Згідно церковного передання, Нерукотворних образів Господа нашого Ісуса Христа є кілька - принаймні, три. Їх отримали різні люди в час, коли Ісус ходив із Своїми учнями по землі, проповідуючи покаяння і Царство Небесне та оздоровлюючи і зцілюючи багатьох недужих, хворих і одержимих злими духами людей. Останній Нерукотворний образ - це Плащаниця, в яку було обгорнуте тіло Господа під час Його лежання у Гробі.
З'явилися ці Нерукотворні образи у дивний спосіб, внаслідок доторкання обличчя Ісус Христа до тканини, на якій після цього залишався відбиток Його обличчя.
Один із них отримав цар Абгар V Уккама, який жив у місті Едесса, що на півночі Месопотамії. Важкохворий правитель Абгар чув про те, що Ісус творить різні чуда, оздоровлює тяжко хворих, воскрешає померлих. І, мавши невиліковну хворобу, послав до Ісуса свого посланця з проханням, щоб Господь прийшов до Едесси та зцілив його. Та просив у разі, якщо б Ісус не зміг прийти, то щоб художник хоч намалював Його портрет і приніс йому, - так хотів побачити Христа.
Митець намагався намалювати Ісуса, але не зміг, бо Христове лице сяяло потужним світлом. Тоді Ісус притулив полотно до Свого лиця і на полотні чудесним чином відбилося зображення Христового обличчя.
Цей Нерукотворний образ художник привіз царю Абгару, який в ту ж мить одразу видужав і увірував у Христа - разом зі своїми підданими.
Згодом він помістив цей образ на воротах Едесси, щоб люди могли поклонятися й молитися Богові, а Господні чуда - по їхній вірі - й надалі супроводжували образ.
За правління візантійського імператора Константина VII Багрянородного (945-959 рр.) образ був урочисто перенесений із Едесси до Царгорода.
Ще один Нерукотворний обаз отримала свята Вероніка, коли підійшла до Ісуса, щоб витерти Його обличчя від поту і крові під час сходження на Голготу.
Останнім Нерукотворним образом Господа Ісуса Христа є Плащаниця, яка іменується Туринською (від назви північноіталійського міста Турин, в якому вона зберігається).
Щодо того, як саме ОБРАЗ (і, зокрема та насамперед, правильне й глибинне розуміння сутності, характеру і спасенної місії і служіння) Ісуса Христа може і має "перенестися" та, зрештою, "потрапити" й назавжди "оселитися" в серці й розумі істинно віруючої людини, перетворюючи її на той же образ, - як це сталося, наприклад, з тим же царем Абгаром та його підданими, - то тут св. апостол Павло розмірковує і акцентує ось як.
Він наголошує на тому, що Христос "дав нам [християнам] бути служителями Нового Завіту, не [мертвої, за суттю і змістом, старозавітньої] букви, а духу, тому що буква вбиває, а дух животворить" (2Кор.3:6).
Вказуючи далі на дуже яскраво сяяче - від довготривалого споглядання Божої слави - обличчя (образ) великого прадавнього Господнього пророка Мойсея - служителя ще Старого Завіту, св. Павло пише, що у цьому - воістину спасенному - животворному і зцілюючому (душу і тіло) новозавітньому служінні, "маючи таку [велику] надію, ми [християни] діємо з великим дерзновінням [і відвагою], а не так, як Мойсей, який клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися на кінець того [себто сяйва його обличчя], що минає. Та їхній розум засліпився: бо те ж саме покривало донині лишається при читанні [лише й виключно] Старого Завіту, бо воно знімається [тільки] Христом. Донині, коли вони читають [лише Закон] Мойсея, покривало лежить на серці їхньому, але коли [в щирому покаянні і смиренні] навертаються до Господа [Христа], тоді це покривало знімається. Господь є Дух; а де [цей Святий] Дух Господній, там свобода. А ми всі [віруючі у Христа], з відкритим обличчям [тобто з чистим і щирим серцем], як у дзеркалі, [постійно і повсякчас - благоговійно і з великою подякою] дивлячись на славу Господню" - у т. ч. і на ті великі добра, благодіяння і чуда, які Він милосердно звершує у нашому (та інших людей) житті-бутті, - поступово "перетворюємося на той же образ - від слави в славу, як від Господнього Духа" (2Кор.3:12-18).
