Цього дня Церква Свята (східного обряду, що живе і служить за Юліанським календарем) віддає честь пам'яті святого пророка Наума.
(При переході на Новоюліанський календар ця церковна урочистість припадатиме на 1 грудня.)
Святий пророк Наум був з Елкошу по той бік Йордану, напроти Веґавару, із племен Симеонових. Сей, після святого пророка Йони, пророкував ніневитянам, що загине град їхній столичний від води та вогню, що й сталося. Бо ніневитяни, які - завдяки проповіді Йони - покаялися були на короткий час, бачивши, що не збувається на них Йонине пророцтво, знову до колишніх своїх злих і беззаконних діл повернулися. І знову Боже довготерпіння у гнів зрушили. Напала ж на них біда така. Було при Ніневії озеро повноводне, яке оточувало град, — через великий землетрус, що стався, погруз град в озері тім. Частину ж його, що нагорі зосталася, вогонь з пустелі спалив. І так збулося пророцтво Наумове, що Бог покарав тих злих і грішних людей праведним Своїм судом. Їх же бо в дні Йони-пророка, покаяння їхнього ради помилував, — тих же, що знову грішили й блудили, згодом покарав. Пророкував же святий пророк Наум й инше, що станеться, і помер з миром в сорок п'яте літо від народження свого, і похований був у землі своїй чесно.
Згідно "Житія святих" Димитрія Туптала (Ростовського).
* * *
Мабуть, варто зазначити й наголосити, що в книзі пророка Наума є низка досить цікавих і знаменних текстів.
І ось, зокрема, один з них: "Щит героїв його красний; воїни його в одежах багряних; вогнем блищать колісниці у день приготування до бою, і ліс списів хвилюється. По вулицях мчать колісниці, гримлять на площах: блиск від них, як від вогню; блищать, як блискавка" (Наум 2:3,4).
Дуже схоже, що у цьому видінні, показаному йому Святим Духом, прадавній пророк бачив ніщо інше, як саме НАШ час. І це, мабуть, по-своєму доволі символічно й симптоматично...
А також тут ще слід згадати, що сучасна йому Ніневія - це столиця ворожої для його народу країни - агресора і загарбника-поневолювача (Ассирії). І, що, зрештою, вона зазнала - за всі свої тяжкі й огидні гріхи й беззаконня - суворої, але цілком справедливої розплати від Господа. А розташована вона була на ПІВНІЧНИЙ СХІД від Єрусалима.
Так от, від нашого ІІ Єрусалима (Києва) столиця країни-агресора й терориста і багатовікового загарбника-поневолювача українських земель - Москва теж міститься у тому ж напрямі: на ПІВНІЧНИЙ СХІД від нього...
До речі, і саме в цей же бік, на ПІВНІЧНИЙ СХІД, дивиться і знаменита монументальна фігура Батьківщини-Матері в Києві - на правому березі Дніпра, що тримає в правиці піднятий угору меч. Вона була встановлена і офіційно відкрита 9 травня 1981 р. - у 36-ту (9х4 - біблійне містично-сакральне число) річницю капітуляції нацистського райху.
Крім того, якраз у ті ж самі дні - 13 травня у Ватикані був скоєний замах на життя тодішнього Папи Римського Йоана Павла ІІ (Кароля Войтили). І є вагомі підстави вважати й стверджувати, що до ініціювання й організації цього підступного й зухвалого злочину було - прямо й безпосередньо - причетно тодішнє вище керівництво Кремля та Луб'янки. Дуже стурбоване і занепокоєне духовною і особливо політичною поставою і "підривною" діяльністю цього понтифіка-слов'янина - походженням з комуністичної країни. І, зокрема, не лише, власне, щодо Польщі, а також його великим зацікавленням українським питанням і щонайперше - справою забороненої та переслідуваної в СРСР української ГКЦ.
(До того ж, у цю дату - 13 травня 1981 р. виповнилося 64 (36+28) роки з початку (1917 р.) відомих Фатімських об'явлень Пресвятої Діви Марії, де, до речі той замах на Святішого Отця був пророче передбачений, та був переддень 33-ї річниці проголошення (у травні 1948 р.) незалежної держави Ізраїль. А також: напевно дуже символічно, що архієпископ Кракова кардинал Кароль Войтила католицьким церковним конклавом був обраний на престол єпископа Рима 16 жовтня 1978 р. Тобто рівно через 32 роки після того, як у Нюрнбергу у 1946 р. був виконаний вирок Міжнародного трибуналу стосовно низки головних нацистських воєнних злочинців.)
