Різдво Христове - велике й одне з ДВОХ найголовніших християнських свят: встановлене на згадку й прославу народження Ісуса Христа у Вифлеємі. Належить до числа двунадесятих свят.
Народження Ісуса Христа, Царя-Месії і Спасителя світу, було передбачене ще багатьма старозавітніми пророками. А от одна з книг уже Нового Завіту - Євангеліє від св. Луки передає цю історичну подію так:
Римський кесар Август наказав зробити в підпорядкованій йому Іудейській землі всенародний перепис. Для цього кожен її мешканець повинен був йти записатися в тому місті, де жили його предки. Йосип і Марія вирушили для запису в місто Вифлеєм. Тут вони не могли знайти місце в гостиниці, так як - з нагоди перепису - у Вифлеємі зібралося дуже багато народу, а зупинилися, згідно церковного передання, у вертепі (печері), куди пастухи заганяли худобу в погану пагоду. (Водночас щодо вірогідного типу - характеру того приміщення, де Свята Родина тоді дійсно знайшла прихисток, існують й деякі інші версії і припущення). Тут вночі Марія і народила Немовля, сповила Його і поклала в ясла.
У ніч Різдва Христового пастухи вифлеємські пасли свої отари - жертовних тварин для Єрусалимського храму - в полі. Раптом з'явився їм ангел. Пастухи злякалися. Але ангел сказав їм: «Не бійтеся! Я благовіщу вам велику радість: в цю ніч народився Спаситель світу і ось вам знак: ви знайдете Дитину сповиту, що в яслах лежатиме». У цей час на небі з'явилося багато ангелів, які славили Бога і співали: «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління» (Лк. 2:1-21).
Коли ж ангели зникли, пастухи стали говорити поміж собою: «Ходім до Вифлеєму й подивимося, про що сповістив нас Господь» (Лк. 2:15). Вони прийшли туди і знайшли Марію, Йосифа і Немовля, що лежить в яслах. Вони поклонилися Йому і розповіли Йосипу і Марії, що бачили і чули від ангелів.
Святкування християнами Різдва не простежується глибше IV ст. Дата його не пов'язана з реальною датою народження Ісуса Христа, яке, ймовірно, відбулося не в зимовий час. (Тим паче, що на Святій Землі, скажімо, тоді - за відносно холодної погоди - худобу, зазвичай, на відкритих пасовиськах не випасали тощо). І в давнину це питання - точна дата Христового Різдва - було предметом неоднозначних роздумів церковних авторів. Так, один з найбільш ранніх текстів, який дійшов до нас, належить Клименту Александрійському: так от, там згадується 20 травня. Є й інші версії: згідно з деякими, Ісус, скоріш за все, народився восени і, можливо, якраз на старозавітнє свято Кущів (Кучок, на івриті - Суккот). День 25 грудня встановлюється в Римської Церкві на початку IV ст., чому перше свідчення виявляється в т. зв. «Календарі Філокала» (відомості відносяться до 336 р.).
У IV ст. рівноапостольна цариця Олена побудувала храм у Вифлеємі - на місці, як вважається, прославленому народженням Христа. Про повсюдне шанування свята Різдва свідчать повчання cвв. Отців Церкви IV ст. - Єфрема Сиріна, Василія Великого, Григорія Богослова, Григорія Нісського, Іоана Златоуста, написані на це свято. У кодексі Феодосія (438 р.) і Юстиніана (535 р.) викладається закон про загальне святкування дня Різдва Христового. Іоанн Златоуст перший ввів це свято в Антіохії в 386 або 387 р. Василій Великий доручив Григорію Богослову встановити це святкування на Константинопольському соборі.
