Святий мученик Андрій, прозваний Стратилатом, був воєначальником у римських військах за правління імператора Максиміана Геркулія (285-310 рр.).
За свою хоробрість, непереможність і справедливість майбутній святий мав добру славу у війську.
Коли численне перське військо вторглося в сирійські межі, правитель Антіох доручив Андрію керівництво римськими військами, давши йому титул «Стратилат», тобто головнокомандувач.
Святий Андрій вибрав собі невеликий загін хоробрих воїнів і виступив назустріч супротивнику.
Його воїни були язичниками. Сам святий Андрій ще не приймав хрещення, але увірував в Ісуса Христа.
Перед битвою він переконував воїнів, що язичницькі "боги" - то демони і біси й, відповідно, допомоги в битві надати не можуть. Він проповідував їм Ісуса Христа - як всемогутнього й всесильного Бога Неба і землі, що рясно подає Свою поміч і сприяння всім - щиро віруючим в Нього й довіряючим Йому.
І воїни вступили в бій, закликаючи на допомогу Спасителя.
Невеликий загін звернув на втечу численне військо персів. Святий Андрій повернувся з походу зі славою, одержавши повну перемогу.
Але заздрісники донесли правителеві Антіоху, що він - християнин, який звернув на свою віру підлеглих воїнів. Святий Андрій був викликаний на суд, і там він підтвердив свою віру в Христа. За це його піддали тортурам. Він сам ліг на розпечене мідне ложе і, як тільки звернувся за допомогою до Господа, ложе охололо. Воїнів розіп'яли на деревах, але жоден з них не відрікся від Христа. Заточивши святих у темницю, Антіох послав донесення імператору, не наважуючись сам вбити прославленого переможця.
Імператор знав, як військо любило святого Андрія, і, побоюючись обурення, послав наказ звільнити мучеників, а таємно велів під якимось приводом стратити кожного порізно.
Звільнившись, святий Андрій разом з дружиною воїнів прийшов у місто Тарс. Тобто на батьківщину ще св. апостола Павла. Там їх хрестили місцевий єпископ Петро і єпископ Нон Верійський. Потім воїни перейшли в місцевість Таксанати.
Антіох написав листа правителю Кілікійської області Селевку, щоб той наздогнав дружину святого Андрія і вбив.
Селевк наздогнав мучеників, що зупинилися в ущелинах гір Тавра, де їм - за одкровенням - належало постраждати. Святий Андрій, називаючи воїнів своїми братами та дітьми, закликав їх не боятися смерті.
Він молився за всіх, хто буде шанувати їх пам'ять, і просив Господа послати людям цілюще джерело на місці, де проллється їх кров. Під час цієї молитви мученики були усічені мечами (+ бл. 302 р.).
В ту ж мить із землі забило джерело. Єпископи Петро і Нон, які з кліриками таємно слідували за дружиною святого Андрія, поховали їх тіла.
Один з кліриків, який з давнього часу страждав від злого духа, напився з джерела води і відразу зцілився. Чутка про це рознеслася серед навколишніх жителів. І вони стали приходити до джерела і - за своїми, за заступництвом святого Андрія і постраждалих з ним 2593 мучеників, молитвами до Бога - отримували благодатну допомогу від Нього.
"Коня готують на день битви, але перемога - від Господа" (Пр.21:31). І так було, є і буде завжди і скрізь. В т. ч. і в цій нашій нинішній - непростій і нелегкій борні з нашими супротивниками і ворогами - зовнішніми й внутрішніми: фізичними, а надто - духовними. Амінь.
* * *
У цей самий день, 1 вересня 1939 р., - за наказом Гітлера - почалося вторгнення Вермахту на терени Польщі. І яке підтримали армійські формування берлінського васала - словацького режиму. А от 3 вересня уряди Британії і Франції, які ще недавно (30 вересня 1938 р.) - шляхом укладання цинічно-зрадницьких Мюнхенських ("судетський компроміс") угод - спробували було надалі "умиротворити", "стишити" (чи, в усякому разі, спрямувати їх виключно у певному й конкретному напрямі - в бік зіткнення з червоно-більшовицькою Росією) експансійно-загарбницькі апетити верхівки ІІІ райху - змушені були оголосити війну Німеччині. А вже 17 вересня - за наказом Сталіна - вглиб Польщі зі Сходу розпочався наступ Червоної армії. Таким чином в Європі вибухнула Друга світова війна.
