Святкування Собору Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних встановлено на початку IV століття на Помісному Соборі Лаодикійському, що відбувався за кілька років до Першого Вселенського Собору. Лаодикійський Собор 35-м правилом засудив і відкинув єретичне поклоніння ангелам, мовляв, як "творцям" і "правителям" світу і затвердив істинне й праведне їх шанування. Святкується в листопаді - дев'ятому місяці від березня (з якого в давнину починався рік) - відповідно до числа 9-ти чинів Ангельських.
Восьмий же день місяця вказує на майбутній Собор всіх Сил Небесних в день Страшного Суду Божого, який святі отці називають "днем восьмим", бо після віку цього, за кілька тижнів, наступить "день осьмий", і тоді "прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним" (Мт. 25, 31). "І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба" (Мк. 13, 27). І в цьому вселенському "збиранні" Своїх обранців Господь особливим чином наголошує, що "ось, Я приведу їх із країни північної і зберу їх їз країв землі..." (Єр. 31, 8), про що детальніше і конкретніше мова піде тут дещо нижче (далі)...
Чини ангельські поділяються на три ієрархії - вищу, середню і нижчу. Кожну ієрархію становлять три чини. У вищу ієрархію входять: серафими, херувими, престоли. Ближче всіх Пресвятої Трійці знаходяться шестикрилі Серафими (полум'яніючі, вогненні) (Іс. 6, 2). Вони полум'яніють любов'ю до Бога та інших спонукають до неї.
Після Серафимів знаходяться многоокі Херувими (Бут. 3, 24). Їх ім'я означає: вилив премудрості, бо через них, сяючих світлом Богопізнання і розуміння таємниць Божих, посилається мудрість та просвіта для істинного Богопізнання.
За Херувимами – Богоносні за благодаттю, даною їм для служіння, престоли (Кол. 1, 16), що таємничо і незбагненно носять Бога. Вони служать правосуддю Божому.
Середню ангельську ієрархію становлять три чини: Господства, Сили, Власті.
Господства (Кол. 1, 16) володарюють над подальшими чинами ангелів. Вони наставляють поставлених від Бога земних володарів мудрому керуванню. Панування вчать володіти почуттями, приборкувати гріховні прагнення, поневолювати плоть духу, панувати над своєю волею, перемагати спокуси.
Сили (1 Пет. 3, 22) виконують волю Божу. Вони творять чудеса і посилають благодать чудотворіння та прозорливості угодникам і служителям Божим. Сили допомагають людям у несенні послуху, зміцнюють у терпінні, дарують духовну фортецю і мужність.
Власті (1 Пет. 3, 22; Кол. 1, 16) мають владу приборкувати силу диявола. Вони відводять від людей бісівські спокуси, стверджують подвижників і богопосвячених, оберігають їх, допомагають людям у боротьбі зі злими помислами.
У нижчу ієрархію входять три чини: Начала, Архангели і Ангели.
Начала (Кол. 1, 16) володарюють над нижчими ангелами, направляючи їх до виконання Божественних повелінь. Їм доручено керувати всесвітом, охороняти країни, народи, племена. Начала наставляють людей віддавати кожному честь, належну його званню. Вчать зверхників виконувати посадові обов'язки не заради особистої слави і вигод, а заради честі Божої і користі ближніх.
Архангели (1 Сол. 4, 16) звіщають про велике і преславне, відкривають таємниці віри, пророцтва та розуміння волі Божої, зміцнюють в людях святу віру, просвіщаючи їхній розум світлом Святого Євангелія.
Ангели (1 Пет. 3, 22) найбільш близькі до людей. Вони сповіщають наміри Божі, наставляють людей до доброчесного й святого життя. Вони зберігають віруючих, утримують від падінь, підіймають занепалих, ніколи не залишають нас і завжди готові допомогти, якщо ми побажаємо.
Всі чини Небесних Сил носять спільну назву Ангелів - по суті свого служіння. Господь відкриває Свою волю вищим Ангелам, а вони, в свою чергу, просвіщають інших.
