- Відносини з іншими православними і неправославними християнськими Церквами у нас, можна сказати, добрі. Свідченням того, що у нас ці стосунки добрі, є наша спільна (ВРЦіРО) поїздка в Канаду і США. Ми там представляли релігійну Україну як єдине ціле. І чому нас запросили туди? Тому, що це - унікальне явище, що різні християнські Церкви і релігії не тільки співіснують, а й співпрацюють. Наша співпраця полягає в тому, що ми разом відстоюємо загальнолюдські моральні цінності. А для сучасного світу це дуже важливо. Коли навіть християнська, європейська цивілізація в моральному відношенні поступово понижується. І тому наша співпраця подає приклад. Крім того, ми вже вступаємо у глобалізований світ. У цьому світі виникає питання, чи можуть у цьому глобалізованому світі зберігатися різні мови, культури і релігії. І Україна показує, що можуть не тільки співіснувати, а й співпрацювати. У нас особливо добрі стосунки з УГКЦ, РКЦ, свідченням чого є сьогодні присутність на нашому православному богослужінні єпископа РКЦ Маркіяна, з протестантськими церквами. І навіть з УПЦ МП.
Тому що раніше у нас були дуже напружені стосунки, а зараз вони покращуються. Були спроби, коли Віктор Федорович тільки став президентом. То були спроби Київський Патріархат якщо не знищити, то обмежити його діяльність; але побачили, що УПЦ КП на сьогодні настільки велика, що її зараз знищити взагалі неможливо. Один вчений-політолог сказав, що Київський Патріархат буде існувати при будь-якому президенті, , навіть, якщо, не дай Боже, війна трапиться, то і вона не знищить КП, тому, що він, на сьогодні, за кількістю вірних, тих українців, що підтримують нас, є найбільшим, хоча, порівняно з МП, має набагато менше парафій. Що стосується інших Православних Церков, то в нас є з багатьма з них контакти. Поки що як автокефальну церву КП вони не визнали, але це не значить, що і не визнають. Як вони самі кажуть, потерпіть, все буде. Та ми і самі знаємо, що буде визнання, тому що не можна не визнавати таку велику у світовому православ’ї Церкву, яка за кількістю вірних є другою за кількістю вірних після РПЦ. Тому нас зараз не турбує питання визнання. Нас турбує, перш за все, питання зростання КП, а він зростає, бо ми говорили, що він має 14.5 млн. прихильників при 9 млн. в МП, а зараз нам говорять, що вже поза 15 млн. Значить, росте, а раз росте, то, значить, наближає час обєднання всього українського православ’я в єдину Помісну Православну Церкву. Обєднання обов’язково буде. Чому буде? Тому, що є українська держава, а раз вона є, то рано чи пізно, а в ній таки буде єдина Православна Церква, як і в інших православних державах: Румунії, Сербії, Росії, Болгарії, Греції, Грузії. Там є держава і є своя Церква, от і в нас так буде.
Владико, свого часу Ви заявили про підтримку Януковича щодо газового питання. Пізніше Ви знову висловили про його недоліки в керівництві держави. Як Ви взагалі оцінюєте політичну ситуацію в Україні, на сьогодні, і хто, на Вашу думку, є лідером нації, хто на найближчих виборах може обєднати народ?
- Справа в тому, що на сьогодні, політична ситуація в Україні дуже складна. Говорити, хто буде лідером, а хто – ні, я не маю ніякого права як Патріарх, тому що Церква відокремлена від держави.
Ми не втручаємось в політику. Але, незважаючи не те, що ми не втручаємось в політичні справи, для нас не байдужа держава Україна. Тому, що український народ – наша паства, переважно, православна, і тому доля нашої пастви нас теж турбує і турбує майбутнє України. Ми твердо стоїмо на позиції української державності. І ті політичні сили, які стоять на позиції української державності, незалежності української держави, ми ті сили підтримуємо, а ті політичні сили, які не підтримують українську державу, а хочуть об’єднатися з Росією в єдину державу - чи то російську, чи то радянську, чи слов’янську, чи ще якусь, ми такі політичні сили не підтримуємо. Але в той же час в цих складних економічних і політичних умовах, ми утверджуємо в людях віру і надію, що Україна є і буде і ніякі сили супротивні нічого не зможуть зробити.