А вже рівно через 18 (9х2) місяців по тих травневих подіях 1981 р. - 10 листопада 1982 р. головний радянський верховод Леонід Брежнєв, який був присутній на тому гучно-помпезному відкритті у Києві, раптово помер... (І тут, мабуть, досить цікавим буде зазначити, що щорічно якраз напередодні, 9 листопада, нині відзначаються День української писемності та мови, а також річниця нацистських погромів "Кришталевої ночі" (1938 р.))... А ще день-два до тої дати - в СРСР, як пам'ятаємо, відбувалися масштабні святкування з нагоди 65-х роковин більшовицького "жовтневого" перевороту 1917 р.) А от через 33 місяці після всього того - 9 лютого 1984 р. помирає (давно тяжко хворий) Юрій Андропов - починаючи від 1967 р. і впродовж 15 років беззмінний очільник КГБ, який у листопаді 1982 р. заступив померлого Брежнєва. А іще через 7 років після смерті Брежнєва, 9 листопада 1989 р., впав Берлінський мур...
[Про ДУХОВНЕ значення і ролі Папи Йоана Павла ІІ в долі України, принаймні, в останні три десятиліття, в т. ч. його архипастирського відвідування нашої держави в червні 2001 р., можна ознайомитися з відповідними міркуваннями і спостереженнями, опублікованими на цьому ж порталі. Для цього слід в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати і відкрити такий текст (заголовок): "23 червня - Святого священномученика Тимотея - Кіріос"; а, крім того, "21 листопада - Святкування Собору Архистратига Божого Михаїла... - Кіріос".]
Так от, 1982 р. урочисто святкувалося 1500-річчя заснування Києва, одним із символів чого - як і, власне, самої української столиці - одразу і стала ця, вищезгадана грандіозна статуя Батьківщини-Матері. Тобто, вважається, що українська столиця бере свій історичний початок близько 482 р. І тут, мабуть, дуже характерно і знаково, що Москва була заснована, згідно відомої версії, якраз 1147 р: себто на 666-му (!) році по тому...
Крім того, "двосічний меч", який міцно тримає в своїй правиці українська Батьківщина-Мати в Києві, в біблійній символіці означає "слово Боже" (Євр.4:12).
Те Слово, в якому, наприклад, міститься дуже виразний заклик і повеління Господні до Свого народу: "вийди" геть з цієї могильної "великої блудниці" - неовавилонської і неоєгипетської імперії, "щоб [більше] не брати вам участі у [численних і огидних] гріхах її та не зазнати покарань її; бо [ці злочини й] гріхи її дійшли до неба, і Бог пригадав [усі беззаконня і] неправди її" (Одкр.18:2,4; Йн.11:43).
А от, зокрема, з'явлення над українським Поліссям - і саме в ніч Лазаревої суботи, 26 квітня 1986 р. (себто на 64-му році по утворенні "СРСР" у 1922 р., а також через 300 років після приєднання і поглинання православної Київської митрополії Московською Церквою у 1686 р.), і яка, ця Лазарева субота, до того ж, тогоріч збіглася з початком (першим днем) старозавітньої Пасхи (свята виходу вибраного народу з єгипетської неволі) - апокаліптичної "великої зірки", що "ім'я цієї зірки - "полин"" (Одкр.8:10,11), чітко дещо засвідчило. Що це стосується - зокрема і особливо - якраз нашого краю і саме того історичного періоду. І, власне, так воно і сталося. І якраз у суботу, 24 серпня 1991 р.: тобто, по-перше, через 64 місяці після появи "зірки "полин"", а, по-друге, ті ж біблійні містично-сакральні дев'ять років, як відзначався згаданий вище ювілей Києва, Україна "воскресла" і "вийшла на волю". Себто відновила свою національно-державну незалежність і самостійність.
А також. В Божому Слові, разом з Ніневією, згадується і наводиться ще чимало подібних повчальних і красномовних прикладів. Й, зокрема, того, коли всемогутній і справедливий Бог-Творець дуже щось конкретно пригадує - то що, врешті-решт, чекає - поміж інших запеклих і НЕРОЗКАЯНИХ грішників, безбожників і нечестивців - на різного роду і ґатунку агресорів-завойовників та жорстоких поневолювачів інших країн і народів.
