Жив в одній країні скотар. Був він чесний і передбачливий, ніколи і нікого не ображав, і всі його отари паслися в горах і на луках без нагляду, і ні звір їх не ображав, ні людина, тому що не було в нього ворогів.

Жив у цій же країні ледар і нероба. Ось зустрічає його одного разу цей скотар і питає:

- Як ти живеш?

- Ледве дихаю від голоду.

- Ходімо до мене, попрацюєш рік, дам тобі пару добрих биків - зореш, засієш собі поле, будеш ситий.

Подумав ледар: "Ось ще, працювати через пару биків. Кажуть, у нього вівці самі пасуться, піду та відберу собі що захочу."

Подумав і пішов. Піднявся в гори і бачить: розсипалася худоба по горах, а пастухів немає. Тільки він наблизився, як вся безліч худоби в одному місці скупчилася. Підійшов і ледар і бачить: стоїть серед худоби крихітний чоловічок, а корови і вівці до нього лащаться. Здивувався ледар і запитує:

- Що ти за створіння?

- А я - Щастя господаря цього стада.

- А де моє Щастя?

- Твоє на такій-то горі, під таким-то кущем.

Пішов ледар, ледве доплентався до гори, стомився, приліг під якимсь кущем і задрімав. Коли прокинувся, сонце вже заходило. Раптом чує: зітхає хтось. Бачить, лежить під кущем чоловічок - шкіра та кістки, лежить-охає.

- Що ти за створіння?

- А я твоє Щастя.

- Ах ти, нероба! - Розсердився ледар. - Я з голоду помираю, а ти лежиш тут, нічого не робиш!

- Ти сидиш без діла, а я - тим паче! - відповіло Щастя.