Священики Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ КП підписались під зверненням до духовенства УПЦ Московського патріархату про те, щоб хоча б розпочати обговорювати питання об'єднання в єдину Помісну Українську Церкву. Духовенство мало б почати спілкування, адже цього дуже хочуть православні. Хто як не священики мають дати українським правосланим віру і надію на єдність у Церкві і державі. Священики Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ КП роблять крок до початку спілкування і пропонують зробити цей крок священикам УПЦ МП на Буковині.
Текст звернення.
Ваше Блаженство!
Як православні християни, діти українського народу і громадяни своєї країни, ми не лишаємося осторонь хвилюючих подій, відлуння яких сягає далеко за межі України. Ми живемо в умовах кривавої війни, яка щодня забирає життя наших братів і сестер. Жорстока дійсність вимагає від нас і жорсткої риторики, усе має бути названо своїми іменами і голос Церкви має звучати не інакше, як пророчий голос. Як засвідчують факти, до напруженої ситуації в Україні, свідомо чи не свідомо, доклались і релігійні керівники Росії. І тоді, коли щирі українці зустрічали Московського Патріарха Кіріла з хлібом і сіллю, кремлівські поплічники у складі його охорони відправляли на українську землю Гіркіна-Стрілкова і йому подібних, які пізніше й стали організаторами захоплення Криму та роздмухування терористичних і воєнних дій на Донбасі. Сьогодні, як ніколи, необхідне об’єднання нації, єднання всіх жителів України, бо лише єднання може привести нас до перемоги над ворогом.
Ми щиро просимо Вас обговорити питання щодо перепідпорядкування Вашої релігійної громади істинно Українській Церкві, бо тільки спільне палке прагнення до єдності приведе до визнання Української Помісної Церкви, адже саме Київ започаткував християнство у 988 році, що поширилося на землі Київської Русі, а Москва лише п’ять століть пізніше одержала Патріаршу місію. Своїм об’єднанням ми не тільки дотримаємось найбільшої релігійної цінності – «Полюби ближнього свого як самого себе», але й примиримо батьків та дітей, рідних братів і сестер, які у свій час, після здобуття Україною незалежності, не без впливу промосковських сил, розійшлися по Церквах різних Патріархатів. Разом з мільйонами православних українців вважаємо, що Сам Бог підводить нас до тієї межі, коли, подібно до Авраама і Лота, шляхи котрих в якийсь момент розійшлися, – не для того, щоб розірвати їхні стосунки, а саме щоб їх зберегти і кожному здійснити власне покликання, – історичні шляхи УПЦ та РПЦ мають остаточно розійтися, аби кожна з Церков виконувала своє покликання у світі успішно, не спотикаючись на каменях ідентичності.
Отже, лишивши у минулому всіляку упередженість та особисті амбіції, треба визнати, що УПЦ не лише має усі підстави для отримання цілковитої незалежності, але більше того – цього потребує від нас строге слідування канонічному праву Церкви.
Ми пам’ятаємо, що у листопаді 1991-го року воля переважної більшості ієрархів, кліриків, ченців та мирян, що представляли Собор УПЦ, була у тому, щоб випросити у Московської патріархії дарування автокефалії. І це прохання таки було передано в Москву, і розгляд його було відкладено до зібрання Помісного Собору РПЦ. Щоправда, після того Помісні Собори збиралися, але згадане прохання не розглядалося. Просимо Ваше Блаженство посприяти тому, аби прохання про дарування цілковитої самостійності нашій Церкві було розглянуто Московським патріархатом, а, за потреби, і Вселенським патріархатом, якнайшвидше.
Ми усвідомлюємо і те, що дарування автокефалії утруднюється, зокрема, з причини розділеності українського православ’я. Розуміючи, що причина цього розділення не в одній зі сторін конфлікту, а неодмінно в кожній зі сторін (долю провини можна оговорювати окремо), слід виявити всю можливу для Церкви ікономію, поблажливість та протягнути руку помочі нашим братам і сестрам поза УПЦ. Нам не треба боятися вибачитись за минулі і нинішні гріхи, навіть якщо ми у серці вважаємо, що наші провини неспівмірні з їхніми. Христос, що умиває ноги грішникам, являє нам приклад дієвої любові, яка здатна підкорити серце брата. Просимо Ваше Блаженство зробити усе можливе і навіть неможливе для якнайшвидшого загоєння рани церковного розколу.
Хай береже Вас Бог і благословить на добрі діла.
Священики УПЦ КП
Християнський портал КІРІОС, за матеріалами прес-служби Хмельницької єпархії УПЦ КП.