Преподобний Далмат жив у час царювання Феодосія Великого. Він служив у війську і правитель поважав його. З часом, відкинувши все світське заради Бога, він залишив дружину і дітей, взяв лише одного сина Фавста і вирушив до преподобного Ісаакія. Святий мешкав в обителі, неподалік Константинополя. Там батька і сина постригли і вони вели богоугодне життя у постійному строгому пості. Коли преподобний Ісаакій відчув свою близьку кончину, зібрав братію і призначив своїм наступником Далмата. Саме тому, зголом, обитель була названа Далматською.

Патріарх Константинопльський висвятив преподобного Далмата в священики. Преподобний у всьому стримував тілесні бажання. Одного разу він 40 днів не вживав їжі. Постом і молитвою Далмат перемагав бісів. Він відкрито боровся і з єретиками-несторіанами, які зневажали Пресвяту Богородицю. Преподобний був помічником святих отців Третього Вселенського Собору, чим і заслужив любов царя та святих отців, які призначили його архімандритом Далматської обителі. Так чесно відслуживши Господеві майже все своє життя, в дуже похилому віці преподобний відійшов у вічність.

Преподобний Фавст, так само як і батько, був великим подвижником. Він строго дотримувався чернечих обітів, особливо строгого посту. Тому після тілесної смерті був взятий Господом і причислений до лику святих.