У свято П'ятидесятниці згадується і прославляється Зішестя на апостолів Святого Духа у вигляді вогненних язиків.
Свою назву це свято отримало тому, що ця подія відбулася під час старозавітнього свята П'ятидесятниці, яке відзначалося після іудейської Пасхи в 50-й день. Також це свято називають Днем Святої Трійці. Це пояснюється тим, що Зішестям Святого Духа на апостолів прославилась третя Особа Пресвятої Трійці і підтвердилось вчення Господа Ісуса Христа про Триєдиність Божу.
П'ятидесятницю євреї називають «Шавуот» і почитають як одне із найбільших свят. Цього дня згадується дарування Богом - через пророка Мойсея - Заповідей і Синайського Закону (Тори), отриманих ними через 50 днів після виходу їх (та ще чимало якого різноплемінного люду, що були з ними) з єгипетської неволі. Це свято було (та і залишається досьогодні) урочистим і радісним.
О третій годині в Сіонській світлиці (Дії 1, 13), де перебували після Вознесіння Христа в постійній молитві апостоли та Марія, Мати Ісуса, раптово почувся шум з небес, який наповнив весь дім і був чутний далеко за його межами. В повітрі з'явилося безліч вогненних язиків, вони на мить опустилися на голови апостолів і лише світили, але не палили. Разом з цими зовнішніми явищами відбулося і внутрішнє, в душах апостолів - "наповнилися всі Духа Святого". І в такий спосіб Дух Святий назавжди наповнив Собою душі апостолів та інших віруючих у Христа. Іншими словами, тоді і почало сповнюватися те старозавітнє провіщення, в якому Господь урочисто пообіцяв, що "виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старшим вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння" (Йоїл 2, 28).
Будучи безтілесним, Святий Дух обрав чуттєве знамення, щоб тим відчутніше явити Свою присутність. "Бо, - навчає св. Григорій Богослов, - як Син Божий з'явився на землі, то і Духу Святому належало з'явитися".
Як тільки вогонь Божественний запалав в душах апостолів, вони піднесли до неба слово хвали і подяки Господу за Його благодіяння для роду людського. І кожен з облагодатнених почав говорити на якій-небудь, до цих пір йому невідомій, мові - земній чи ангельській, але, передусім, тієї країни, де він ніколи не був. Це знання для апостолів було даром Духа Святого, необхідним, зокрема, для розповсюдження Євангельської Істини в усьому світі, серед усіх народів і націй, рас та племен. А також для спілкування - і якраз невідомою мовою - з ангелами і безпосередньо Богом. Адже у такий спосіб "Дух [Cвятий] підкріпляє нас у немочах наших: бо ми не знаємо, про що молитися, як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними. А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він заступається за святих [себто правдиво віруючих] із волі Божої" (Рим.8, 26,27).
Тим часом, шум з неба привернув до Сіонської світлиці безліч іудеїв та прозелітів. Вони були вражені несподіваним для них явищем: учні Христові, переважно, галілеяни за походженням, люди, здебільшого, малоосвічені, раптом заговорили іншими, в т. ч. іноземними, мовами. І хоча надзвичайно різноманітною була ця величезна юрба присутніх за походженням і мовою, проте, кожен чув якогось одного проповідника, який прославляв Бога мовою його країни. Здивування багатьох перейшло в жах, але знайшлися і такі, які, "насміхаючись, говорили", що апостоли, мовляв, "напилися солодкого вина" (Дії 2, 13).
Тоді св. апостол Петро виголосив свою першу публічну проповідь. В якій вказав на славну подію, що сталася цього дня, - на виконання стародавніх пророцтв і, зокрема, пророка Йоїля. Й, відповідно, завершення тієї великої справи Божого прощення, порятунку та зцілення людей, яку здійснив та утвердив на землі - і далі доручив вершити Своїй правдивій Новозавітній Церкві - розп'ятий і воскреслий Господь Ісус Христос. Проста і коротка була перша християнська проповідь, але оскільки устами апостола Петра віщав Дух Святий, ці слова його проникли й заполонили серця й уми слухачів і перемогли їхні сумніви і завзятість.
Вислухавши його, "вони розжалобились серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: Що нам робити, браття?" "Покайтеся, і нехай хреститься кожен із вас в ім'я Ісуса Христа для прощення гріхів, і дара Святого Духа", - відповідав їм Петро. Після цього "охоче прийняли слово" і негайно покаялися, увірували, хрестилися, і до Церкви Христової "приєдналося в той день душ близько трьох тисяч" (Дії 2, 37-41). Так, повним торжеством і тріумфом Божого Святого Духа над невіруючими завершилася ця подія.