Хоча точна календарна дата (місяць і день) народження Спасителя невідомі, але одним з пізніших тлумачень часу святкування Різдва Христового саме 25 грудня стало наступне: місяць і день смерті Христа точно відомі з Євангелій, а (за поширеним вже в раннє Середньовіччя церковним переказом) Христос повинен був знаходитися на землі повне число років (як число досконале). Звідси випливало, що Христос, мабуть, був зачатий в той же день, в який постраждав. Отже, в старозавітню Пасху, яка в той рік припадала на 25 березня. Й, відраховуючи від неї 9 місяців, отримували дату народження Христа: 25 грудня.
Згідно однієї сучасної гіпотези, вибір дати Різдва стався з тієї причини, що спочатку християни святкували в один і той же час Боговтілення (під яким розумілося не народження, а зачаття Христа) та Великдень. Відповідно: з часом додаток до дня Весняного рівнодення 9 місяців вказувало на дату святкування Різдва в Зимове сонцестояння. А точніше - у перший після нього день, коли потроху починає збільшуватися тривалість світлої частини доби: нібито "народжується нове сонце".
Й саме у цей день древні язичницькі народи урочисто відзначали свято "народження нового сонця". А тому призначення Церквою святкування Різдва Христового саме на цю дату також мало на меті - і що, як видається, і стало його головним і найвагомішим аргументом - витіснити, замінити в свідомості людей старе ідолослужіння на поклоніння єдиному й правдивому Богу. Всемогутньому, премудрому й справедливому Творцю і Вседержителю неба і землі, всього сущого - видимого й невидимого.
Тим більше, що Боже Слово пророче сповістило про майбутню долю Єрусалиму (та, назагал, усього старо- й новозавітнього Божого люду), що надзвичайно "бо ось, темрява покриє землю, а морок - народи; а над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. І прийдуть народи до світла твого, і царі - до сяйва, яке сходить над тобою" (Іс. 60:2,3).
Крім того, досить символічно і знаково, що святкуванню Христового Різдва якраз у цей день (25 грудня) безпосередньо передує, а за Новим стилем іноді навіть прямо збігається із щороку - згідно місячного календаря - "мандруючим" (рухомим) старозавітнім празником Ханука (Оновлення й освітлення). І який присвячений спомину того Божого дива, котре, згідно відомого переказу, сталося в добу Макавейського визволення (164 р. до н. е.) вибраного народу на Святій Землі під час очищення й відновлення - після язичницького осквернення й опоганення - Єрусалимського храму.
Тоді чудо-вогонь, котрий на імпровізованій (із бойових списів) повстанцями-макавеями храмовій Менорі (Семисвічнику) - замість, відповідно до тодішнього запасу її оливи, ОДНОГО дня - палав аж цілих ВІСІМ (!) днів. І він, по суті, пророче провістив та знаменував про наближення приходу в цей світ справжнього й могутнього Божого Світла. Та його звільнення від влади й панування диявольського мороку і темряви, гріха, прокляття і смерті. Того непроминаючого й всеосвітлюючого та, водночас, милосердного й всеблагого Божого Світла, котре - з появою на небосхилі яскравої Вифлеємської зірки - і було явлене всьому людству в особі воплоченого Бога-Слова. Тобто новонародженого Пресвятого Немовляти - обіцяного Месії-Спасителя з царського дому Давидового.
І саме в той же календарний період часу, який приходиться на це "мандрівне" (рухоме) 8-денне старозавітнє святкування, у східній церковній традиції Різдву Христовому передує сорокаденний Різдвяний піст [з 14 (27) листопада по 24 грудня (6 січня) включно; на Заході йому відповідає підготовчий період, іменований як «Адвент» (латинське adventus - пришестя), дещо менший за тривалістю і не передбачає приписи постів.
(Водночас тут, мабуть, також варто відзначити, що нині все більше українських християн-патріотів та окремих християнських громад східної традиції, в т. ч. через бажання повного відмежування й дистанціювання від агресивної імперсько-шовіністської Московії та її, по суті одержавленої РПЦ - виявляють бажання і відзначати Різдво Христове саме 25 грудня. Так от, згідно ухвали Священного синоду ПЦУ, окремим її парафіям - якщо там направду існує така однодушна згода - дозволяється святкувати Христове Різдво 25 грудня. А, відповідно до постанови Священного синоду УГКЦ, починаючи з 1 вересня 2023 р. і далі, ця Церква повністю переходить на Новоюліанський календар. А в тих її окремих громадах, де на той момент не буде належної готовності втілити цю календарну реформу, до 2025 р. дозволяється користуватися Юліанським календарем.)