Ваша Святосте, в Києві створена така громадська організація як «1 грудня», куди ввійшли відомі, авторитетні діячі української інтелігенції, як Євген Сверстюк, Мирослав Попович, туди також приєднався Глава УГКЦ . Чи запрошували Вас у цю організацію людей і як Ви ставитеся до їхньої діяльності?
- Справа в тому, що це об’єднання виникло з нашої ініціативи. З ініціативи УПЦ КП, УГКЦ і УПЦ МП. Ми запросили тоді цих авторитетних діячів і передали в їхні руки створення цього громадського об’єднання. Це сили, які не належать до тієї чи іншої політичної партії. Вони – українці і вболівають за долю України і тому об’єднались на ґруні захисту українських держави, інтересів, мови і культури. Ось на цих засадах об'єднались авторитети України. А ми, оці три Церкви, благословляємо, але оскільки Кардинал Любомир (Гузар) не є керівником Церкви, то він теж серед цих авторитетів. З одного боку, він представляє Церкву, а, з іншого, Церкву представляє і Верховний Архієпископ Святослав.
Які завдання стоять перед цим об’єднанням? Ну, найперше, це - захист української держави, це - найважливіше; по-друге, всіх інтересів української держави, захист української мови. Це не значить, що в Україні тільки українська мова і більше ніяких. Зараз і російська мова має у нас широке розповсюдження, але сьогодні вже набирають розмах і інші мови, та ж англійська, німецька, тому що починається спілкування з усім світом, а для цього і бізнесменам, підприємцям і фермерам треба знати мову. Тому є потреба в цьому. Тому Україна ніколи не буде проти інших мов, але буде захищати свою державну мову. До цього якраз і покликане оце об’єднання. Так само і для створення помісної Церкви. А ще дуже важливе питання – це питання землі. Сьогодні для України дуже небезпечно продати багату українську землю іноземцям. Тому це об’єднання має намір захищати українську землю, щоб вона хоч і продавалась, але не іноземцям. Щоб українська земля залишилася українською, але служила і іншим народам.
Сьогодні, у Свято Трійці дуже доцільно вести питання про українську мову, оскільки, як ми знаємо, Дух Святий зійшов на апостолів і вони заговорили різними мовами, в тому числі і українською. Як Ви дивитеся, щоб сьогоднішній день ще вважати днем благословення української мови і, можливо, вшанувати його на церковному рівні?
- Я вважаю, що такого свята української мови Церква не може встановити. Але якщо це потрібно для підтримки української мови, то таким святом є свято Кирила і Мефодія, які вводили слов’янську мову тоді, коли вважалося, що пануючими в Церкві є грецька, латинська і єврейська. А вони слов'янську мову впровадили в Богослужіння. Якщо вони слов’янську в той час впроваджували, то ми тепер українську мову затверджуємо як богослужбову мову, і це правильно, тому що віруючі повинні молитися рідною мовою і розуміти, те про що вони говорять Богу і те, що вони просять.
Ваша Святосте, цьогоріч до ЄВРО 2012 було створено спеціальний образ, на якому зображено Ісуса Христа, який тримає церковний мяч, а матінка Божа вказує на футбольне поле. Як на вашу думку чи правомірне написання цієї ікони і як православних християнам ставитися до єврочемпіонату?
- До цієї ікони я ставлюсь негативно, тому що футбол є пристрасна гра, а Церквою не підтримується все пристрасне. Коли людина знаходиться у такому стані божевілля, тому Христа з цим божевіллям поєднувати не треба. Чемпіонат, як саму гру, ми підтримуємо, а от це божевілля, коли людина втрачає свою свідомість – Церква не підтримує, бо це є пристрасть гріховна. І святі отці завжди виступали проти пристрасних ігор. Хоча апостол Павло порівнював подвиг християнина зі змаганням, але не з божевіллям. Тому ікону ми не благословляємо таку, Христа з футболом, і не можна до такої ікони молитися. Пристрасть є пороком, а гра сама по собі – благословляється.
