков не тільки стараються зблизити народи, але й пропагують спільні церковно-політичні думки. Зокрема, йдеться про об'єднання православних народів: така фраза прозвучала в їхніх спільних заявах. З чим це може бути пов'язано?

Я думаю, що тут є багато факторів. Не треба забувати, що і Патріарх Ілля, і Патріарх Кирил разом спільно працювали багато років ще в часи Радянського Союзу. Вони добре знають один одного, і тому, захищаючи, безперечно, кожен інтереси своєї Церкви, разом у них, очевидно, є і спільне бачення, і спільні інтереси. Зрештою, Церкві властиво бути миротворцем. І вписується або не вписується це в якісь офіційні позиції, але Церква повинна працювати для того, щоби долати ворожнечу, долати протистояння між народами. Протягом усього часу свого служіння Патріарх Ілля виявляв себе як патріот свого народу і захисник Грузинської Церкви, і тому я не думаю, що в цій зустрічі заяви, які відбувалися, приведуть до якогось компромісу чи відступлення від тих позицій, які Патріарх займав до цього часу. Навпаки: мені здається, що це – важливий приклад для нас, для України, що є сильна своєю Церквою; а Грузинська Церква має великий вплив в суспільстві, особисто Патріарх користується надзвичайно великою повагою серед грузинського народу. Із сильною Церквою навіть Москва вимушена рахуватися. І тому, якщо стосовно нашої Церкви Москва дозволяє собі якісь різкі заяви чи взагалі - спроби ігнорування чи знищення, то, розуміючи, що така політика точно не підходить до відносин з Грузинською Церквою, Москва підходить з іншого боку. Себто, намагаючись діяти не кнутом, а пряником, і ніби "задобрити" і Грузинську Церкву, і її главу, щоби, можливо, отримати щось корисне і для себе. Але я не думаю, що така політика приведе до того, що Патріарх Ілля і Грузинська Церква відступлять від цих принципових позицій, які для них дуже важливі.

Переносячись від сусідів до нас, до України, до Української Церкви, хочу запитати: які плани в Новому 2013 році прагне зреалізувати Українська Православна Церква Київського Патрархату?

У Київському Патріархаті цей рік пройде під знаком 1025-річчя хрещення Київської Русі-України, і Священний Синод, який нещодавно мав свої засідання, визначив основні заходи, які відбудуться на загальноцерковному рівні. Так, 15 травня відбудеться наукова богословсько-історична конференція, співорганізаторами якої є Київська Православна Богословська Академія та Інститут церковної історії Київського Патріархату. Також відбудуться традиційні вже богослужіння 27 і 28 липня у Володимирському кафедральному соборі. Починаючи від 2008 року, наша Церква щорічно відзначає День хрещення Київської Русі-України на високому загальноцерковному рівні.

Безперечно, запланований хресний хід, який уже став традиційним, і котрий після Літургії у Володимирському соборі має вирушити до пам'ятника князю Володимиру, - там відбудеться молебень. І також важливою подією, можливо, однією з головних подій для Церкви в наступаючому році, стане засідання Помісного Собору. Відповідно до Статуту нашої Церкви, Собор скликається в міру необхідності, але не рідше одного разу на п’ять років. Останній Помісний Собор відбувався у 2008 році з нагоди 1020-ліття хрещення Київської Русі. Тому, відповідно до вимог Статуту, було прийнято рішення про скликання напередодні свята хрещення Русі-України Помісного Собору. Більш детально про програму роботи Собору стане відомо після наступного засідання Синоду, яке і має визначити вже більш конкретно те, які теми буде розглядати Помісний Собор. І також Синод буде займатися безпосередньою організацією підготовки до Помісного Собору. Ось такі на цей рік у нас головні події. Очевидно, що час показуватиме, що, можливо, буде відбуватися і щось інше, про що ми зараз поки точно не знаємо.

От, наприклад у царині екуменічної діяльності цікавить співпраця Київського Патріархату з Українською Греко-Католицькою Церквою. Чи є, можливо, якісь спільні заходи, можливо, плануються спільні акції в рамках того ж самого святкування 1025-річчя хрещення Русі-України?

Поки що якихось досягнень у цьому плані ми не маємо. Але, загалом, наше бачення є таким, що нам треба плідно продовжувати все те, що було зроблено дотепер. Тобто, далі продовжувати спільну працю в двосторонньому та багатосторонньому плані – як у форматі між нашими двома Церквами, так і у форматі Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, зокрема, з таких актуальних питань, як захист сімейних цінностей тощо. Також, безперечно, повинні продовжитись всі ті плани і проекти, які були започатковані раніше щодо співпраці. А якщо виникнуть якісь більш конкретні спеціальні ініціативи, то наша Церква завжди відкрита для того, щоби знаходити мир і порозуміння з нашими братами з Української Греко-Католицької Церкви.

Хотілося б дізнатися Вашої думки відносно міжконфесійного конфлікту, що мав місце у Хмільнику на Вінниччині і був пов'язаний із виділенням тамтешньою владою земельної ділянки під будівництво храму місцевою громадою УГКЦ.

Так, так - я знаю про цю ситуацію. Всім треба розуміти те, що в Україні існують різні християнські конфесії, і тому не можна вважати лише свою конфесію такою, що має якісь певні "ексклюзивні" права лише на основі того, що вона має більшість чи історичну перевагу. Такі конфлікти, які виникають час від часу то з однією конфесією, то з іншою, то в одному регіоні то в іншому, свідчать про нестачу християнських почуттів і християнського розуміння щодо тих, хто поділяє інші конфесійні погляди. Зрозуміло, що будь-які заклики з боку християнина до насильства взагалі неприпустимі. Але, на жаль, це один з болючих прикладів нашої – і теперішньої, і недавньої – історії. Подякуємо Богові, що поступово стихли, певною мірою розв'язалися ті ситуації, які стрясали Галичину на початку 90-х років. Тоді, на жаль, подібних конфліктів із взаємними погрозами побиття, іншими актами насильства, було десятки і сотні. Зараз, дякувати Богові, від цього відійшли. Разом з тим бачимо, що рецидиви такого нехристиянського розуміння, як себе треба поводити із вірними іншої конфесії - теж християнами, але тими, хто не належать до твоєї Церкви, - час від часу знову з'являються. Сподіваюсь, що державна влада все-таки дотримається визначеного законом рівного ставлення до конфесій, захистить законні права і інтереси віруючих щодо права на молитву, на звершення богослужіння. А публічний розголос таких подій допомагає тому, щоби правда торжествувала. Тому, я думаю, тут повинна бути підтримка інформаційна і взаєморозуміння між різними Церквами щодо неприпустимості таких дій і, відповідно, розголошення, що щось таке відбувається, щоби проливати світло на конфлікти і, таким чином, не давати чинити неправду і порушувати закон.

Розмову з владикою Євстратієм вів ієрей Тарас Дзьоба