Триразово Ісус Христос дарував учням Духа Святого: спочатку через страждання - неявно (Мт.10, 20); після Воскресіння через подих - виразніше (Ін.20, 22); а от нині - разом з Богом Отцем послав Його істотно і дуже наочно й переконливо. І таким чином стали вельми й особливо реальними і дієвими звернені до них, а також, загалом, і до всіх - дійсно духовно "народжених згори" (Ін.3, 3,7) і боговідданих, практикуючих християн, зокрема, такі слова Ісуса: "ось даю вам владу наступати на змій і скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам" (Лк.10, 19). Або теж саме, за напоученням св. апостола Якова, "отже, покоріться Богові та [відважно й рішуче] противтеся дияволові, і він утече від вас" (Як.4, 7). І, в результаті, "тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над [нечестивими і] беззаконними бачити" (Пс.90, 8).
Свято Святої Трійці встановлено апостолами. Після дня Зішестя Святого Духа вони почали щорічно по особливому святкувати День П'ятидесятниці і заповідали згадувати цю подію всім християнам (1Кор.16, 8; Дії 20, 16). Свята Церква підносить загальне славослів'я Пресвятої Трійці і вселяє нам, щоб ми оспівували "Безначальнаго Отця, і Собезначальнаго Сина, і Сопрісносущного і Пресвятого Духа" - "Трійцю Єдиносущну, Рівносильну і безначальну".
В IV столітті святим Василієм Великим були складені уклінні молитви, що читаються донині під час святкової вечірні. Щоб зберегти віруючих в побожному стані і зробити їх здатними, за прикладом апостолів, до скоєння колінопреклонінь і молитов на честь Святого Духа, до гідного прийняття безцінних дарів благодаті Божої, вечірню покладено проводити слідом за літургією.
На Трійцю в Україні (та й не тільки) прийнято прикрашати храми й собори, різні будинки та власні оселі гілками дерев, травою і квітами. Так святкувала П'ятидесятницю Церква Старозавітня; так, ймовірно, була прикрашена і Сіонська світлиця в той благословенний день.
П’ятдесятого дня - після Свого славного Воскресіння - Господь Ісус зіслав Святого Духа на Апостолів і Марію, які перебували на молитві у Горниці (Вечірнику). Так сповнилася обітниця Христа: «Як прийде Утішитель, Якого зішлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця походить, то Він і свідчитиме за Мене» (Ін.15, 26). У день П’ятидесятниці Христова Церква, оживлена і проваджена Святим Духом, розпочала проповідування і реалізацію Доброї Новини про прощення гріхів і спасіння, відродження, зцілення і Царство Боже для всіх народів і племен, починаючи від Єрусалиму і всієї, загалом, Святої Землі - "та аж до останнього краю землі" (Дії 1, 8).
І в тих живих і праведних християнських спільнотах і громадах, де в тому часі пильнували та й нині - і саме для ефективної й успішної "проповіді Євангелія всьому творінню" - пильнують і належно дбають про постійне утвердження, зростання та віднову своїх членів у дарах і плодах духовних, як наголошував Сам Христос, цих - правдиво й активно "віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм [бо перебуватимуть під могутнім Божим захистом і покровом]; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк.16, 15,17,18).
При цьому дуже важливо й нагально, аби всі істинні християни, згідно волі й бажання Ісуса, висловлених Ним в Його Архиєрейській молитві до Бога Отця, "щоб усі були єдине" і "щоб вони були звершені в єдності [та любові], і щоб зрозумів [і увірував] світ, що Ти [Отче] послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене" (Ін.17, 21,23). "Увірував" і таким чином спасся.
Зіслання Святого Духа – одне з найважливіших християнських свят в усьому літургійному році. Воно остаточно утверджує і сповняє діло
Воскреслого Спасителя. Який не тільки - на cлужінні Господу і людям та твердій і незламній (тведокам'яній) вірі й довірі Своїх учнів і послідовників (й, зокрема, у Божі об'явлення й обітниці) - заснував Новозавітню Церкву. А й довірив її опіці, натхненню й провадженню Святого Духа. Після рішення ельвірського синоду (306 р.), коли у Церкві було запроваджене окреме свято на честь Святого Духа, відзначення тривали не два дні, як зараз, а цілих сім. Синод у Сансі (1140 р.) дав нам глибоке визначення: «Святий Дух є душею світу».
