У "старостильних" християн східної традиції Різдво Пресвятої Діви МАРІЇ - 21 вересня. У невеличкому галілейському місті Назареті жила літня подружня пара - Іоаким і Анна. Обоє були праведні і благочестиві. Святе подружжя Іоаким і Анна довгий час були бездітними і плакали про те, що у них немає дітей. Одного разу Іоаким у велике свято приніс в Єрусалимський храм дари Господу Богу. Але священик не захотів прийняти дарів Іоакима, тому що він був бездітний, а діти вважалися благословенням Божим.
Тим часом дружина його, що залишалася вдома, теж почула, що первосвященик в храмі відмовився прийняти їх дари через бездітність. Вона дізналася також, що чоловік її, засмучений і плачущий, пішов у пустелю, і сама заплакала. Анна пішла у свій сад, сіла під деревом лавровим, зітхнула і, глянувши на небо повними сліз очима, помітила вгорі, на дереві, гніздо, в якому пищали маленькі пташенята. «Навіть птахи мають дітей, а у нас немає такого щастя у старості», - подумала Анна.
Раптово їй з'явився ангел Господній. Він сказав: «Ти зачнеш і народиш Дочку, благословенну, вище всіх. Через Неї отримають благословення Боже і всі земні народи. Через Неї буде дано всім людям Порятунок. Ім'я їй буде Марія».
Або, таким чином (за лексикою св. апостола Павла) багаточисельні "гілки" - представники всіх племен і мов, народів і рас походженням з усуціль неплідної "дикої оливи" огидного і згубного язичництва отримали благословенну, благодатну можливість бути ґрунтовно "прищеплені" до вельми "доброї оливи" спасаючої і зцілюючої (духовно і фізично) християнської віри. При цьому переконливо демонструючи і доводячи всьому оточенню, "що ви стоїте в одному дусі, змагаючись однодушно за [цю] віру євангельську", котру міцно "тримає" її потужний - заснований, добре удобрений і виплеканий Господом старозавітній "святий початок" - "святий корінь" (Рим.11:16-24; Фил.1:27). І, врешті-решт, коли припиниться "потоптання Єрусалиму язичниками" й, відповідно, "скінчаться часи язичників" (Лк.21:24), то тоді до Божого - Христового "спасіння" остаточно й благословенно "ввійде повна кількість язичників", разом з якими і "ввесь Ізраїль спасеться" (Рим.11:11,25,26).
У той же самий час ангел з'явився в пустелі і Іоакиму. Він сказав: «Іоакиме! Бог почув твою молитву, і Він даруватиме тобі Свою благодать. Твоя дружина Анна зачне і народить тобі Дочку, яка буде радістю для всього світу. Ось тобі знак, що я говорю тобі правду: йди до храму до Єрусалиму, і там, біля Золотих воріт, знайдеш свою дружину Анну, якій я сказав те ж саме».
Здивований Іоаким, дякуючи всім серцем Богові, з радістю поспішно вирушив у Єрусалим, до храму. Там, як сказав йому ангел, він побачив Анну, що молиться Богу біля Золотих воріт, і розповів їй про ангела. Вона також розповіла чоловікові про все, що бачила і чула про народження Дочки. Помолившись Господові і вклонившись Йому в храмі, подружжя повернулося додому.
Через дев'ять місяців у Анни народилася Дочка, найчистіша і найблагословенніша. Очевидно, будучи зачатою у звичайний, природний спосіб, то саме це Її народження від до того геть неплідних немолодих батьків, безперечно, було Божим дивом. Вища за все, що було коли-небудь раніше створено, Вона - початок нашого спасіння, наша молитовна заступниця перед Богом. Про Різдво Її раділи небо і земля. З нагоди Її народження Іоаким приніс Богові великі дари і жертви, отримав благословення первосвященика, священиків і всіх людей за те, що удостоївся благословення Божого. Потім він влаштував у своєму будинку великий бенкет, і всі присутні веселилися і славили Бога.
Свято Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже давніх Богородичних празників, хоча не можна точно визначити часу, коли він з'явився. Про нього згадують свв. Йоан Золотоустий, Прокл, Епіфан, Августин і Роман Сладкоспівець. Близькосхідне передання каже, що свята Єлена († 330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V сторіччі про цей празник згадує Служебник Папи Геласія (492-496).
Стихири і гімни на честь цього празника уклали патріярх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (VI ст.), святий Андрій Критський і патріярх Сергій (VII ст.), святий Йоан Дамаскин і патріярх Герман (VIII ст.), святий Йосиф Студит (IX ст.). Офіційне введення цього свята у візантійському цісарстві приписують цісареві Маврикієві (582-602).
Зі Сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці перейшов на Захід: спочатку в VII ст. до Риму, а звідси в пізніших віках поширився на цілу Латинську Церкву. 8 вересня (за старим стилем і, відповідно, 21 - за новим) стало празником тому, що того дня сповнилося дев'ять місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні святої Анни, а також тому, що того дня мало бути посвячення храму на її честь в Єрусалимі. Наша Церква святкує цю подію зачаття Преблагословенної Богородиці (за старим стилем) 9 грудня (22 - за новим). Празник Різдва Пресвятої Матері Ісуса належить до 12 великих свят нашого церковного року. Він має один день передпразденства і тільки чотири дні попразденства з огляду на свято Воздвиження Чесного Хреста.