[Дещо детальніше про нерозривний взаємозв'язок і правонаступність поміж Макавейською добою Старого Завіту та Різдвом Христовим, а також близькосхідною Святою Землею і Україною, можна ознайомитися, якщо в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати і відкрити, зокрема, такий текст (заголовок): "14 серпня - Пам'ять мучеників Макавеїв - Кіріос".]
А також. Як відомо, (суто людським - відносно обмеженим розумом) премудрість та шляхи Господні - незбагненні і недосліджені. А тому - як знати: чи не несе певний і своєрідний "пророчий" сенс і зміст, зокрема, і досить цікавий збіг, скажімо, отаких (як і деяких інших - супутніх) подій та обставин? І якраз через 33 роки після з'явлення над українським Поліссям пророче-апокаліптичної "зірки "Полин"" (Одкр. 8:10,11) 26 квітня 1986 р.: в тогорічну Лазареву суботу - напередодні свята Входу Господнього в Єрусалим (і водночас - тоді у ПЕРШИЙ день старозавітньої Пасхи: спомину виходу вибраного народу з єгипетської неволі).
Наприклад, коли 6 січня 2019 р., в переддень Різдва Христового - за Старим стилем і в свято Богоявлення (Хрещення Господнього) - за Новим, на Фанарі новопостала Православна Церква України - від Вселенського Патріархату - урочисто отримала Томос. Тобто офіційний документ, що засвідчив і утвердив її канонічну автокефалію. (І, до речі. відбулося це якраз через 100 років по тому, як 1 січня 1919 р. Директорія УНР видала закон "Про вищий уряд Української автокефальної православної церкви".) А вже рівно через біблійні - містично-сакральні 3,5 місяці, себто 21 квітня 2019 р., християни західних традицій відзначали Воскресіння Христове (новозавітню Пасху). І на цей же самий день тогоріч припав ДРУГИЙ день старозавітньої Пасхи, а от східні християни, в т. ч. (природно) і в Україні, святкували Вхід Господній в Єрусалим. І під час якого традиційно - піднесено й урочисто - несли освячувати в свої храми вербові гілки, покриті молодою зеленню.
Але якщо врахувати, що саме цього дня, 21.04, в Україні відбувався ДРУГИЙ тур чергових президентських виборів, то вона, ця молода зелень, таким чином - немов би - "засвідчувала" й "стверджувала" їх загальновідомий (і по-своєму ТОДІ логічний) результат... І вони, а також наступні - дочасні (21.07) вибори до ВР, до влади в Україні привели "зелену" - загалом, секулярно-ліволіберальну політкоманду доволі строкатих і різношерстних "слуг народу".
І в якій, напевно, і дійсно: деколи проявляються досить "шкребково"-кострубата й етично-неоковирна, а то й зовсім негідна і навіть скандально-аморальна і корупційна поведінка декого з її "Адамових нащадків". В т. ч. пропонуються й впроваджуються окремі - суперечливо-дискусійні і недостатньо фахово продумані (включаючи проґендерні й т. п.) законодавчі ініціативи та помилково-поспішні кадрові призначення тощо. Також були допущені і деякі інші - в т. ч. ініційовані вищим держкерівництвом - прикрі й відверті недоречності й промахи, а то й просто безглузді й незрозумілі та сумнівні кроки. А особливо на тлі нинішньої - і, скоріш за все, якраз ШТУЧНОГО походження й поширення - т. зв. "пандемії коронавірусу" та (начебто) пов'язаної з нею примусової і багаторазової та, по суті, тотальної "вакцинації", накинутої ззовні: причому, досить сумнівної і тривожної - з, дуже схоже, вже (чи не) апокаліптичним "присмаком"... І що, в цілому, значно ускладнило й заплутало всю - і без того досить непросту й тяжку - ситуацію в державі... І т. д. й т. п.