У такий спосіб і почав реалізовуватися зловісний "таємний протокол" до сумнозвісного "пакту Молотова-Ріббентропа", укладеного в московському Кремлі в ніч з 23 на 24 серпня того ж - 1939 р. Й, відповідно, на першому етапі тієї нової світової бійні ці обидва агресивні тоталітарні диктатори - Гітлер і Сталін - діяли, по суті, як головні союзники і спільники по територіальному розбою на Європейському континенті.
До речі, в період, який передував початку 2-ї світової війни, стратегічний розрахунок й тактична поведінка Сталіна полягали, з одного боку, у підбурюванні і допомозі верхівки червоно-московської імперії у роздмухуванні "пролетарських революцій" і, у підсумку, захопленні підконтрольними їй комуністами влади і, зокрема, у різних країнах Європи.
А, з другого, у всілякому сприянні і співдії в інспіруванні і подальшому перебігу збройного конфлікту саме поміж основними європейськими потугами: Англії і Франції, з одного боку, і Німеччини, з другого. А вже потім, коли вони ґрунтовно застрягнуть і взаємно ослаблятимуть одне одного (у цьому воєнному протистоянні), то тоді, за задумом кремлівського диктатора, - зовсім несподівано і раптово - у дію мала б вступити Червона армія і нанести вельми потужний, нищівний удар "у спину" (причому, їм обом). І внаслідок чого нею, зрештою, мала була б окупована чи не вся Європа - аж до Атлантичного узбережжя...
І якраз тому Сталін був так зацікавлений у приході до влади в Німеччині нацистської партії, а вже згодом він охоче пішов на укладання з Гітлером згаданого вище "пакту Молотова-Ріббентропа"...
Одначе всі реальні події тут розгорталися зовсім не так, як це уявляв собі і планував московсько-більшовицький вождь. (Разом з тим - у кінцевому, остаточному підсумку - все завершилося і зовсім не так, як у це вірив та на це вельми сподівався й будь-що добивався і нацистський фюрер та вся його злочинно-кривава камарилья...)
Тобто 22 червня 1940 р. капітулює Франція, а ось англійці дійсно: відважно продовжують збройний опір Гітлеру. А от рівно через рік, 22 червня 1941 р., вибухнула вже німецько-радянська війна: за тим планом-сценарієм ("Вarbarossа"), що був розроблений у берлінській райхсканцелярії і генштабі Вермахту, а не вищих московських владно-мілітарних кабінетах. В т. ч. з таким стратегічним і тактичним розрахунком, аби упередити майже неминучі вторгнення і наступ Червоної армії...
Й - таким чином - розпочався нацистський "Drang nach Osten" ("Вlitzkrieg"). І в якому теж брали участь збройні сили кількох європейських держав - союзників-сателітів Німеччини, а також окремі національні військові підрозділи, сформовані з "расово та політично гідних арійців" - ідейно-світоглядних однодумців чи близьких до німецького націонал-соціалізму. (Крім того, в подальшому - коли, в перебігу цієї направду затяжної і довготривалої війни, "Blitzkrieg" недвозначно провалився - Гітлеру, зрештою, довелося погодитися на легалізацію та, відповідно, збільшення участі у багатьох, суто німецьких, військових структурах і підрозділах іноетнічних ("расово нижчих") представників ("гіві"). А також до складу Вермахту - і вже ОФІЦІЙНО - були масово долучені відомі колабораційні антибільшовицькі "національні" військові формування, складені з числа презентантів (тобто - знову "гіві"), у т. ч. і військовополонених, низки тих же - "расово нижчих" народів окупованого і неокупованого німцями Сходу. І, зокрема та особливо й найбільше, власне, етнічних РОСІЯН.)
А от ряд основних програмових одкровень (цілей та ідей) цього воєнного походу була - поміж різних інших джерел - оприлюднена ще в гітлерівському опусі "Mein Kampf". Й однією з головних - кінцевих цілей такого гігантського завоювання "Lebensraum" було захоплення і колонізація "надлишковою" (у межах фатерлянду) частиною нордійсько-германської "вищої раси", передовсім, якраз українських теренів. Причому, з поступовим і, згідно "генерального плану "Оst"", вельми значним - у різний спосіб - скороченням чисельності, зокрема, місцевих "унтерменшних" - тобто "нездатних до асиміляції" східнослов'янських автохтонів. З використанням певної їх решти як маси рабів для "100% чистокровних нордійсько-арійських панів", що їх нацистські верховоди збиралися розселити на цих багатющих землях слов'янського Сходу.