Ваша думка щодо відомої ікони Сталіна, яка знаходиться в Санкт-Петербурзі. Чи є подібні ікони в Київському Патріархаті і чи можливо це?
- Ну, по-перше, Сталін увійшов в історію як тиран і кат, з ім'ям якого пов'язаний геноцид українського народу. З ім'ям якого пов'язано мільйони жертв тоталітарного режиму. І таку особу прославляти і називати святим – неможливо, бо це означає благословляти таке насильство над людством. Я думаю, що ні українська, ні російська Церква не причислять до собору святих ні Сталіна, ні йому подібних. Цього не буде, бо тоді святі повстануть проти цього, не приймуть у свій собор таких «святих».
Ваша святосте, порівняно з президентом часів В. Ющенка, і з президентством В. Януковича на скільки зменшилася кількість запрошень на урочистості глави і духовенства УПЦ КП?
- Президент, Віктор Янукович ставиться рівно до всіх християнських конфесій, і тому на державні заходи запрошуються представники всіх конфесій: і Московський, і Київський патріархат, і греко-католики, і представники інших релігій. Ми не відчуваємо цього нерівного ставлення. Але в деяких областях дається пріоритет Московському патріархату, а Київський відстороняється, наприклад: в Харкові на мироприємства державного характеру не запрошувались Київський патріархат і Греко-католицька Церква, але запрошувались Московський патріархат та іудеї. Але це - виняток. Тому якщо говорити про нерівне ставлення, то таке спостерігається тільки на рівні окремих областей, а на рівні державному – ставлення рівне.
Владико, нещодавно ви брали участь у програмі Шустера. Такі програми мають доцільність, вони щось вирішують, вони щось несуть людям, які Ваші висновки?
- Вони не вирішують, але вони виявляють хто є хто. І ця програма, в якій я брав участь, вона виявила позицію комуністів, і позицію інших політичних діячів, і церковних діячів. Тому я не можу сказати, що вони не корисні, вони показують обличчя кожного. Ви побачили обличчя комуністів, а якби не було цієї програми, то ви б не знали, хто такі комуністи.
В контексті євроінтеграції України і процесів глобалізації. Які виклики православній Церкві?
- Ми йдемо в Європу і треба йти в Європу, тому що Європа цивілізовано стоїть вище, ніж інші держави. Там вищі технології, там соціальне забезпечення краще, там багато що краще. Але це не означає, що там все краще і що ми з Європи повинні брати все, що там є. Ні, ми повинні з Європи брати те, що краще, але не брати поганого. А у нас не все погане. Якщо у нас технології нижчі, і через це ми менш конкуренто спроможні, то зате у нас мораль вище, і церква більш активно впливає духовно на суспільство, ніж у Європі.
А зможе Церква протистояти?
- Зможе. Сказати що вона подолає – не можу, тому, що Господь відкрив, що буде відступлення від християнства, пониження моралі. Христос сказав, що коли Я прийду вдруге, то навряд чи знайду велику віру на землі. Тому-то сказати, що Церква все подолає – не можемо, бо Господь сказав, що буде відступлення, але те, що Церква буде боротися проти цього – сказати можемо. І те, що Церква впливає на Європу – наприклад, ми заявимо, що не будемо приймати одностатеві "шлюби", ви собі можете, - а ми не будемо. Всеукраїнська рада Церков вже заявила, що вона ніколи не прийме одностатеві шлюби навіть якщо ми увійдемо в Європейський союз. Потрібно у них брати добре, а поганого не брати і своє добре їм давати, а погане не брати, в нас і свого поганого достатньо.
Ваша святосте, є така приказка, що соромно бути багатим у країні бідній. Ми пам’ятаємо одіозні приїзди із Москви Патріарха Кирила з дорожезними годинниками на дорожезних авто. Ми пам’ятаємо сюжети по телебаченню з приводу авто намісника Києво-Печерської Лаври. Як Ви ставитися до того, що часом транспортні засоби деяких священнослужителів дорівнюють вартості побудови церкви в окремо взятому селі?