Сьогодні, в свято Різдва Божої Матері, візьмімо собі приклад з Пресвятої Діви Марії. Молячись Богові та очікуючи, що вислухана буде наша молитва, - докладімо трохи більше зусиль та старань. Просімо Господа Ісуса Христа, щоби, зокрема, через праведне й боговіддане життя Пресвятої Діви Марії Він навчив нас добре молитись, постійно читати й розважати над Святим Письмом. І - будучи натхненними та провадженими Його Святим Духом (та в стані щирого розкаяння, подяки і благоговіння перед Всевишнім Творцем) - цуратися й уникати гріха. Та, відповідно, - завдяки й заради Своєї хресної жертви й славного Воскресіння - простив та помилував, зцілив (душу і тіло) і спас нас! Амінь.
* * *
А також. Чимало сучасних подій і знамень, в т. ч., передусім, на Святій Землі і довкіл на Близькому Сході, а також і у нас в Україні та довкіл неї тощо й, загалом, у цілому світі, свідчать і доводять, що в нашу нинішню добу ми, судячи з усього, живемо якраз уже в завершально-ЕСХАТОЛОГІЧНІ - "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) Історії спасіння людського роду. Тобто: коли ось поволі зближається оте - згадане вище - припинення "потоптання Єрусалиму язичниками" (як Єрусалиму близькосхідного, так і Другого - Києва) та, відповідно, "закінчення часів язичників". Й тому-то не дивно, що нині все густіше й щільніше диявольсько-демонічні "ось, темрява землю вкриває, а морок - народи" (Іс.60:2). Й цілком досить логічно й зрозуміло, що чимале "горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо до вас зійшов диявол у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу" (Одкр.12:12).
І от одним з найпереконливіших проявів цієї неймовірної диявольської люті, вочевидь, є спалах 24 лютого 2022 р. чергового і, причому, значно масштабнішого і криваво-руйнівного і нищівного (і, по суті, близького до геноциду) витка збройної агресії вкрай озвіріло-сатанинського кремлівського режиму проти незалежної України... І слава Богу за Україну та її відважних захисників-героїв!
В т. ч. спостерігаючи і досвідчуючи навкруг (і навіть у деяких християнських структурах і спільнотах) "велике відступлення", маємо добре розуміти, що, дуже схоже, чи не от-от "відкриється чоловік гріха, син погибелі [Антихрист], який противиться і звеличується над усім, що зветься Богом, або святинею, так що в храмі Божому сяде він, як Бог, і за Бога себе видаватиме" (2Сол.2:3,4). І цим правдивим "храмом Божим", як відомо, передусім, якраз і є наше людське СЕРЦЕ!
Разом з тим, напевно, не все так дуже й повсякчас погано і всуціль безпросвітно. Й, зокрема, на прикладі того ж Різдва Святої Марії варто і слід завше та скрізь нам пам'ятати про те, що, як наголошував Спаситель, якщо щось "для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові" (Мк.10:27).
Й тому наполегливо молімо й благаймо всемогутнього й милостивого Бога-Творця, аби, як і обіцяє Його Слово Боже, "і буде в останні дні, говорить Господь, - виллю Я від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть. І на слуг Моїх і на слугинь Моїх у ті дні виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати" (Діян.2:17,18). Тобто просімо, щоби щедро й потужно Він вилив цю благодатну суперзливу Святого Духа й, насамперед та особливо, над нашим багатостражденним українським краєм: щодо близькосхідного регіону - "на землі північній" (Зах.6:8).
І щоби, зрештою, наш християнський народ та, загалом, усі довколишні нації та етноспільноти побачили та, відповідно, були освітлені й рясно поблагословлені цією небувалою до того Божою славою і благодаттю - величним і масштабним Господнім чудом "нової П'ятидесятниці": "а над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. І прийдуть народи до світла твого, і царі - до сяйва, що сходить над тобою... і... багатство моря повернеться до тебе, надбання народів прийде до тебе" (Іс.60:2,3,5)!
І, як виглядає, виконання цього останнього пророцтва - і, передусім, якраз щодо України - конкретно розпочалося саме в перебігу вищеозначеної російсько-української війни...
"Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря - явлення Його, і Він прийде до нас, як [довгоочікуваний рясний] дощ, як пізній дощ зросить землю" (Ос.6:3). Й тоді "Господь буде Царем над усією землею; у той день буде Господь єдиний, і ім'я Його єдине" (Зах.14:9).
"Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр.22:20).
[Про ДУХОВНЕ значення і роль благословенної "взаємодії" обох Небесних покровителів України - Божої Матері та св. Архистратига Божого Михаїла у всесвітній Історії спасіння людського роду (Одкр.12:1-17), в т. ч. в історичній долі якраз нашого краю та його народу і, особливо, в останні десятиліття (та деяку дотичну тематику), на цьому ж порталі опубліковані відповідні роздуми і спостереження. І ознайомитися з ними можна, якщо в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати й відкрити такий текст (заголовок): "21 листопада - Святкування Собору Архистратига Божого Михаїла... - Кіріос".]