Тим не менше - і як це, на перший погляд, не дивно і навіть доволі парадоксально - всі ці зміни й події, як видається, мали й мають досить важливе (й чи не доленосне) значення. Як, передусім, для самої України та її майбуття, так і, можливо, і не лише для неї...
Іншими словами, як каже і акцентує Святе Письмо, це саме Господь "змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним" (Дан. 2:21). А ось щодо декого з таких правителів Він - поміж іншого - завважує і наголошує таке: ти - "слуга Мій, говорить Господь, - і буду тримати тебе як печатку, бо Я обрав тебе, - говорить Господь Саваот" (Аґ. 2:24). Тим паче, що "серце царя - у руці Господа, як потоки вод: куди захоче, туди Він направляє його" (Пр. 21:1).
Й, до речі, вже дещо - і якраз у цьому сенсі - ми (начебто) змогли побачити, в т. ч. на тлі вибуху 24. 02. 2022 нової - ще значно більш масштабної та криваво-руйнівної і спустошливої і, по суті, близької до геноциду російсько-української війни. І, зокрема, в риториці глави держави тощо, в яких означилися певні зміни - в бік біблійного позитиву. І водночас: відзначається певна його, в т. ч. у вигляді певних лобістських законодавчих ініціатив, толерантність до гендерної ідеології та ЛГБТ-збочень. І все це - в ім'я якнайшвидшого прийняття України до ЄС...
В усякому разі, саме перебіг ПОДАЛЬШИХ подій і трансформацій в нашій країні, а надто в духовно-ментальній царині, - ясно й чітко - засвідчить і доведе: як воно там направду все станеться і відбудеться. А особливо - якою саме мірою чинний держпровід України зможе і надалі виправдовувати ту місію і роль, що на нього, як виглядає, поклала відповідна пророча "печатка" Божого Провидіння (Аґґ. 2:24)...
Тим паче, що, скажімо, 17 квітня 2022 р. відзначилося новим (і чи не пророчим) збігом таких от відзначень. Себто цього дня поєдналися "григоріанський" Великдень, "юліанська" Вербна неділя та (вже) ТРЕТІЙ день старозавітньої Пасхи. І це - за умови, загалом, небувалих (до того) єдності й згуртованості та патріотичного піднесення ледь не всього українського суспільства та значної його довіри й підтримки чинного держкерівництва. А також на тлі перших значних успіхів ЗСУ у боротьбі з лютим і кривавим - варварсько-рашистським ворогом і, зокрема, на Північному фронті. І, крім того, деяких і, як виглядає, саме позитивних ДУХОВНИХ зрушень, що, схоже, мають місце у того - вищого військово-політичного проводу держави.
А от на 9 квітня 2023 р. припали водночас: "григоріанський" Великдень, "юліанська" Вербна неділя та (вже) ЧЕТВЕРТИЙ день старозавітньої Пасхи. І цей збіг ознаменувався початком певних процесів, нарешті, зініційованих чинною владою та її проводом. Довгоочікуваних процесів ґрунтовного очищення і звільнення, принаймні, найголовніших історичних духовних святинь українського народу та його правдивого - патріотичного християнства: від зловорожих зрадників і колаборантів - міняйл і торговців "русскім міром".
З подібного приводу "що ж говорить Писання? "Вижени рабиню разом із сином її, бо не може син рабині бути спадкоємцем разом із сином вільної". Отже, браття, ми - діти не рабині, а вільної" (Гал. 4:30,31)...
[До речі. Крім тут наведених, з деякими додатковими - на таку ж тематику - аргументами і фактами, опублікованими на цьому ж порталі, можна ознайомитися, якщо в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати і відкрити текст (заголовок): "Вхід Господній в Єрусалим - Кіріос". А, крім того, також: "21 листопада - Святкування Собору Архистратига Божого Михаїла... - Кіріос".]