Над усіма дев'ятьма чинами поставлений Господом святий Архистратиг Михаїл (ім'я його в перекладі з гебрейської - "хто як Бог") - вірний служитель Божий. Він-бо скинув з Неба вкрай згорділого богозаздрісника й ненависника - Люцифера (сатану) разом з іншими - підпорядкованими йому й відпалими і злобними, нечистими духами (демонами й бісами). А до решти Ангельських Сил він вигукнув: "Будьмо уважні! Станьмо побожно перед Творцем нашим і не помислимо неугодного Богові!" Очолюване Архангелом Михаїлом могутнє Господнє Військо завжди ставало (й подосі стає) на перешкоді всіляким підступним диявольським намірам і задумам. У т. ч. щодо жорстоко-кривавого утвердження на землі різних нечестиво-беззаконних загарбницьких імперій. А, тим паче, спробам створення й утвердження очолюваної Антихристом (та його лжепророком) ультратоталітарної і вельми огидної в очах Божих - ледь не всесвітньої, глобальної суперімперії зла, темряви і богозневажного мракобісся. (І що, як виглядає, наразі стрімко насувається і наближається.) І дуже схоже, що у цьому сенсі і саме у теперішній час ми переживаємо чи не найскладніший і найважчий, а разом з тим - і вельми відповідальний та, мабуть, визначальний період Історії спасіння людського роду. Або, як наголошує у цьому зв'язку Боже Слово, надзвичайно диявольсько-демонічні "ось, темрява землю вкриває, а морок - народи" (Іс. 60, 2). Й тому чимале "горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що [вже] небагато йому залишилося часу" (Одкр. 12, 12).
* * *
І в цьому контексті, одначе, Господь, ототожнюючи Себе із старо- й новозавтнім Божим людом - "той, хто торкається вас, торкається зіниці ока Його" (Зах. 2, 8,11), - так попереджає цих Своїх запеклих ворогів на Близькому Сході та деінде по цілому світі: "Чи хочете воздати Мені помсту? Чи хочете воздати Мені? Легко і скоро Я поверну помсту вашу на голови ваші" (Іоїл 3, 4). У т. ч. - серед різних й усіляких - і тих з них, котрі походять "із крайньої півночі", тобто з очолюваної "верховним князем" (правителем) на ймення "Ґоґ" імперії "Маґоґ", різновекторні агресивно-загарбницькі домагання якої символізує "Тувал" (Тула, Тубил-Тобольськ, Тбілісі-Тіфліс, Тува). І де домінуючим і пануючим етносом є народ "Рош" (Рос). А столиця її - "Мешех" (Месек, Моска), і подосі на її головній ("червоній") площі "де стоїть престіл сатани" (копія пергамського). Що "усі вони досконало озброєні, велике зборище". І які "в останні роки" і "в останні дні" всесвітньої Історії спасіння людського роду зухвало й цинічно вдеруться й, поміж іншого, "щоб учинити грабіж" і "захопити велику здобич", зокрема, в сусідній, причому зовсім "неукріплений край". Котрий (подібно до близькосхідного регіону) лежить "посеред землі" і в якому розташовані добре відомі Божі святині - духовні узвишшя, тобто місця й осередки поклоніння Господеві ("Ізраїлеві гори"). Ту землю, чиї мирні мешканці, при цьому, "безпечно сидять, усі вони сидять в осадах без [захисного] муру, і нема в них засува та воріт". І яка впродовж уже кількох століть є стратегічним плацдармом і важливою "першою зупинкою" на шляху гегемоністських зазіхань на Захід, в Європу, а надто "сакральної" імперської експансії "ІІІ Риму" на Південь (від Москви та Петербургу), у напрямку: Київ - Херсонес Таврійський - Константинополь - Антіохія - Єрусалим.