Інакше кажучи. Саме у цьому контексті книга пророка Наума читається і сприймається як серйозне попередження і застереження правлячим - авторитарно-ФСБшним колам нинішньої РФ та, загалом, усій її людності, значна більшість якої просто зазомбована їх масованою і всуціль затято-брехливою, а надто войовничо-українофобською та антизахідною, пропагандою. Країни-агресорки й терористки та правонаступниці (за духом і конкретним змістом) своїх - добре знаних предтеч-попередників. В т. ч. криваво-"червонопрапорних" режимів Сталіна і Гітлера. І яка - опріч інших своїх жахливих злодіянь, в т. ч. і супроти України, - 24 лютого 2022 р. розпочала особливо цинічне і вельми масштабно-руйнівне та криваво-нищівне, тобто, по суті, близьке до геноциду - збройне вторгнення в нашу незалежну й демократичну державу...
І це - не беручи до уваги деякі інші пророчі тексти - як Старого, так і Нового Завітів, що трактуються і розуміються як пряме посилання на верхівку й усю владу московсько-імперської держави: "від крайньої півночі" (Єз.39:2). На ту - вкрай запекло-злобну і безбожно-розтлінну "жінку, яка сиділа на звірі червоному, сповненому імен богохульних", і що "тримала золоту чашу в руці своїй, наповнену мерзотами і нечистотою блудодійства її" (Одкр.17:3,4). І яка - серед різного та всілякого - "упоєна була [рясною] кров'ю святих і кров'ю свідків Ісусових" та, загалом, "і всіх [інших] убитих на землі" (Одкр.17:6; 18:24). І т. д. й т. п.
Водночас звертає на себе увагу і та - згадана вище в тексті митрополита Димитрія Туптала - обставина, що ще за 4о років до тієї жахливої катастрофи - загибелі Ніневії, в ній слово Боже про покаяння проповідував пророк Йона. І яка, ця проповідь, в тому часі мала чималий успіх і дала певний результат. (А от повторне - аналогічне звернення-проповідь про покаяння - вже пророка Наума, на превеликий жаль, ніяк не досягло своєї мети...)
Крім того, також доволі примітним і знаковим є і той факт, що через 40 років після того, як недалеко біля берега Дніпра постала фігура Матері-Батьківщини, буквально поряд - прямо навпроти неї був збудований і почав діяти євангельський Божий храм...
Так от, звернутий на ПІВНІЧНИЙ СХІД духовний меч Слова Божого української Вітчизни-Матері - це також і потужний євангельський маседж-заклик до мешканців цієї сусідньої держави про необхідність правдивого - щиросердного покаяння і навернення. Тим більше, що історично євангельська Добра Новина і спасенна Христова віра приходили і поширювалися (і, між іншим, це триває і понині!) на цих гігантських євразійських просторах, головним чином, з Києва та русько-українських теренів! (А нині вже навіть і навсюдибіч.)
І як своєрідне нагадування московсько-імперським шахраям-містифікаторам і крадіям-брехунам про все це наша Батьківщина-Мати в своїй лівій руці і тримає також високо піднятий вгору щит - "щит віри" (Еф.6:16).
І от, задля того, аби того часу успішно притупити та обійти їхню параноїдно-ідеологічну пильність і підозрілість, на зовнішній стороні цього щита розміщена радянська символіка... Разом з тим, з іншого боку, кожен елемент цієї символіки, а особливо відповідне їх поєднання, якщо уважно й прискіпливо проаналізувати, зрештою, несуть в собі і певний - і саме БІБЛІЙНИЙ - пророчий сенс і значення!
Так, скажімо, серп символізує наближення доби справедливої Божої відплати для всіх НЕРОЗКАЯНИХ - запеклих і закоренілих безбожників, беззаконників і нечестивців тощо. Водночас цей же СЕРП - в його вже ЄВАНГЕЛЬСЬКОМУ значенні і сенсі - є синонімом ОСТАННІХ (тобто безпосередньо перед поверненням Христа у цей світ) та вельми успішних і багатих ЖНИВ звільнених та зцілених і спасенних Святим Духом людських душ по всій планеті Земля. А ось молот (арамейською мовою - "маккаба") - трактується як знаряддя "маккавейської" (Господньої) боротьби з ворогами правдивої віри та Божого народу. І т. д. й т. п.