А декого й, насамперед та особливо, з кола "шкідливо-паразитарних іудо-семітів" і взагалі - винищити щонайперше і повністю: в контексті гітлерівського "остаточного вирішення" їхнього "національного питання"... І т. д. й т. п.
Й при підготовці та реалізації таких великомасштабних - людожерсько-геноцидних задумів і планів їм тут дуже посприяв відповідний практичний досвід цих їхніх "братів-близнюків" - комуно-більшовицьких бузувірів і катів. І, зокрема, сталінська практика Голодомору 1932-1933 рр. в Україні тощо.
Й таке кардинальне (і в т. ч.) з початком німецько-радянської війни - географічне розширення Європейського ТВД, відповідно, суттєво змінило всю військово-стратегічну і геополітичну ситуацію: і в Європі, і світі загалом. А тим паче, коли в грудні 1941 р. у світову війну - проти гітлерівської Німеччини та її союзників, включаючи, передусім, мілітаристську Японію, - вступили США.
Між іншим, на Закарпатті ще в березні 1939 р. відбувалися воєнні дії, коли війська гортістської Угорщини - союзника і при повній підтримці нацистського ІІІ райху силою придушили спробу місцевих українських патріотів проголосити державну незалежність бодай частини регіону (і в чому їм допомагав також і польський уряд).
Інакше кажучи, Україна - принаймні, її західні області, які до початку 2-ї світової війни входили до складу міжвоєнної Польської держави, - у вересні 1939 р. однією з перших зазнала початкових ударів цього - розв'язаного нацистським Берліном і комуно-совдепівською Москвою - найбільш жахливого і жорстокого, кровопролитного і спустошливо-руйнівного збройного конфлікту в історії людства. Себто тієї нової і ще набагато страхітливішої війни, вибух якої - і саме як один з наслідків гріховного ВІДПАДІННЯ Росії від Бога та її деструктивно-згубного впливу (в т. ч. небувалого поширення й утвердження екстремістських ідеологій, рухів і режимів ультралівого та праворадикального ґатунку) чи не на увесь світ - був передбачений, принаймні, ще в пророчих об'явленнях Пресвятої Діви Марії у Фатімі (1917 р.). А також і в деяких біблійних пророчих текстах.
(До речі: в т. ч. і подібних - крайньо-радикальних (лівих і правих) форм набрали, зокрема, тодішні визвольні потуги і деяких бездержавних, поневолених народів. Включаючи, як відомо, і українські національно-визвольні змагання: відповідно, націонал-комунізм та "інтегральний" - і, здебільшого, донцовський - націоналізм. І останній - у цьому плані - свої певні надії й сподівання, а особливо спочатку, покладав на очолювану Гітлером "нову Німеччину", якій він немало й, одначе, наївно-некритично тоді симпатизував та ідеалізував. Й тут - для порівняння - мабуть, варто також зазначити, що, скажімо, на початок 2-ї світової війни загальне число жертв нацистського - політичного і расового - терору в ІІІ райху складало приблизно 500 осіб. І це в той самий час, як сумарна кількість загиблих унаслідок гігантського параноїдно-більшовицького терору в тогочасній Московській імперії сягала багатьох-багатьох мільйонів: і вельми значна частка яких припадала саме на Україну. І серед яких - в т. ч. - не залишилося в живих майже нікого з відомих адептів українського націонал-комунізму та - за деякими невеликими винятками - діячів національно-культурного відродження. І то: дехто вцілілі з них були замордовані вже дещо пізніше...)
Тобто, як зазначається в Божому Слові, "і скинутий був великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним". Й тому чимале прийшло "горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу" (Одкр.12:9,12).
І цілком природно, що ця диявольська "велика лють", загалом, виливалася (і досі виливається - хіба що, мабуть, дещо різною мірою) на всі країни і народи, на все людство - як таке. Водночас предметом його особливої і (по-своєму) "логічної" - запекло-патологічної ненависті і злоби - був і є - старо- та новозавітній народ Божий. В т. ч. такі відомі й благословенні свідки, символи і синоніми Божої слави, милості й благодаті: як от, скажімо, Єрусалим - той, що є єдиною, цілісною і неділимою столицею єврейської держави на Святій Землі, та "ІІ Єрусалим" - який розташований на Дніпровських пагорбах і крутосхилах (Київ). І от, зокрема, щодо останнього, то 24 лютого 2022 р. спалахнув новий і, причому, значно масштабніший та криваво-руйнівний і нищівний (і, по суті, близький до геноциду) виток збройної агресії вкрай озвіріло-сатанинського Кремля проти незалежної України... І слава Богу за Україну та її відважних захисників-героїв!