То неодмінно й, зокрема, через славну, переможну дію Мого Ангельського Воїнства "буду судитися з ними моровицею та кров'ю, і пущу заливний дощ та камінний град, та сірку на нього та на полки його". "І віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню... і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла". Й у такий спосіб "звеличуся і покажу Свою святість, і буду пізнаний на очах численних народів, і вони пізнають, що Я - Господь!" (Єз. 38, 1-23; Одкр. 2, 12,13; Іс. 14, 13; Іоїл 2, 20).
А тому напевно, що за таких обставин тут, "на землі і на морі", натхненна, відновлена і проваджена Святим Духом правдива й соборно-різнобарвна Христова Церква Сходу і Заходу, котру ніколи й нізащо "врата пекла не здолають її" (Мт. 16, 18), - подібно до Архангела Михаїла та всього його Небесного Війська - має діяти відповідним чином. Іншими словами, відповідально і послідовно - згідно Божої стратегії й тактики та духовної сили і потуги, якими наділив її Господь Ісус: "щоб усі були єдине" (Ін. 17, 21). "Єдине" у взаємній Божій любові один до одного та інших людей. І щоби повсякчас було "чути про вас, що ви стоїте в одному дусі, змагаючись однодушно за віру євангельську" (Фил. 1, 27). Та "ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо вам не зашкодить" (Лк. 10, 19). Або теж саме в напоучуванні св. апостола Якова: "отже, покоріться Богові та [сміливо й рішуче] спротивляйтеся дияволові, - і він утече від вас" (Як. 4, 7). І, в результаті, "тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними [і нечестивими] бачити" (Пс. 90, 8).
Звичайно, ніяк не уникнуть відповідальності й усі та будь-які НЕРОЗКАЯНІ - запеклі зловмисники та грабіжники, убивці, безбожники й богохульники (в т. ч. ліволіберально-содомські та окультно-неопоганські й т. п.), всілякі збоченці і нечестивці та, загалом, усі їхні - наскрізь прогнилі корупційно-олігархічні та інші структури, клани і системи - внутрішні і зовнішні, національні й міжнародні. Ті, котрі безпардонно й зухвало використовують підконтрольні їм органи влади - лише і суто - у власних і своєкорисних, злочинних (наприклад, шахрайсько-бізнесових тощо) та розпусно-руйнівних (у т. ч. супроти інституції традиційної сім'ї, особистої і суспільної моралі та ін.) інтересах і цілях.
Й відносно логічного й неминучого "кінця їхнього" Слово Боже каже, що "дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони. Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої. Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив [вельми гріховні й злостиві] помисли їхні у місті Твоїм" (Пс. 72, 17-20). Крім того, вже Сам Бог-Творець, звертаючись до спасенних і праведних дітей Свого старо- й новозавітнього Божого народу, наголошує, що - в перебігу цього Його судного "дня Господнього, великого і страшного" - "і ви" теж, "що благоговієте перед ім'ям Моїм", судитимете "і будете топтати нечестивих, бо вони будуть порохом під стопами ніг ваших у той день, який Я сотворю, - говорить Господь Саваот" (Мал. 4, 2,3,5).
[І в цьому зв'язку, мабуть, цікавим може бути ознайомитися, наприклад, з деякими роздумами і спостереженнями, опублікованими на цьому ж порталі. І для чого слід в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати і відкрити текст (заголовок): "Вхід Господній в Єрусалим - Кіріос"].
І якраз у цьому ж самому контексті, напевно, дуже красномовним і характерним є, зокрема, отакий історичний факт. Тобто урочистість Собору Архистратига Михаїла у листопаді 1945 р. ознаменувалася початком роботи, а от уже свято небесного Покрову Пресвятої Діви Марії у жовтні 1946 р. - майже збіглося якраз з виконанням вироку Нюрнберзького трибуналу щодо низки головних нацистських воєнних злочинців. Разом з тим відомо, що багатьом іншим нацистським, фашистським та колаборантським катам і бузувірам вдалося ухилитися і сховатися від лави підсудних та справедливої відповідальності за все ними скоєне. В т. ч., скажімо, скориставшись т. зв. "щурячими стежками", знайти собі сховище-притулок, наприклад, в деяких країнах Південної та Північної Америки чи, приміром, Близького Сходу тощо.