Свято Різдва має п'ять днів передсвята (з 20 по 24 грудня) і шість днів віддання свята і завершується святом Обрізання (Найменування) Господнього. Напередодні, або день надвечір'я свята, проводиться в суворому пості і називається Святвечором: в цей вечір, за церковним статутом, вживається в їжу сочиво (сушені хлібні зерна, розмочені водою).
У надвечір'я Різдва здійснюються Царські Години, Всенічне бдіння починається з великого Повечір'я.
Сформована практика святкування Різдва в латинському обряді передбачає вчинення трьох Мес, основна з яких припадає на ніч (дві інші - на зорі і вдень). Їх називають «Ангельська», «Пастирська» і «Царська». Згідно із символічним тлумаченням, перша святкує предвічне народження Сина від Отця, друга - народження Ісуса Христа від Діви, третя - містичне (духовне) народження Бога в серці кожного віруючого.
І без цього - в щирому покаянні, смиренні і подяці Богові - народження Господа в серці (дусі) віруючого, або, іншими словами, дійсного духовного "народження згори" членів різноликого Тіла Христового, ніхто з них "не може бачити Царства Божого" (Ін. 3:3,7). Більше того, Ісус так повелів Своїм апостолам та, загалом, кожному й усім християнам: "ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню. Хто [щиро покається та] увірує і охреститься, буде спасенний, а хто [не покається і] не увірує, буде осуджений". І цих - практикуючих і діючих у дарах і плодах Святого Духа - правдивих й активних "віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм [бо перебуватимуть під могутнім Божим захистом і покровом], покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк. 16:15-18). А також, при цьому, "і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть" (Діян. 2:17).
Й таким чином "і буде проповідане це Євангеліє Царства [Божого] по всьому світу, на свідчення всім народам; і тоді прийде кінець [віку]!" (Мт. 24:14).
Це питання із самих початків Нового Завіту і впродовж уже багатьох століть, а особливо - у сучасну пору, цікавить і хвилює чимало поколінь християн. Себто який - хоча б суто й дуже орієнтовно, приблизно - вірогідний термін часу, в який у цьому світі здійснюватиметься, аж до повернення (Другого пришестя) Спасителя, це благословенне - спасаюче і зцілююче всіх людей служіння Його Христової Церкви "по всьому світу, на свідчення всім народам"? Включаючи, зрозуміло, і найбільш віддалені й "глухі" (важкодоступні) куточки планети Земля, котрих Євангельське благовістя почало досягати лише зараз, у новітню історичну добу...
Щоб спробувати дати якусь - більш-менш серйозну й, насамперед, обґрунтовану на Святому Письмі - відповідь на нього, то тут, мабуть, варто звернути увагу, зокрема, на такий євангельський текст: "У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити. І сказав [Ісус] їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зцілюю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу" (Лк. 13:32).
Крім цього, про ці ж самі три дні можна прочитати, скажімо, і в такому старозавітньому пророцтві про майбутній - причому, як перший, так само і другий прихід Христа-Месії: "У скорботі своїй вони з раннього ранку будуть шукати Мене і говорити: "ходімо і повернімося до Господа! Бо Він уразив - і Він зцілює нас, поразив - і перев'яже наші рани; оживить нас через два дні, на третій день підніме нас, і ми будемо жити перед лицем Його. Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа: як ранкова зоря - явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю"" (Ос. 6:1-3).
Водночас тут, вочевидь, слід зауважити і наголосити, що, згідно 2 Петр. 3:8, "єдине ж не повинно бути приховане від вас, улюблені, що у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день". Про це ж саме читаємо, приміром, і в Пс. 89:5: "Бо тисяча літ перед очима Твоїми - як [один] день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна."