- По-перше, я хочу сказати про наше ставлення до «Руского міра», який пропогує патріарх Кирил. У нас негативне ставлення до цього так званого «Руского міра». Це звичайна Російська імперія під виглядом «Руского міра», тому, що в основу вони ставлять російське православіє і російську мову. А Україна і весь колишній радянський простір складається із різних Церков і різних релігій, тому не треба православіє утверджувати насильно. Ми за те, щоб всі були православними, бо це - істинна Церква , але не шляхом сили, а там - сила. Друге – це мова. Якщо російська мова повинна бути в «Руском міре», то це означає, що української не повинно там бути, а це протирічить нашим національним інтересам. Тому у нас ніякого «Руского міра» не буде, його ідея похована. Україна не сприймає «Руского міра».
Що стосується збагачення духовенства і єпископства – це порок цих людей, і від таких людей відступає Божественна благодать. Те, що в Церкві є такі – ми бачимо. Але Юда теж був серед дванадцяти апостолів, це ж не означає, що ті одинадцять йшли неправильною дорогою. Юда був як виняток серед апостолів, і Христос знав, що він є зрадник, але не відрізняв його серед інших. Так і ці: вони священники, архиєреї, єпископи Церкви, але це не означає, що вони духовні. Вони не духовні, тому що роблять ставку на земні багатства, а не думають про життя вічне. Тому в Церкві вони є, але за ними не треба йти.
Що стосується машин, то кожний хоче мати краще. Коли ви будете вибирати між радянською машиною і європейською, то ви захочете їздити на європейській, а не на радянській, яка може серед дороги зупинитися. Тому не треба засуджувати гарні машини. Але гроші потрібно, насамперед, витрачати на найнеобхідніше, а не на розкіш. Тому, якщо ці машини потрібні для кращого служіння Церкві, то потрібно їх мати, але якщо цим ти хочеш показати, що ти такий багатий, то це - гріх.
Київський Патріархат виступає проти передачі Київської і Почаївської Лаври у власність УПЦ. Чому ця ініціатива є?
- Тому, що Лавра, і одна і друга, є національною українською святинею, не святинею Московського патріархату. Тому в ці святі місця повинні мати рівний доступ всі, хто приходить молитися туди. Якщо ж це буде власністю Московського патріархату, то монахи можуть перейти в Київський патріархат, а приміщення Лаври залишається за Москвою. Тому ми хочемо, щоб ці святині належали державі, а держава надавала рівний доступ до цих святинь усім. Сьогодні ці святині є у розпорядженні Московського патріархату і ми, поки що, не виступаємо проти, але, коли об'єднаємось в одну Церкву, то це будуть наші загальноукраїнські святині. Небезпека полягає в тому, що може таке трапитись, що монахи перейдуть до Київського патріархату, а Москва скаже: «а приміщення наші, і належать російській державі», як це трапилось у Франції з храмом у Ніцці. Цей храм належав громаді, яка знаходиться у складі Константинопольського патріархату, а французький суд, на вимогу російського уряду, виніс рішення, що майно (приміщення), належить Росії як державі. І тому ту російську громаду, але яка знаходиться у складі Константинопольського патріархату, звідти вигнали. І у нас таке може бути, що Почаївська Лавра буде власністю Російської держави. Тому ми проти цього виступаємо і закликаємо, щоб ми захищали майно української держави, національні святині українського народу.
Київський патріархат відзначив двадцятиліття, увесь цей час ви очолювали його і планувала церковну політику в Україні в рамках цієї конфесії. Ми знаємо які були духовні проблеми на початку незалежності, а які проблеми є в сучасній духовності?
- Для православних українців найбільшою проблемою є об'єднання в одну Церкву. Якщо ці дві українські Церкви об'єднаються в одну помісну Церкву, то це вирішить дуже багато проблем - не тільки церковних, а й державних, тому що Церква єдина консолідує українське суспільство, вже його розділити буде дуже важко. Церква, як цемент, скріпить це суспільство і його вже розділити буде неможливо. Тому ми і боремся за об’єднання всього українського православ’я в одну Церкву. Тоді ця Церква, як єдина, буде більш ефективно боротися з моральними недоліками.
З прес-конференції, даної Патріархом Філаретом у Луцьку під час святкування
храмового празника кафедрального собору Святої Трійці 4.05.2012