І навіть якщо подібним чи різним та всіляким іншим - НЕРОЗКАЯНИМ і затятим мерзотникам і покидькам, беззаконникам та негідникам і людиноненависникам тощо (як то, скажімо, кривавим комуно-більшовицьким і т. п. сатанинським нелюдям) нерідко вдавалося і вдається уникати такого - суто ЛЮДСЬКОГО (земного) суду й покарання, то, як наголошувалося вище, відповідальності саме перед судом БОЖИМ (небесним) їм уже - ніяк і нізащо - уникнути не вдасться!
А от, як наголошував Сам Христос, проповідь Євангелія з боку правдивих - духовно дійсно "народжених згори" (Ін. 3, 3,7) - активних "віруючих супроводжуватимуть [при цьому] такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм [бо перебуватимуть під могутнім Божим захистом і покровом]; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк. 16, 17,18). І у таких - натхненних, відновлених і проваджених Святим Духом - членів народу Божого "і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть" (Діян. 2, 17).
* * *
За церковним переказом, відображеним у службі Архистратигу Михаїлу, він брав участь у багатьох старозавітніх і новозавітніх подіях. Під час виходу ізраїльтян та тих, що були з ними, з Єгипту він був перед ними у вигляді стовпа хмарного - вдень і у стовпі вогню - вночі. Через нього з'явилася Сила Господня, що знищила військо єгиптян, яке переслідувало ізраїльтян. Архистратиг Михаїл захищав вибраний народ Божий від усіх лих.
Він з'явився Ісусу Навину і відкрив волю Господа на взяття Єрихону (Нав. 5, 13-16). Сила великого Архистратига Божого з'явилася, зокрема, у тому, що пало 185 000 воїнів ассирійського царя Санхеріва (4 Цар. 19, 35), у поразці нечестивого вождя Антіохова Іліодора і в огорожі від вогню трьох святих отроків - Ананія, Азарія і Мисаїла, кинутих у піч на спалення за відмову поклонитися огидному ідолу. (Дан. 3, 92-95).
З волі Божої, Архистратиг переніс пророка Аввакума з Юдеї у Вавилон, щоб дати їжу пророку Даниїлу, в Рове з левами укладеним (кондак акафіста, 8).
Архангел Михаїл заборонив дияволу явити стародавнім юдеям тіло святого пророка Мойсея для обожнення (Іуд. 1, 9).
Святий Архангел Михаїл явив свою силу, коли він врятував дитину, кинуту грабіжниками в море з каменем на шиї біля берегів Афону (Афонський Патерик). Чи, скажімо, в регіоні Апулія, провінція Фоджіа (Італія), згідно з переданням, у V ст. Архангел Михаїл об'явився в печері і повів місцевих жителів до перемоги в битві з язичниками. І т. ін. й т. п.
З давніх часів прославлений своїми - здійсненими Господньою силою і благодаттю - чудесами Архангел Михаїл на Русі. Так, учинені за Божим повелінням заступництва за міста руські Пресвятої Діви Марії завжди здійснювалися Її явищами з Воїнством Небесним під проводом Архистратига. Вдячна Господеві Русь оспівала Пречисту Богородицю і Архангела Михаїла в церковних співах. Архистратигу присвячено безліч монастирів, соборних, палацових і посадських храмів. У древньому Києві, Божим охоронцем і покровителем якого (та всього Київського регіону загалом) є Архангел Михаїл, після прийняття християнства був споруджений Архангельський золотоверхий собор і влаштований монастир. Той, що в 1937 р. був вщент зруйнований (підірваний) люто-безбожними вандалами-більшовиками, а вже в незалежній Україні - заново відбудований. (Й, до речі, саме в ньому - на ранок 30 листопада 2013 р. - знайшли безпечний прихисток ті студенти з Майдану Незалежності, котрих жорстоко побили й далі переслідували силовики тодішнього злочинного режиму.) Не було на Русі міста, де не існувало б храму або бокового вівтаря, присвяченого Архистратигу Михаїлу.