(Як планується - у контексті процесу декомунізації і демосковізації (деколонізації) - на щиті Матері-Батьківщини ці останні два символи (серп і молот) мають бути замінені на український національно-державний герб - Тризуб св. князя Володимира Великого, хрестителя Русі. І це - і саме в глибинному (духовному) значенні - пророче символізуватиме скоро грядущу - повну й остаточну перемогу на українській землі всемогутнього й премудрого Триєдиного Бога-Творця над усіма Його та нашого народу лютими й запеклими ворогами: духовними і фізичними! І це, тим паче, вельми знаково й символічно, тому що - коли дуже уважно придивитися до самого малюнку-зображення Тризуба - то там можна побачити "стилізовані" чотири літери, які складають слово "ВОЛЯ"!)
Разом з тим тут Господь - через це ж Своє Слово Боже - каже і наголошує також і ось іще на чому.
І тут нам в пригоді, як добрий приклад, може послужити і первісна особиста драма цього пророка Йони. Це - коли він попервах виявив непослух Божому повелінню і - замість йти проповідувати в Ніневію покаяння - спробував було втекти від Бога на кораблі світ за очі. І, потрапивши у страшну бурю на морі, зрештою, опинився в череві кита (або, як дослівно у біблійному тексті, - "великої риби"). І лише після своєї сердечної покаянної молитви він знову отримав свободу, а вже після того одразу пішов виконувати цю Божу волю.
Тобто. Господь оповідає і нагадує, що якщо в країну прийдуть якісь тяжкі кризи чи лихо й біда, різні великі негаразди та проблеми тощо, в т. ч., скажімо, нашестя зовнішнього ворога, довготривале бездощів'я, сарана і голод, моровиця й т. п., і в цьому краї "і смириться [там] народ Мій, який називається ім'ям Моїм, і будуть молитися [та щиро каятися у відступах і падіннях своїх], і шукатимуть лиця Мого, і навернуться від злих шляхів своїх, то Я почую з неба і прощу гріхи їхні і зцілю землю їхню" (2Пар.7:13,14).
Так що, вочевидь, і нам тут, в сучасній Україні, також є над чим серйозно думати, аналізувати й міркувати та - відповідально й доленосно - вирішувати: що і як надалі вчиняти і як саме нам загалом слід жити...
В т. ч., відновивши свою первісну християнську "єдність духу в союзі миру" (Еф.4:3) і внаслідок чого про правдивих вітчизняних християн повсякчас буде "чути про вас, що ви стоїте в одному дусі, змагаючись однодушно за віру євангельську" (Фил.1:27), то щодо всіляких та різних ворогів і недоброзичливців - внутрішніх і зовнішніх, напевно, наша світоглядно-молитовна постава має бути, насамперед, саме такою: "Отче, прости їм, бо не відають, що чинять" (Лк.23:34). І т. п.
(Хоча, з іншого боку, досить часто вони, ці люті й різнобарвні вороги й недоброзичливці, вельми добре розуміють і усвідомлюють, що саме і, власне, для чого вони чинять неймовірне зло й беззаконня... І якому, звичайно, маємо і навіть мусимо протиставити відповідний - належний спротив. Якщо потрібно, то - в певних обставинах та ситуаціях - і збройний. Й тому слава Богу за Україну та її відважних захисників-героїв! А от про їхнє, отих ворогів і недоброзичливців, - в цьому контексті - наше прощення може йтися лише в разі їх дійсного й правдивого: щирого й глибокого розкаяння та відшкодування всіх заподіяних нам тяжких і болючих кривавих ран, втрат і величезних руйнувань. Як це було, скажімо, у випадку повоєнної ФРН щодо жертв Голокосту та інших страхітливих і масштабних нацистських злочинів...)
[До речі, на цьому ж порталі опублікований, зокрема, текст досить актуальної і змістовної МОЛИТВИ щодо сучасної ситуації в Україні та довкіл неї, яку, як видається, варто взяти на своє духовне озброєння. А ознайомитися з нею можна, якщо в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати й відкрити такий текст (заголовок): "Молитва за спасіння народу й держави Української... - Кіріос".]
І, вочевидь, все таке створить дуже сприятливий і, насамперед, духовний ґрунт для того, щоби - після чуда Лазаревої суботи і старозавітньої Пасхи ("воскресіння" і "виходу на волю" нашого народу та різнобарвного й правдиво-соборного вітчизняного християнства) - в Україну, врешті-решт, на тлі "нової П'ятидесятниці" прийшла така довгоочікувана й благословенна Вербна неділя.