[І про духовно-сакральний взаємозв'язок і правонаступність Єрусалиму й Києва та, загалом, Святої Землі і України (а також певну дотичну тематику) можна детальніше дізнатися, якщо в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати й відкрити такий текст (заголовок): "14 серпня - Пам'ять мучеників Маккавеїв - Кіріос".]
Причому, це якраз він, наш славний і святий Господній Київ-град, та, загалом, християнська Україна - за образно-пророчою візією св. Папи-слов'янина Іоана Павла ІІ - є своєрідним майданчиком: "лабораторією екуменізму". І якраз там практично відпрацьовуються й випробовуються конкретні моделі відновлення єдності і соборної цілісності й, передусім духовної і практичної - правдивого містичного Тіла Христового. А особливо в дарах і плодах Святого Духа. Його наявних східних і західних традицій і деномінацій - як, насамперед, саме в Україні, так і, загалом, по всьому світі. В т. ч., скажімо, як це було під час Революції гідності, а надто - у вигляді, наприклад і зокрема, нинішнього спільного вітчизняного міжконфесійного християнського служіння порятунку, духовного відновлення і зцілення. Включаючи (і особливо) в районі військового конфлікту на Сході України, а ще більше в перебігу вищеозначеної - повномасштабної російсько-української війни, що вибухнула 24 лютого 2022 р. І т. ін.
І як - у зв'язку з цим - наголошує Господь, пророче звертаючись до однієї з майбутніх цих християнських конфесій, "Я згадаю союз Мій з тобою у дні юності твоєї, і відновлю з тобою вічний союз. І ти згадаєш про [деякі минулі - помилкові й прикрі] путі твої, і буде соромно тобі, коли [знову] станеш приймати сестер твоїх, старших за тебе, як і менших за тебе, і коли Я буду давати тобі їх за дочок, але не від твого союзу... Я прощу тобі все, що ти [раніше неналежно і помилково] робила, - говорить Господь Бог" (Єз.16:60-63).
Ну а ті люди (чи якісь групи-спільноти або організації, середовища чи структури - політичні, ідеологічні або релігійні), що поділяють та - слідом за тим Люцифером - постійно і повсякчас "проклинають і лихословлять" Божий народ або якісь його окремі частини, а надто прямо пов'язані з Єрусалимом - "першим" чи/та "другим", неминуче накликають на себе серйозне "прокляття" (Бут.12:3).
І - якраз у цьому ж контексті - слід дещо ще раз зазначити і закцентувати. Тобто те, що в Божому Слові - себто ще задовго-задовго до св. Іоана Павла ІІ - була позначена низка пророцтв та обітниць щодо особливої - євангелізаційно-спасенної та екуменічної ролі і місії істинного й соборно-різноликого Божого люду "нового завіту" - стосовно близькосхідного регіону - "із землі північної" (Єр.3:18, 31:8,31; Зах.6:8,15). Тобто якраз сучасної України.
І особливо саме в ці наші, судячи з усього, вже в ЕСХАТОЛОГІЧНІ - "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) Історії спасіння людського роду. Це - коли, з одного боку, надзвичайно диявольсько-демонічна "ось, темрява землю вкриває, а морок - народи." Але над воістину вірною Господу Його коханою Нареченою - правдивою Христовою Церквою новітньої доби, а особливо над Україною, дуже яскраво "засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. І прийдуть народи до світла твого, і царі - до сяйва, яке сходить над тобою... і... багатство моря повернеться до тебе, надбання народів прийде до тебе" (Іс.60:2,3,5). І, як виглядає, це останнє пророцтво і, зокрема, щодо нашої незалежної держави розпочало конкретно здійснюватися саме зараз - в ході вищезгаданого московсько-українського збройного конфлікту...
"Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр.22:20).
[Так от, на цьому порталі опубліковані актуальні роздуми і спостереження щодо цієї (та деякої дотичної до неї) тематики. І щоб ознайомитися з ними, слід в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати й відкрити такі тексти (заголовки): "Вхід Господній в Єрусалим - Кіріос". А, крім того, також: "6 травня - святого великомученика, побідоносця... Юрія (Георгія) - Кіріос".]