Й навряд чи є суто випадковим збігом та цікава обставина нинішньої (ХХ-ХХІ ст.) календарно-літургійної доби, що в той самий день, коли частина східних християн, які живуть за Старим стилем, святкують Собор святого Архистратига Михаїла (тобто, 21 листопада), інші віруючі у Христа - західної і решта східної традицій, котрі послуговуються Новим стилем, відзначають празник Введення в храм Пресвятої Діви Марії. А надто, якщо взяти до уваги те, що саме у цей день ДВІЧІ - у 2004 і 2013 рр., себто з різницею якраз рівно у біблійні містично-сакральні ДЕВ'ЯТЬ літ і саме на київському Майдані Незалежності, де знаходиться скульптура Архангела Михаїла і який (цей Майдан) Дух Божий, судячи з усього, тоді - в ті "в останні дні" - обрав одним з місць Своєї потужної благодатної присутності і дії "на всяку плоть" (Діян. 1, 17), розпочиналися добре знані і дуже важливі й знакові події. Причому, не лише, власне, новітньої української, а й, загалом, європейської (і навіть, можливо, і світової) історії. Правдоподібно, що у такий спосіб Боже Провидіння пророче дає нам дещо зрозуміти.
А саме: "і постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі [життя]" (Дан. 12, 1). Іншими словами, що внаслідок грядущої - супертріумфальної і вельми яскравої перемоги очолюваних Архангелом Михаїлом Небесних Сил безтілесних над диявольсько-демонічною армією, чиї нині (як зазначалося вище) "ось, темрява землю вкриває, а морок - народи" (Іс. 60, 2), до Господнього храму (за прикладом, зокрема, Преблагословенної Приснодіви Марії), тобто Христового "спасіння", остаточно й благословенно "ввійде повна кількість язичників", разом з якими й "увесь Ізраїль спасеться" (Рим. 11, 11,25,26).
І тут, мабуть, варто нам пригадати, що саме 1 грудня (1.12) 1989 р., тобто якраз того дня, коли "новостильні" - Латинська та частина Східних Церков напередодні, 30.11, звершували урочистість духовного предтечі, зокрема, історичного києво-руського християнства - св. Андрія Первозванного, у Ватикані відбулася важлива зустріч єпископа Риму Іоана Павла ІІ з тодішнім радянським лідером - "лібералом" і "демократом" (та, відповідно, ініціатором "перестройки") Михайлом Горбачовим. Й тоді дві сторони не лише домовилися про встановлення дипстосунків. Крім того, Горбачов прямо засудив 70-літні переслідування й утиски і, зокрема, на релігійному ґрунті в своїй країні. І одним з результатів цього стала, скажімо, наступна офіційна легалізація (зняття заборони і вихід на волю) УГКЦ та, загалом, значна релігійна "відлига" і, щонайперше, в Україні (в т. ч. щодо відродження УАПЦ та більшої свободи для інших конфесій тощо) та, в цілому, і в деяких інших регіонах СРСР.
(Інакше кажучи, якраз тоді і закладалися деякі необхідні юридичні підвалини для подальшої - відносно вільної і безперешкодної, а особливо в перші 10-15 років незалежності України, проповіді Христового Євангелія на теренах нашої держави.)
А вже рівно через 2 роки після тієї історичної ватиканської зустрічі, 1 грудня 1991 р., українські виборці на вікопомному Всеукраїнському референдумі - майже одноголосно (понад 90% його учасників) - підтримали доленосний Акт ВР від 24 серпня щодо проголошення (а точніше - відновлення) державної незалежності України... А ось ще через 24 роки по тому, 1 грудня 2013 р. - тобто одразу після вищезгаданого жорстокого нічного побиття мирних студентів на Майдані Незалежності силовиками злочинного режиму - Другий український Майдан логічно перейшов у свою нову - більш рішучу й послідовну фазу. Й унаслідок чого ця Революція гідності, зрештою, і отримала свою перемогу. Так, криваво-трагічну, але водночас героїчну і славну.