Інакше кажучи, "і буде в останні дні", що станеться вже Другий - і, зокрема, у вигляді потужного й масштабного злиття Святого Духа "на всяку плоть" (Діян.2:17) - Вхід всемогутнього й милосердного (та зцілюючого душі і тіла) Христа Спасителя на нашу багатостражденну землю: в серця і уми наших земляків і співвітчизників. А також і людності багатьох-багатьох інших країн і народів: включаючи, безумовно, і країну-агресорку й терористку - РФ та інші пострадянські держави тощо. "Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря - явлення Його, і Він прийде до нас, як [рясний] дощ, як пізній дощ зросить землю" (Ос.6:3).
Себто. Попри те, що нині вже, дуже схоже, ми живемо якраз у ці самі - "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) Історії спасіння людського роду і коли надзвичайно диявольсько-демонічні "ось, темрява землю вкриває, а морок - народи" (Іс.60:2), наразі "так говорить Господь Саваот: ще будуть приходити народи і жителі багатьох міст; і підуть жителі одного міста до жителів іншого і скажуть: ходімо молитися перед лицем Господа і знайдемо Господа Саваота; і кожен скаже: піду і я" (Зах.8:20,21).
І тут, "у ті дні", в числі перших усі різноликі - правдиво віруючі ("нового завіту") "підуть разом із землі північної": "і здалеку прийдуть і будуватимуть Господній храм" - істинне різнобарвно-містичне й соборно-єдине Тіло Христове Сходу і Заходу новітньої доби. І в якому, в кінці-кінців, "згромаджені будуть народи усі ради імені Господнього, і не ходитимуть уже більше за пожаданням [колишнього] лихого серця свого" (Єр.3:17,18; 31:8,31; Зах.6:8,15). Іншими словами, тоді до Божого "спасіння" благословенно й остаточно "ввійде повна кількість язичників", разом з якими, зрештою, й "увесь Ізраїль спасеться" (Рим.11:11,25,26).
Тобто йдеться якраз, судячи з усього, про сучасну Україну, яка - через Чорне море - розташована на північ від близькосхідного регіону.
І немає жодного сумніву в тому, "що Той, Хто почав у вас [це] добре діло, вершитиме його аж до дня Ісуса Христа (Флп.1:6). Й тоді - а це буде, як наголошує Сам Господь, якраз "у ті дні і у той самий час, коли Я [належно] поверну полон Іуди і Єрусалима", - то неодмінно судний "настане день Господній, великий і страшний" (Йоїл 2:31; 3:1). Тобто: "щоб воздати [справедливо] кожному за [всіма] ділами його" (Одкр.22:11). Включаючи, безумовно, і самого диявола та (вже, судячи з усього, скоро грядущих у цей наш світ) Антихриста і його лжепророка й, загалом, усіх їхніх НЕРОЗКАЯНИХ прибічників і агентів, спідручних та прислужників і беззаконників - свідомих і несвідомих. (Одкр.20:10).
В т. ч., приміром, і тих нині безбожних можновладців та "культуртрегерів" (включаючи і в Україні), хто - під тиском наднаціонально-глобалістичної "світової еліти" - силоміць і зухвало-цинічно запровадили в своїх країнах (доволі сумнівну й тривожну) багаторазово-примусову тотальну "вакцинацію" (начебто) у зв'язку з т. зв. "пандемією коронавірусу". Та таким чином брутально обмежують і нищать фундаментальні демократичні права і свободи, а особливо облудно й безпардонно дискримінують і зневажають "нещеплених" громадян. Або, скажімо, геть відцуравшись благодатних біблійно-християнських коренів своєї національної цивілізації і культури, духовності й моралі, вони поспішили "замінити" їх розбещено-розтлінною - ґендерно-содомитською ідеологією і практикою та окультно-неоязичницькою міфологією і квазі-"культурою" й іншим "мультикультуралізмом"-сатанізмом...
Себто. Зокрема, зважаючи на реальну перспективу значного збільшення цієї "мультикультуральної" міграції в Україну вихідців, головним чином, з різних азійсько-африканських, тобто, здебільшого, мусульманських країн, маємо певні підстави прогнозувати можливу активізацію і у нас проявів ісламістського - в т. ч. войовничо-антихристиянського - екстремізму...
І, як ще також каже і акцентує Господь, звертаючись до правдивих дітей Свого старо- й новозавітнього народу Божого, "а для вас, що благоговієте перед ім'ям Моїм, зійде Сонце правди і зцілення в променях Його, і ви вийдете і заграєте, як тільці вгодовані; і [також братимете участь у цьому суді й] будете топтати нечестивих, бо вони будуть порохом під стопами ніг ваших у той день, який Я сотворю, - говорить Господь Саваот" (Мал.4:2,3).
"Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр.22:20).