У старозавітній традиції відповідником Зелених Свят було свято Шавуот (Хаг Матан Тора – день дарування Тори). Крім того, що цей день означав собою початок збору пшениці, він також відповідає старозавітньому рахунку: на 50-й день після виходу з єгипетського рабства вибраний народ наблизився до гори Синай, де Мойсей від Господа отримав Заповіді і Його Закон. Цей рубіжний день для виходу з чужоземної неволі, пов’язаний із природним ритмом сільського господарства, став важливою віхою в Ізраїлі. Це - не тільки приношення хлібів. Дарування Заповідей, створення Тори означало договір (завіт) Ізраїля з Богом – бути для Нього «царством священників і святим народом». Вочевидь, Новий Ізраїль, яким є істинна - різнолика й соборна Церква Христова Сходу і Заходу, всі охрещені й правдиво навернені до Господа, мають участь у цій царській, священницькій та пророчій місії Христа: на підставі зісланого нам Святого Духа.
Відзначаючи це свято, яке ще називають днем народження Христової Церкви, варто не тільки дякувати Богові за Його Святого Духа, Яким Він провадить та повсякчас пробуджує й відновлює Свою Церкву і повчає кожного воістину віруючого. А й пригадати нашу християнську гідність як «царства священників».
Після Вознесіння Ісуса апостоли перебували в Єрусалимі, у Вечірнику, очікуючи «обітниці Отця». Тому в Римо-Католицькій Церкві прийнявся звичай новенни – дев’ятиденної молитви в очікуванні на свято Зіслання Святого Духа.
Це свято є виразно євангелізаційним, бо ж апостоли, які вийшли (разом із Самим Христом-людиною) із старозавітньої традиції, отримали у Святому Духові - поміж іншого - дар промовляння до людей (та ангелів і Самого Бога) різних мов. А потім (пор. Дії 10, 44-46) той самий Святий Дух зійшов на язичників під час першої проповіді Петра. Сам Святий Дух - від початків Церкви - свідчить, що Спасіння має бути проповідуване всім. Що воно ніяк не «застережене», як "авторське право" чи "приватний патент", для якоїсь окремої групи осіб. І що Новозавітня Церква, як, насамперед, правдиве містичне Тіло Христове, в якій присутні різні - дещо відмінні культурно-теологічні традиції східного і західного походження, деномінації та юрисдикції, є Вселенською і Соборною. І, щонайперше, в їх спільному проповідуванні Слова Божого: від рідної хати - «та аж до останнього краю землі».
Інакше кажучи, "і буде проповідане це Євангеліє Царства [Божого] по всьому світу, на свідчення всім народам; і тоді прийде кінець [віку]! " (Мт.24, 14). І це, врешті-решт, станеться якраз тоді, як (також) оповідає й наголошує Господь, коли "ось, у ті дні й у той самий час, коли Я [належно] поверну полон Іуди і Єрусалима" (Йоїл 3, 1). Й тоді припиниться "потоптання Єрусалима язичниками" (як того, що на Святій Землі, так, зрештою, і "другого" - Києва), і, власне, відтоді "скінчаться часи язичників" (Лк.21, 24). Й до Божого "спасіння" остаточно й благословенно "ввійде повна кількість язичників", разом з якими й "увесь Ізраїль спасеться" (Рим.11, 11,25,26). І, судячи з усього, нині цей благословенний час до нас - стрімко й неухильно - наближається все більше й більше.
Разом з тим Слово Боже - стосовно повернення Христа - чітко застерігає нас, що, одначе, "день той не прийде, поки не прийде раніш [і навіть в деякі християнські спільноти] відступлення і [в світі] не відкриється чоловік гріха, син погибелі [Антихрист], який противиться і звеличується над усім, що зветься Богом, або святинею, так що в храмі Божому сяде він, як Бог, і за Бога себе видаватиме" (2Сол.2, 2,3). А тим правдивим "храмом Божим", передусім, є якраз наше людське СЕРЦЕ!
І цього Антихриста, вельми нечестиве й зловісне - ультратоталітарне панування якого пошириться ледь не на увесь світ, успішно здолає й переможе Господь Ісус: під час Свого супертріумфального - Другого пришестя. Й тоді неодмінно Його судний "настане день Господній, великий і страшний" (Іоїл 2:31), "щоб [справедливо] воздати кожному за [всіма] ділами його" (Одкр.22, 12).
"Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе" (Одкр.22, 20).
У східній традиції день Зіслання Святого Духа відзначається як свято Пресвятої Трійці. Римо-Католицька Церква виділяє окреме святкування на честь Третьої Особи Трійці – найбільш таємничої і малознаної, даючи своїм вірним нагоду більше замислитися про Духа, Його присутність, роль і значення в житті кожного християнина і всієї Церкви.
Джерела: www.credo-ua.org та ін.