Інакше кажучи, на ранок 21 лютого (21.02) 2014 р., тобто саме через 81 (9х9) день після того "переходу" у нову фазу протестів на Майдані - причому, дуже несподівано і стрімголов - з Києва (а через лічені пару днів узагалі з України - до РФ), ганебно тікають головні ватажки тієї мафіозно-авторитарної промосковської влади. Й тут убачається реалізація, зокрема, такої біблійної обітниці, що це якраз Господь - "Він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів" (Дан. 2, 21).
А в пам'ять про самозречені жертви героїв Небесної сотні - заради цього світлого майбуття України та, загалом, і довколишньої ойкумени - нині, починаючи від 2014 р. і далі, в нашій незалежній державі дата 21 листопада офіційно відзначається як День гідності та свободи.
І, вочевидь, що належної - і саме блаженної БОЖОЇ - повноти й досконалості цієї гідності та свободи нам вдасться осягнути лише в грядущому Царстві Ісуса Христа. Але, тим не менше, певний благодатний "завдаток" і початок цього Його Царства вже нині - тут і зараз - міститься в СЕРЦІ кожної щиро й правдиво віруючої і вповні довіряючої Христу та Його Божому Слову людини! Тобто все те, що - за сприяння й допомогою Святого Духа - можна і варто всіляко розвивати й примножувати! (І навіть попри цю нинішню - т. зв. "пандемію коронавірусу" та її наслідки, а надто - нав'язувану певними глобалістичними колами з-за кордону обов'язково-примусову й, причому, багаторазово-тотальну "вакцинацію". І що, по суті, мають на меті геть принизити й цинічно-зухвало потоптати та, зрештою, просто знищити цю нашу людську гідність і свободу!)
Крім того, тут також ще, мабуть, варто зазначити, що, як виглядає, саме 1 грудня 2021 р. знову "маккавейськи" активізувалися Архистратиг Михаїл та все його Небесне ангельське воїнство. Тобто у зв'язку з черговим серйозним загостренням духовної та безпеково-політичної ситуації довкіл та всередині України - внутрішньої і особливо зовнішньої. І що - причому, вже дуже невдовзі - мало неабияке значення, а надто, починаючи з чергового - повномасштабного загострення (фізичної - збройної і духовної) Битви за Київ і Україну 24 лютого 2022 р. і далі...
Й от, як виглядає, своєрідним ДУХОВНИМ "предтечею" (неначе попереднім - "підготовчим етапом") до всіх цих подій - опріч згаданої вище зустрічі у Ватикані 1.12.1989 р. (і дечого іншого) - також став, зокрема, й історичний архипастирський візит в червні 2001 р. св. Папи Іоана Павла ІІ в Україну. Яку він пророче називав "лабораторією екуменізму" (у розумінні ХРИСТИЯНСЬКОЇ єдності).
[І з роздумами і міркуваннями про що тут же, на цьому порталі, детальніше можна ознайомитися. Якщо в Пошуковій системі Кіріоса (або ukr.net) набрати і відкрити такий текст (заголовок): "23 червня - Святого священномученика Тимотея - Кіріос".]
І в означеному вище контексті, напевно, особлива місія і роль випадає на долю праведного й соборно-різноликого ("дому Юдиного" і "дому Ізраїлю") Божого люду "нового завіту" якраз із сучасної України. Або - (згідно біблійної лексики) щодо близькосхідного регіону (через Чорне море) -"із країни північної". І на яку, власне (поміж інших), особливим чином і скерована й, зокрема, руками згадуваного вище підступного агресора Ґоґа з Маґоґу - правонаступника войовничо-богоборчого й людожерського режиму, за яким стояв "дракон величезний червоний", виливається ота диявольська "велика лють". А особливо у контексті нового - вищезгаданого й, причому, значно масштабнішого та криваво-руйнівного і нищівного (та, по суті, близького до геноциду) спалаху збройної агресії вкрай озвіріло-сатанинського Кремля проти незалежної України... І слава Богу за Україну та її відважних захисників-героїв!