Й таке - крок за кроком, етап за етапом - наше перетворення на образ Христовий, зрештою, спонукає і надихає нас робити подібні до Нього вчинки і справи: у славу Божу та Його прощення й відродження, зцілення, преображення і спасіння багатьох оточуючих нас людей. І які таким чином наслідують і отримують вічне - неймовірно радісне і блаженне життя з Господом у Його Царстві Божому. Амінь.
[А от з дивовижною історією про те, як побачений Нерукотворинй образ Спасителя Христа допоміг молодій людини щиро повірити й навернутися до Господа та охреститися, можна ознайомитися, зокрема, отут: te.20minut.ua. Або набравши і відкривши в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) такий текст (заголовок): "Після побаченого Образу Спаса Нерукотворного з Ватикану сопілкар з Миколаївщини охрестився - Кіріос".]
Крім того, всі ці чудотворні історії - як документально описані, так і ті, що, загалом, залишилися невідомими, - коли ОБРАЗ Ісуса Христа - як Нерукотворний, так і нарисований богонатхненним митцем, а також і "перенесений" - з'явлений Святим Духом в надприродних видіннях та серці і свідомості багатьох-багатьох людей, призводив до їх щирого покаяння, зцілення і слідування за Господом, - безсумнівно, про щось свідчать і переконливо доводять. В т. ч. вони є пророчим прообразом передбаченого в Святому Письмі грядущого - ближче вже до Його Другого приходу - навернення до Месії-Спасителя величезних мас людей з усіх племен, рас і народів світу. Це саме тоді, коли надзвичайно диявольсько-демонічні "ось, темрява покриє землю, а морок - народи" (Іс.60:2).
І в цьому їх благословенному наверненні і спасінні роль і місія відродженого й відновленого в дарах і плодах духовних правдивого й різноликого Божого люду з "лабораторії екуменізму" (у значенні християнської єдності) - України (св. Папа Іоан Павло ІІ) має бути вельми вагомою і значущою. Амінь.
Крім того, і деякі якраз біблійні пророчі тексти й обітниці також передбачають особливе значення і роль цього правдивого й різнобарвного Божого народу "нового завіту" з певної - щодо близькосхідного регіону - "із землі північної" (тобто сучасної України) у соборному "збиранні" воєдино - з "усіх народів" - окремих його частин. Себто, відповідно, "тими днями" у "будівництві Господнього храму" - праведного й істинного Тіла Христового новітньої доби (Єр.3:17,18; 31:8,31; Зах.6:8,15). Включаючи, безумовно, і неодмінне покаяння і спасіння старозавітнього вибраного народу (Зах.12:10-14; 13:1; Рим.11:25-26).
[А от з відповідними роздумами і спостереженнями щодо цього, опублікованими на цьому ж порталі, а також актуальною і змістовною МОЛИТВОЮ щодо сучасної ситуації в Україні, можна ознайомитися, якщо в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати і відкрити, відповідно, такі тексти (заголовки): "Вхід Господній в Єрусалим - Кіріос" та "Молитва за спасіння народу й держави Української... - Кіріос".]
Ті ж християни - західні і частина східних, що послуговуються Новим стилем, цього дня, 29 серпня, обходять спомин Усікновення голови св. Іоана Хрестителя.
І що також - неначе історично-пророче попередження - нагадує нам, яку дорогу й високу ціну нерідко довелося платити Божому народу на шляху до Царства Господнього. І тут, як стверджує Святе Письмо, і саме в оці наші (і наступні) - вже, судячи з усього, "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) Історії спасіння людського роду, на жаль, теж не обійдеться без подібних утисків і переслідувань, терпінь, мучеництва і тяжких втрат.
Тобто якраз усе те, що ми наразі - наочно й переконливо - спостерігаємо і переживаємо. В т. ч. навіть і в т. зв. "цивілізованих" і (псевдо)"демократичних" країнах... А також, мабуть, варто тут пригадати, зокрема, і численні жертви нового - ще значно масштабнішого та криваво-руйнівного і нищівного витка збройної агресії вкрай озвіріло-сатанинської кремлівської верхівки проти незалежної України, який спалахнув 24 лютого 2022 р. ... І слава Богу за Україну та її відважних захисників-героїв!
Але, разом з тим, - як наголошував Христос, - "блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів'я та наклепи - Мене ради. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас" (Мт.5:10-12).
"Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр.22:20).