Якщо зміст зацитованих вище (як і деяких інших, подібних до них) біблійних уривків розуміти (трактувати) прямо (буквально) й, передусім, те, що там "один день" = "тисяча років", то таким чином маємо вагомі підстави вважати, що Друге - у всій Його славі і силі - пришестя Ісуса Христа й, відповідно, з наступним "настанням дня [суда] Господнього, великого і страшного" (Мал. 4:5) правдоподібно має відбутися вже в поточному - третьому тисячолітті. Причому, якраз "з ранковою зорею".
Інакше кажучи. Судячи з багатьох - доволі характерних і красномовних, починаючи від завершаючого (щодо цих "двох днів") ХХ століття і далі, - і вже, як видається, есхатологічних, за суттю і змістом, подій і ознак довкіл нас, що передбачені в біблійних пророцтвах і мають здійснитися якраз "в останні роки" і "в останні дні" (Єз. 38:8,16) всесвітньої Історії спасіння, то можемо тут дещо прогнозувати. (В т. ч. враховуючи, зокрема, і ситуацію та обставини й наслідки довкіл вищезгаданих "пандемії коронавірусу" та (нібито) пов'язаною з нею примусово-багаторазовою "всесвітньою загальною вакцинацією" тощо.) А саме: як виглядає, таке довгоочікуване Його улюбленою Нареченою - правдивою новозавітньою Церквою повернення Сина Божого (нового - другого Входу Господнього в Єрусалим) вже, дуже схоже, не за надто високими й далекими горами і долами!
І в цей наш час, коли, як чітко бачимо, все більше й щільніше (як зазначалося вище) диявольсько-демонічна "ось, темрява землю вкриває, а морок - народи (Іс. 60:2), особлива і дуже важлива й відповідальна місія і роль випадає - зокрема і саме - на правдивий, тобто відновлений і проваджений Святим Духом різноликий і соборно-єдиний Божий люд України. Яку св. Папа Іоан Павло ІІ пророче називав "лабораторією екуменізму" (в значенні християнської єдності). Й тому, напевно, зовсім не дивно, що саме на Україну - в т. ч. і у вигляді, зокрема, вищезгаданого чергового й масштабного спалаху криваво-нищівної агресії імперсько-шовіністського Кремля наприкінці лютого 2022 р. - нині виливається величезна частина сатанинської злоби й ненависті, "бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу" (Одкр. 12:12).
І справді, як пророкує і наголошує Святе Письмо, "у ті дні" різні частини Божого народу "нового завіту" - щодо близькосхідного регіону - "із землі північної" (України) спільно "ходитимуть... і разом прибудуть" - повернуться до своїх благодатних євангельських витоків та джерел "київського християнства" - "і будуватимуть Господній храм" (Єр. 3:18; 31:8,31; Зах. 6:8,15). Той істинний храм (правдиве новозавітнє Тіло Христове новітньої доби), що "назветься домом молитви для всіх народів" (Іс. 56:7). Й "у той час" у ньому, де постане "Господній престол", то "всі народи заради імені Господа зберуться": "і не ходитимуть уже більше за пожаданням [колишнього] лихого серця свого" (Єр. 3:17).
І, як казав Ісус Своїм учням з приводу майбутнього наближення кінця віку, невіруючі "люди вмиратимуть від страху і чекання біди, що йде на всесвіт, бо сили небесні захитаються", а ви ж "терпінням вашим спасайте душі ваші". Й "коли ж [усе] це почне збуватися, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше". Тобто твердо "знайте, що близько Царство Боже" (Лк. 21:19,26,28,31). "І тоді з'явиться знамення Сина Людського на небі: і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою. І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх" (Мт. 24:30,31).
І, як також наголошує Слово Боже, тоді ж саме "і ви", спасенні і праведні Божі обранці, "що багоговієте перед ім'ям Моїм", теж судитимете "і будете топтати нечестивих, бо вони будуть порохом під стопами ніг ваших у той день, який Я сотворю, - говорить Господь Саваот" (Мал. 4:2,3).
"Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр. 22:20).