Тобто, того правдивого й соборного Божого люду "із країни північної", котрий "у ті дні" не тільки відновить свою первісну єдність (його різні частини - "доми" знову "ходитимуть разом"). А й "у той час" буде своєрідним авангардом і генератором всесвітнього духовного ЄВАНГЕЛЬСЬКОГО пробудження і віднови ("нової П'ятидесятниці"), єднання та руху ("збирання") - "заради імені Господа" - "в Єрусалим" (істинну й соборно-різнобарвну та єдину Христову Церкву Сходу і Заходу новітньої доби), котрий "назветься" в тому часі як "престіл Господній", величезної маси вірних - представників "усіх народів". Інакше кажучи, означені - потужні й благословенні "живі води" Святого Духа: незбагненної Божої милості й благодаті, зцілення і спасіння "потечуть з Єрусалима". Причому, рівнозначно ("половина" й "половина") як "до моря [багатьох народів] східного", так і "до моря [багатьох народів] західного".
Й неодмінно - серед різних інших - вони досягнуть, зокрема, просторів РФ (країни-агресорки й терористки) та інших пострадянських держав. І тоді спостерігатиметься така велика духовна "спрага" і жага по цій зцілюючій і спасаючій "живій воді" (по Богу та Його животворящому Слову), що, як пророче "говорить Господь Саваот: буде у ті дні, візьмуться десять чоловік із усіх різномовних народів, візьмуться за полу юдея [себто правдивого - щирого практикуючого новозавітнього вірянина] і будуть говорити: ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Бог".
І ці новонавернені до Христа "і не ходитимуть уже більше за пожаданням [колишнього] лихого серця свого". Бо, як про це "говорить Господь: вкладу закон Мій у внутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом... Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом'яну більше" (Одкр. 12, 3; Зах. 8, 23; 14, 5; Ам. 8, 11; Єр. 3, 17,18; 31, 8,31,33,34). Амінь.
* * *
Зі Святого Письма та Священного Передання відомі також Архангели: Гавриїл - фортеця (сила) Божа, провісник і служитель Божественної всемогутності (Дан. 8, 16; Лк. 1, 26); Рафаїл - лікування Боже, цілитель людських недуг, немочей і хвороб (Тов. 3, 16; 12, 15); Уриїл - вогонь, або світло Боже, просвітитель (3 Езд. 5, 20); Селафіїл - молитвеник Божий, що спонукає до молитви (3 Езд. 5, 16); Ієгудиїл - славить Бога, зміцнює тих, хто працює для слави Господньої і клопоче про винагороду їм за ці подвиги і справи; Варахиїл - роздає благословення Боже на добрі справи, що просить людям милості Божі; Ієремиїл - піднесення до Бога (3 Езд. 4, 36).
На іконах Архангели зображуються відповідно до роду їхнього служіння:
Михаїл – попирає ногами диявола, в лівій руці тримає зелену фінікову гілку, у правій - спис з білою хоругвою (іноді - полум'яний меч), на якій зображений червлений хрест.
Гавриїл - із райською гілкою, принесеною ним Пресвятій Діві, або зі світловим ліхтарем у правій руці і дзеркалом з яспису - у лівій.
Рафаїл - тримає посудину з цілющими ліками в лівій руці, а правою веде Товію, що несе рибу.
Уриїл - у піднятій правій руці оголений меч на рівні грудей, в опущеній лівій руці - "полум'я вогню".
Селафіїл - в молитовному положенні, що дивиться вниз, руки складені на грудях.
Ієгудиїл - у правиці тримає золотий вінець.
Варахиїл - на його одязі безліч рожевих квітів.
Ієремиїл - тримає в руці терези.